1. Грудень 1939 р. – зміна адміністративно-територіального устрою. Створено 6 областей: Волинську, Рівненську, Львівську, Дрогобицьку, Станіславську, Тернопільську.

2. До агітаційної роботи влада залучала діячів культури: Довженка, Бажана, Корнійчука, Симонова, Косарика

3. Переселення міської бідноти в конфісковані будинки великих домовласників.

4. Націоналізація вищої освіти.

5. Наприкінці 1939 р. – влада конфіскувала та розподілила між селянами землю та звільнила бідняцькі господарства від сплати податків.

6. Реконструкція багатьох підприємств

7. Швидко вдалося подолати безробіття

8. Переселення певної частини трудових ресурсів до східних регіонів

9. Розширення мережі українських шкіл

10. Українізація освіти. Львівський університет імені Яна Казимира було перейменовано на ім. Івана Франка

11. Відкривалися нові українські газети.

12. Безплатне медичне обслуговування

13. Націоналізація промислових підприємств

14. Поміщиків і заможних селян позбавляли землі, реманенту, худоби.

15. Але згодом почався чинитися тиск на селян через обтяжливі податки.

16. У 1940 р. – з’явилися перші колгоспи, а згодом влада розгорнула примусову колективізацію

17. Тих селян, які відмовлялися вступати в колгоспи, депортували

18. Розпуск Компартії Західної України

19. Осінь 1939 – перша хвиля депортації. Польські осадники

20. Весна 1940 р. – друга хвиля депортації. Заможні селяни.

21. Розгромлені всі політичні партії та громадські об’єднання

22. Арешту підлягали власники фабрик і заводів, адвокатських контор, банків, кооперативних об’єднань, чиновники, священики, місцева інтелігенція, відставні офіцери, крупні, а часто й середні землевласники й усі ті, кого режим вважав «куркулями»

23. Січень 1941 – НКВС організував процес над 59 членами ОУН

24. У населення почали розвіюватися ілюзії щодо «щасливого життя у країні Рад»

Окупація військами Німеччини та її союзників

Україна в планах окупантів

• Україна мала стати окремою державою, орієнтованою на Німеччину, і водночас – противагою Росії.

• Проте згодом фюрер змінив свою думку, посиливши акцент на розширення «великонімецького простору». Україна мала виступати як колонія і аграрно-сировинний придаток, а також як плацдарм для подальшого виходу в райони Закавказзя та Близького Сходу.

• Союзниця Німеччини Угорщина отримала дозвіл на окупацію Закарпаття.

• Румунія розраховувала на Бессарабію, ПН Буковину та ПД райони.

Напад Німеччини на срср

• 22 червня 1941 р. – гітлерівська Німеччина напала на СРСР. План «Барбаросса», необхідність превентивної війни. Бліцкріг.

• На територію України було розгорнуто групу німецьких армій «Південь», проти якої діяли війська Київського особливого та Одеського військового округів. Згодом на їх основі було створено ПД-ЗХ фронт (Кирпонос) та ПД (Тюленєв)

• Гітлерівці мали перевагу в людях, але поступалися кількістю техніки.

• 23 – 29 червня 1941 р. – найбільша танкова битва початкового періоду війни в районі Луцьк-Броди-Рівне-Дубно. Спроба зупинити противника на старому державному кордону не вдалася.

• 11 липня 1941 р. – німці підійшли до р. Ірпінь

• Термін «Велика Вітчизняна війна» започаткував Ярославський у статті «Велика Вітчизняна війна радянського народу» (від 23 червня 1941 р.)

• 3 липня 1941 – звернення Сталіна по радіо, де він назвав війну «Великою Вітчизняною»

Причини невдач Червоної армії:

1. Антинародна й авантюрна зовнішня політика

2. Військові кадри були репресовані

3. Бойова підготовка у війську була дуже низька

4. Якістю радянська військова техніка та озброєння поступалася німецьким, хоча кількісно їх переважали.

5. Незавершеність будівництва фортифікаційних споруд.

6. Сталін не вірив фактам.

7. Недоліки та помилки у тактиці

Режим воєнного стану:

1. Всі справи передавалися до воєнних трибуналів

2. Порядок зберігали за допомогою сили і жорстокого терору в дусі тоталітарного режиму.

3. Масові арешти «сумнівних» та «підозрілих» осіб

4. На волю відпустили багатьох кримінальних злочинців, з яких потім окупанти рекрутували собі поплічників.

5. В’язнів, які викликали сумніви щодо лояльності до комунізму, розстрілювали.

Мобілізаційні заходи 1941 р.

1. Призови до діючої армії ( за лип.-сер. 1941 – 2,5 млн)

2. Створення народного ополчення громадян, які не підлягали призову (1,3 млн). Допомагали військовим частинам у будівництві оборонних споруд, охороні об’єктівкомунікацій, а також брали участь у воєнних діях.

3. Створення з цивільного населення прифронтових районів винищувальних батальйонів та груп сприяння з метою боротьби проти парашутних десантів та диверсійних груп ворога (374 тис.)

4. Розгортання мережі навчання цивільного населення військовій справі. Відвідування було обов’язкове для всіх чоловіків у вільний від роботи час

5. Медичні курси для жінок

30 червня 1941 р. – створення ДКО (Державного комітету оборони), який перебрав на себе всю повноту влади.

Перебудова народного господарства на військовий лад:

1. Форсування виготовлення оборонної продукції

2. Збільшений робочий день

3. Швидкими темпами збирали хліб

4. Скасовувалися чергові й додаткові відпустки

5. Вводилися обов’язкові, понаднормові роботи.

6. Тактика «спаленої землі». Було виведено з ладу й зруйновано тисячі промислових об’єктів. Електростанцій, шахт, мостів, продовольчих складів, запасів промислових товарів, адміністративних споруд, житлових будинків, навіть пам’ятників.

Евакуація. Очолив на Україні – Жала.

1. Найважливіші промислові цінності (обладнання, станки, машини), цінні сировинні ресурси та продовольство

2. Кваліфіковані робітники, інженери, службовці разом з евакуйованими підприємствами, населення, в першу чергу, молодь, здатну до військової служби, відповідальні радянські, партійні працівники

3. Але до рук противника все таки потрапили великі матеріальні цінності й об’єкти стратегічного характеру