Поняття та терміни

Відли́га — неофіційна назва періоду історії СРСР, що розпочався після смерті Й. Сталіна (друга половина 1950-х р. — початок 1960-х р.) Його характерними рисами був певний відхід від жорсткої Сталінської тоталітарної системи, спроби її реформування в напрямку лібералізації, відносна демократизація, гуманізація політичного та громадського життя.

Реабілітація — поновлення доброго імені, репутації несправедливо заплямованої або безпідставно звинуваченої людини. Також, відновлення в правах людини, стосовно якої скасовано судовий вирок.

Раднаргоспи — ради народного господарства, державні органи територіяльного управління й планування промисловістю УРСР і СРСР, що існували 1918—1931 і 1957—1964.

Шістдеся́тники — назва нової генерації (покоління) радянської та української національної інтелігенції, що ввійшла в культуру(мистецтво, літературу тощо) та політику в СРСР в другій половині 1950-х — у період тимчасового послабленнякомуністично-більшовицького тоталітаризму та хрущовської «відлиги» (десталінізації та деякої лібералізації) і найповніше себе творчо виявила на початку та в середині 1960-х років (звідси й назва). У політиці 1960 — 1970-х років 20 століття «шістдесятники» являли собою внутрішню моральну опозицію до радяського тоталітарного державного режиму (політичні в'язні та «в'язні совісті», дисиденти).

Дисиде́нтський ру́х – це рух, учасники якого виступали за демократизацію суспільства, дотримання прав і свобод людини, вільний розвиток української мови, та культури, реалізацію прав українського народу на власну державність.

Десталінізація – період після смерті Сталіна, період відходу від найбільш жорстоких виявів тоталітарної системи, пов’язане із перебуванням у владі Хрущова, період непослідовних спроб реформувати всі сфери життя з метою надання нового імпульсу у розвитку радянського суспільства

Культ особи – возвеличення та встановлення необмеженої влади однієї особи

Децентралізація – процеси у виробництві та командно-адміністративній команді СРСР, що сприяли частковій самостійності економіки в регіонах. Процес був незавершений, а після 1963 року згорнений

Волюнтаризм – соціально-політична практика, яка характеризується нехтуванням об’єктивних законів історичного розвитку, суб’єктивними бажаннями і довільними рішеннями осіб. Що здійснюють її

Суб’єктивізм – оцінка, ставлення до чогось на підставі особистої симпатії, настрою чи нахилу

Україна в період загострення кризи радянської системи (середина 1960 – початок 1980-х рр.) Політико-ідеологічна криза

• Закінчення періоду «відлиги»: підвищення цін, зростання харчового дефіциту, кадрове безладдя в партії та державному апараті, невдалі й незавершені управлінські реформи

• Жовтень 1964 р. – першим секретарем ЦК КПРС став Брежнєв

• Внаслідок ідеологічної кризи влада висунула навий орієнтир - «розвинутий соціалізм» - перша фаза комунізму. Основні положення:

1. Закріплення керівних кадрів на адміністративних і партійних засадах з метою забезпечення реалізації курсу КПРС

2. Злиття класів і соціальних груп

3. Злиття націй і народностей

4. Ліквідація відмінностей між умовами життя в місті і на селі, між розумовою і фізичною працею

5. Злиття державної і колгоспно-кооперативної власності у загальнонародну

6. Створення нової спільноти людей – радянський народ

• Проте нові назви старої системи не могли змінити основ державного ладу СРСР

Зміни в структурі партійного та державного апаратів УРСР

• Навколо Брежнєва згуртувалися політичні функціонери вищої та середньої ланки партійного апарату

• Зміцнення влади партійної верхівки, відновлювалась централізована система партійно-державного керівництва

• Зростання ролі номенклатури

• Відновлення централізованої системи – 1965

• У 19 областях республіки, де партійні організації були поділені на промислові і сільські, створювались єдині обласні партійні організації на чолі з обласними комітетами.

• Пленум ЦК КПРС збирався 2 рази на рік кожен з них тривав не більше 1 дня з кінця 60-х рр.

• Б

  • За Хрущова абсолютний диктат центру поступався місцем більш збалансованій системі управління, що передбачала певну автономію республік

  • Після усунення Хрущова відбувся зворотній процес

  езальтернативні вибори

• Бюрократизація

• Зміцнення одноосібної влади керівників як у центрі так і на місцях

• Відновлення частково колишньої сталінської адміністративно-командної системи

• Розгорнулася нова хвиля репресій про ти тих, хто критикував владу

• Менше говориться про правління Сталіна

Дві лінії керівництва України:

• Національно-комуністична – Шелест – «Україна наша радянська». Вважався «людиною Хрущова». Лип. 1963-1972 – Перший секретар ЦК КПУ - Шелест

• Проімперська – Щербицький (травень 1972-1989)