Конституційний процес в Україні

• 1992 – 1993 – було розроблено два варіанти Конституції, жоден з яких не був затверджений.

• Листопад 1994 – новий склад Конституційної комісії (Кучма, Мороз)

• П очаток грудня 1994 – новий законопроект Президента (концентрація виконавчої влади як в центрі так і на місцях). Загострення конфлікту між Президентом та парламентом. Кучма відправив Масола у відставку, а новим прем’єром став Марчук.

• 11 березня 1996 – завершений законопроект Конституції

• У травні 1996 р. – Тимчасова спеціальна комісія, завданням якої було узгодження тексту проекту Конституції.

• 17 – 18 червня 1996 р. результати роботи комісії визнали незадовільними

• 26 червня 1996 р. – Кучма оприлюднив указ щодо проведення референдуму 25 вересня щодо цього питання.

• 28 червня 1996 р. – день прийняття Конституції. Складається з Преамбули, 15 розділів, 161 статті й 14 пунктів Перехідних положень. Вступна частина Конституції визначає основні цілі Української держави: забезпечення прав українського народу на самовизначення, захист прав і свобод людини, забезпечення гідних умов життя, розвиток та зміцнення демократичної соціальної правової держави.

Значення прийняття Конституції:

1. Це важливий етап утвердження української державності, розбудови демократичної, правової держави. Вона задекларувала поступовий перехід до конституційного демократизму, регулювання всіх сфер життя України лише на основі права.

2. Закріпила правові основи незалежної України, її суверенітет, територіальну цілісність

3. Стала гарантом незалежності, забезпечення прав людини і громадянина в Україні, знаряддям реформаторської розбудови держави.

4. Створила необхідні умови для продовження державотворчих процесів, зміцнила її міжнародний авторитет на світовій арені.

Вибори 1998 до Верховної Ради та вибори Президента 1999 р.

• Жовтень 1994 – Кучма ініціював підписання загальнонаціональної угоди про суспільну злагоду в Україні. Однак ця ініціатива не була підтримана в суспільстві

• Січень 1995 р. – опозиційна Соціал-демократична партія України (об’єднана) (СДПУ + Українська партія справедливості + Партія прав людини). Онопенко.

• Лютий 1996 - виникла Народна демократична партія на основі Партії демократичного відродження, Трудового конгресі і об’єднання «Нова Україна». Голова Матвієнко. Керівництво – Дьомін, Кушнарьов, Ємець, Плющ, Пустовойтенко.

• Січень 1997 – VI позачерговий з’їзд УСПП. Критика політики держави щодо захисту державного виробника. Керівник – Кінах.

• Політик Лазаренко створив передвиборчий блок «Громада»

• Ліві члени СПУ вийшли з партії і утворили Прогресивно соціалістична партія України (ПСПУ)

• Федерація профспілок України (ФПУ) відігравала пасивну роль у житті населення. Це викликало обурення людей і їхнє підтримку лівих сил.

• 27 вересня 1997 р. – «Про вибори народних депутатів України». Мажоритарна-пропорційна система. 225 депутатів – в одномандатних виборчих округах на основі більшості, 225 – за списками кандидатів у депутати від політичних партій, виборчих блоків по багатомандатному, загальнодержавному виборчому округу на основі пропорційного представництва.

• 2 9 березня 1998 – вибори до Парламенту.

• 12 травня 1998 – Верховна Рада розпочала роботу. Але її голову вибрали лише в липні. Ним став Ткаченко, перший заступник – Мартинюк, заступник – Медвечук.

• Частина депутатської групи на чолі з Ю. Тимошенко вийшла зі складу фракції й утворила депутатську групу «Батьківщина», опозиційну Президентові.

• 5 березня 1999 – закон «Про вибори Президента». Було надано право висувати кандидатів через політичні партії та виборчі блоки.

• На початку передвиборчих перегонів загинув кандидат у Президенти Чорновіл. Одне крило Руху очолив Удовенко, інше – Костенко.

• «Канівська четвірка» - Марчук, Мороз, Олійник, Ткаченко – угода, що передбачала «контроль» за проведенням чесної передвиборчої кампанії.

• Ткаченко зняв свою кандидатуру на користь Симоненка, а Олійник – на корись Марчука.

• 31 жовтня 1999 – перший тур виборів. Кучма і Симоненко.

• 10 листопада 1999 р. – Кучма призначив Марчука секретарем Ради національної безпеки й оборони України в обмін на голоси його виборців.

• Симоненко, Мороз і Ткаченко підписала угоду про створення лівого блоку.

• 14 листопада 1999 – другий тур виборів. Кучма переміг.

• 22 грудня 1999 – формування вперше не комуністичної більшості. Прем’єр-міністр – Ющенко, який раніше був головою НБУ.