Доля української угкц

• З осені 1944 – почався тотальний наступ на УГКЦ. Заборона вивчення релігії в школах, конфіскація більшої частини друкарень УГКЦ, а решту поставила під контроль цензури, почала призивати семінаристів на військову службу, звинувачувала священиків у антидержавних злочинах.

• Сталін не прийняв делегації митрополита Й. Сліпого

• Кв. 1945 – арешт митрополити УГКЦ Й. Сліпого

• 8 – 10 березня 1946 – у Львові – собор УГКЦ, 216 священників, за ініціативи Г. Костельника ліквідована Берестейська унія, «возз’єднання» УГКЦ з Російською православною церквою = саморозпуск УГКЦ

Боротьба оун та упа

Головні завдання ОУН та УПА:

1. Боротьба проти сталінського тоталітарного режиму, проти радянізації західних областей

2. Створення незалежної Української Держави

• Після завершення Другої світової війни, радянська влада зосередила проти ОУН і УПА велику кількість військ. Вони блокували значні території на Волині та передгір’ях Карпат. У відповідь повстанці розформували свої великі загони на малі (10-15 людей), які підпорядковувалися єдиному центру.

1946 – повністю завершився перехід від повстанської тактики до підпільної. Тільки в Карпатах і на Поліссі продовжували діяти загони УПА.

• Участь у боротьбі ОУН, УПА активну участь брали і жінки. Важливу роль відігравали жінки у розгортанні мережі «Українського червоного хреста», що мав три відділи: медичний, фармацевтичний та соціальної опіки (допомога родинам вояків). Очолювала «Український червоний хрест» Катерина Зарицька.

Щоб нейтралізувати вплив УПА радянська влада залякувала людей:

1. Блокувала окремі райони

2. Депортація сімей, причетних до антирадянського руху в березні 1944 р.

3. Прилюдні страти полонених вояків УПА

4. Фальсифікація карних справ

5. Навесні 1946 р. – радянські війська почали випалювати ліси в районах скупчення повстанців (на Ковельщині, Львівщині, Станаславщині)

6. Агітація та пропаганда

7. Амністія тим, хто складе зброю.

• За умов колективізації, нестачі харчів, зброї і медикаментів, керівництво УПА вирішило переправити частину вояків до Австрії та Німеччини, щоб зберегти сили для подальшої боротьби.

• 5 березня 1950 р. – смерть Шухевича (Тараса Чупринки), командира УПА. Після його смерті УПА як єдина мережа перестала існувати.

• На поч. 50-х рр. антирадянський рух Опору зазнав цілковитої поразки.

Депортації. Операція «Вісла»

• Кв. 1944 – «Постанова про заходи по очищенню Криму від антирадянських елементів» = виселення болгар і татар (до Узбецької республіки)

• У лютому 1947 р. – польський уряд оголосив амністію антикомуністичному підпіллю та загонам бійців Армії Крайової. Водночас амністія не поширювалася на ОУН та УПА, оскільки польський уряд не мав наміру вирішувати українську проблему політичними методами.

I хвиля	II хвиля	III хвиля. Операція «Вісла»
Вер. 1944 – сер. 1945	Вер. 1945 - сер. 1946	Кв. –лип. 1947
«добровільне переселення» Переселялися малоземельні та незаможні	Насильницька депортація	Спільна акція польської і радянської влади по депортації українського населення із території Лемківщини, Холмщини, Посяння і Підляшшя(Закерзоння) на території ПН і ПН-ЗХ Польщі (м. Гданськ, Вроцлав, Познань, Щецін) Мета: Залучити дешеву робочу силу для за господарювання «повернутих земель» Остаточно підірвати життєву базу ОУН-УПА Асимілювати окремі родини етнічних українців у суцільній масі польського населення. Привід: УПА, вбивство в березні 1947 р. заступника міноборони Польщі Сверчевського Під час операції було ліквідовано близько 3,5 тис. українських збройних формувань, убито майже 8 тис. вояків націоналістичного руху Опору. Депортовано 141 тис. українців