8.2. Види обмежених речових прав на землю.

Право власності є найбільш широким за змістом речовим правом. На відміну від цього, обмежене речове право являє собою право на чужу річ, вже привласнену іншою особою - власником . Класичним прикладом даного права є сервітути - права користування чужою нерухомої річчю в певному, суворо обмеженому відношенні, наприклад, право проходу або проїзду через чужу земельну ділянку. Таке «право слідування» є характерною ознакою речових прав. Тим самим вони як би стискають, обмежують права власника на його майно, бо він у цьому випадку звичайно позбавляється можливості вільного користування своїм майном (але, як правило, зберігає можливості розпорядження їм, наприклад, відчуження за допомогою договорів купівлі-продажу або міни). З цієї точки зору наявність обмежених речових прав на майно є відомим обмеженням правомочностей власника. Більш того, суб'єкти цих прав може вдаватися до їх позовної захисту від неправомірних посягань будь-яких третіх осіб, включаючи і власника речі.  До числа обмежених речових прав відносяться на землю:

• право довічного успадкованого володіння земельною ділянкою - традиційний інститут пострадянського земельного права, який спочатку був покликаний певною мірою компенсувати відсутність приватної власності громадян на землю. Проте в сучасних умовах, коли приватна власність на землю одержала досить широке поширення, чинне законодавство передбачає, що надання земельних ділянок громадянам на праві довічного успадкованого володіння не допускається. При цьому право довічного успадкованого володіння земельною ділянкою, що знаходиться у державній або муніципальної власності, придбане громадянином раніше, зберігається.

Як випливає з визначення, субєктами права довічного успадкованого володіння є тільки одна категорія осіб, яка здатна передавати це право у спадщину, а саме - громадяни. Распоряжения земельною ділянкою, що знаходиться на праві довічного успадкованого володіння, не допускається, за винятком прав переходу на земельну ділянку в спадщину. Державна реєстрація переходу права довічного успадкованого володіння земельною ділянкою у спадок проводиться на підставі свідоцтва про право на спадщину. Громадяни, які мають земельні ділянки у довічне успадковане володіння, мають право придбати їх у власність. Кожен

громадянин має право однократно безкоштовно придбати у власність перебуває в його довічне успадковане володінні земельну ділянку. Стягнення додаткових грошових сум, окрім зборів, встановлених федеральних законів, не допускається. Мається на увазі, що такого титулу, як право довічного успадкованого володіння, з часом буде повністю не конкурує з правом власності;

• право постійного (безстрокового) користування земельною ділянкою в історичному плані також є інститутом, покликаним заповнити відсутність права власності на землю, але не для громадян, а для юридичних осіб. Згідно з чинним законодавством, у постійне (безстрокова) користування земельної ділянки надаються вже не будь-яким юридичним особам, а тільки державним і муніципальним установам, федеральним казенним підприємствам, органам державної влади та місцевого самоврядування. Усі інші юридичні особи зобовязані переоформити право постійного (безстрокового) користування земельними ділянками на право оренди земельних ділянок або придбати земельні ділянки у власність за своїм бажанням до 1 січня 2004

У ході розвитку пострадянського земельного права до числа субєктів права постійного (безстрокового) користування земельними ділянками законом були віднесені громадяни. Однак згідно з чинним законодавством громадянам земельні ділянки в постійне (безстрокове) користування більше не надаються.

Право постійного (безстрокового) користування що знаходяться у державній або муніципальної власності земельними дільницями, що виникло у громадян раніше, зберігається. Більше того, громадяни, що володіють земельними ділянками на праві постійного (безстрокового) користування, мають право придбати їх у власність. Кожен громадянин має право однократно безкоштовно придбати у власність перебуває в його постійному (безстроковому) користуванні земельну ділянку, аналогічно ділянками, наданими на право довічного успадкованого володіння. В даний час громадяни або юридичні осіб, що володіють земельними ділянками на праві постійного (безстрокового) користування, не вправі розпоряджатися цими земельними ділянками;

• право обмеженого користування чужою земельною ділянкою (сервітут). Власник нерухомого майна (земельної ділянки, іншої нерухомості) має право вимагати від власника сусідньої земельної ділянки, що а у необхідних випадках і від власника іншої земельної ділянки (сусідньої ділянки) надання права обмеженого користування сусідньою ділянкою (сервітуту). Сервітут може встановлюватися для забезпечення проходу та проїзду через сусідній земельну ділянку, прокладання і експлуатації ліній електропередачі, звязку і трубопроводів, забезпечення водопостачання та меліорації, а також інших потреб власника нерухомого майна, які не можуть бути забезпечені без встановлення сервітуту.

Сервітут установлюється за згодою між обличчям, що вимагає встановлення сервітуту, та власником сусідньої ділянки. При цьому може бути встановлений сервітут також в інтересах і за вимогою особи, якій ділянка надана на праві довічного успадкованого володіння або право постійного користування. У разі недосягнення угоди про встановлення або умов сервітуту спір вирішується судом з позовом особи, що вимагає встановлення сервітуту.

Власник ділянки, обтяженого сервітутом, має право, якщо інше не передбачено законом, вимагати від осіб, в інтересах яких встановлено сервітут, пропорційно плату за користування ділянкою. Здійснення сервітуту повинно бути найменш обтяжливим для земельної ділянки, щодо якої він встановлений. Сервітут зберігається в разі переходу прав на земельну ділянку, що обтяжений цим сервітутом, на іншій особі. Проте за вимогою власника земельної ділянки, обтяженого

сервітутом, сервітут може бути припинений через відпадання підстав, за якими він був встановлений. Окрім того, у випадках, коли земельна ділянка, що належить громадянину або юридичній особі, у результаті обтяження сервітутом не може використовуватися у відповідності з його призначенням, власник має право вимагати за судом припинення сервітуту.