Концтабори та масове знищення людей. Голокост

1. В таборах створювали нестерпні умови, щоб прискорити масову гибель в’язнів

2. Людей заставляли виконувати важкі роботи, а потім відправляли на смерть.

3. На Україні діяло 180 концтаборів (Сирецький табір в Києві). Гітлерівці перетворили концентраційні табори на «фабрики смерті». В Янівському таборі (Львів) було знищено 200 тис. осіб, Дарницькому (Київ) – 130 тис., Хорольському (Полтавська обл..) – 53 тис.

4. Всього було знищено 1,5 військовополонених

5. До концентраційних таборів попадали: військовополонені, радянські керівники, комуністи, ті, хто чинили опір окупаційному режимі, «расово неповноцінні народи» (євреї, цигани)

6. Голокост – знищення єврейського населення. Масові вбивства євреїв почалися в Житомирі. Наприкінці 1941 р. – масовий розстріл у Бабиному Яру.

7. Спеціально створені місця концентрації євреїв – гетто. Євреїв примушували нашивати на одяг шестикутну «зірку Давида». Шлюби між євреями та іншими національностями оголосили недійсними. Єврейкам в гетто заборонялося народжувати дітей. За це їх карали на смерть.

Економічне пограбування України та вивіз її працездатного населення за кодон

1. Влада взяла на облік усі промислові об’єкти і намагалася відновити їх задля потреб рейху.

2. «Центральне торговельне товариство Сходу» - вивіз сільськогосподарської продукції з України.

3. Німецька влада обкладала населення непосильними податками.

4. Грабували музеї, картинні галереї, бібліотеки

5. До Німеччини були вивезені фрески Софіївського собору, дзвони Успенського собору та Лаврської дзвіниці.

6. Вивезення працездатного населення на роботи до Німеччини – «остарбайтери»

Розгортання руху Опору та його течії

Причини розгортання руху Опору:

1. Окупація батьківщини загарбниками

2. Жорстокість окупаційного режиму

3. Організаційна діяльність радянського керівництва, ОУН, польського національного руху

Течії руху	Радянський	Український націоналістичний	Польський
Мета	Визволення від фашистських загарбників Відновлення радянської влади	Добитися державної незалежності України	Відновлення польської держави, повернення західноукраїнських земель до складу Польщі
Організаційне оформлення	1941 – 1942 – партизанські загони, з’єднання, радянське підпілля	1942: похідні групи, УПА та інші формування, підпілля ОУН	1941 – 1942: Армія Крайова, Армія Людова
Чисельність	200-6000 тис. осіб	50 – 200 тис. осіб	10 – 20 тис. осіб
Основні райони дій	Українське Полісся, Чернігівщина, Сумщина	Волинь, Галичина, Українське Полісся	Волинь, полісся

Р адянський рух Опору (1941 – 1942)

• Підготовка велася під час війни → некомпетентність

• Організовувати партизанську та підпільне боротьбу мали партійні та комсомольські комітети.

• Із 3500 партизанських загонів та груп (1941) на червень 1942 р. залишилося тільки 22.

• П оч. літа 1942 – Український штаб партизанського руху, Строкач, для координації дій

• Радянські партизани: Строкач, Федоров. Наумов, Ковпак, Руднєв

• 30 червня 1942 р. – створення Державного комітету оборони (ДКО)

• Жовтень 1942 – рейд на Правобережжя. Ковпак та Сабуров

• Підпільні організації: «Партизанська іскра» в с. Кримка на Миколаївщині, очолив Моргуненко; «Молода гвардія» у Краснодоні Волошиловградської області на чолі з Туркеничем та Кошовим