Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
5 - Новітня історія України.docx
Скачиваний:
54
Добавлен:
23.08.2019
Размер:
29.13 Mб
Скачать

Промисловість України 70-80-х рр.

  • Уже на поч. 70-х рр. централізаторська модель управління фактично була відновлена

  • Розширювали свої повноваження союзно-республіканські міністерства, їхні обласні структури

  • Партійні органи різного рівня все більше втручалися в роботу підприємств

  • Наприкінці 8 п’ятирічки темпи стали знижуватися

  • IX п’ятирічний план (1971 – 1975) передбачав зростання національного доходу в Україні на 37-39%, а фактичний приріст становив лише 28%

  • У X п’ятирічці (1976 – 1980) тенденція до погіршення основних показників роботи промисловості збереглася і в XI п’ятирічці (1981 – 1985) ще більше поглибилася.

  • Реальний стан справ промисловості замовчувався

  • Застаріла техніка

  • Перевага групи «А» (важкої промисловості)

  • Мілітаризація економіки → диспропорція, дисбаланс і гальмування темпів розвитку в цілому.

Економічна політика центру щодо України

  1. Союзні відомства вирішували де і що будувати в Україні ( гірничо-збагачувальні, трубо металургійні заводи, підприємства «великої хімії»). За оцінками спеціалістів забруднення України відбувалося в 10 разів інтенсивніше, ніж всього СРСР

  2. Першочергова увага приділялася вугільній промисловості, чорній металургії, важкому і електротехнічному машинобудуванні, ВКП

  3. Погіршення становища з водою

  4. «Штучні моря» поглинули близько 1 га родючих земель

  5. Протягом короткого часу без урахування геологічних особливостей було збудовано 8 АЕС

  6. Електроенергія експортувалася закордон, а виручені кошти осідали в союзних відомствах

  7. Україна залишалася одним із найважливіших виробників зброї і найрізноманітнішої військової техніки (ВПК – військово-промисловий комплекс)

  8. Промисловість, що займалася виготовленням товарів народного споживання розвивалася повільно. Більшість обладнання легкої і харчової промисловості було застаріле

Сільське господарство

Суть нових підходів:

Бер. 1965 – березневий пленум «Про невідкладні заходи по дальшому розвитку с/г СРСР» і схвалив новий порядок заготівель с/г продукції

  1. Виділення значних коштів

  1. ↑ кількості інвестицій

  2. Будівництва заводів та цехів для с/г машинобудування

  3. ↑ закупівельних цін

  4. ↓ кількості звітних показників

  5. Наголос на розвиток радгоспів

  6. Матеріальне стимулювання

Поглиблення деструктивних процесів у сільському господарстві у 70-80-х рр.:

  1. Продовольча криза, низька врожайність земель

  2. Зниження темпів зростання продукції

  3. Технічна відсталість

  4. Постійне зниження продуктивності праці

  5. Влада застосовувала екстенсивні чинники виробництва:

  • Меліорація (осушення і зрошування боліт) → ерозія ґрунтів ↑;

  • Розширення посівних площ

  • Збільшення обсягу капіталовкладень

  • Керівництво вирішило залучати до с/г робіт міське населення, насамперед студентів, інтелігенцію

  1. С/г користало реформами «золотої п’ятирічки», АЛЕ вже на поч. 70-х рр. темпи розвитку с/г ↓

  2. 1982 - держава приймає Продовольчу програму, де ставилося завдання за 8 років забезпечити населення основними видами продукції. Прийняття цієї програми означало сам факт визнання партійним керівництвом проблем с/г

  3. Рядовий колгоспник не був зацікавлений у результатах праці, і його продуктивність праці була в 6-5 разів менша ніж в США

  4. В с/г відбувалися великі втрати продукції під час збирання, перевезення, зберігання, масове розкрадання колгоспного майна

  5. В 60-х рр. – пер. пол. 80-х рр. тривало, розпочате ще в 50-ті роки ліквідація неперспективних сіл і хуторів → обезлюднення (СХ і Наддніпрянщини)

  6. Ціни на техніку постійно підвищувалися, а на сільськогосподарську продукцію залишалися без змін

  7. Криза в сільському господарстві → зникнення значної частини продуктів харчування з прилавків магазинів

  8. Черги, дефіцит, нормований продаж певних видів товарів широкого вжитку

  9. Для подолання вад централізованого управління і міжвідомчих бар’єрів утворювалася одна відомча структура – Держагропром СРСР, якому підпорядковувалися республіканські агропроми, обласні та районні агропромислові об’єднання.

  10. Збільшився управлінський апарат у сільському господарстві

  11. Україна залишалася головним регіоном сільського господарського виробництва СРСР