9. Славна революція 1688-1689 рр.

На відміну від Першої революції, Друга - Славна - була абсолютно безкровною. Це був державний переворот, у результаті якого панівні класи передали королівську владу штатгальтеру (намісник) Нідерландів Вільгельму Оранськаму, зятю Якова II Стюарта, усунувши останнього з англійського престолу. Переворот став результатом компромісу між буржуазією та "новим дворянством" (партією вігів) і частиною великих консервативних землевласників, інтереси яких відстоювала партія торі.

Причиною перевороту було незадоволення партії вігів і частини торі самодержавною та прокатолицькою політикою Якова II, що за­грожувала активізацією народного руху та притісняла інтереси буржуазії й "нового дворянства". Запрошуючи Вільгельма на пре­стол, парламентарі вважали, що він, заклопотаний проблемами на континенті, не дуже буде втручатися в англійські справи.

Підсумком перевороту було встановлення в Англії конституційної монархії, в якій вищою владою, що відображала волю значної частини земельних аристократів і великої буржуазії, став Парламент. Перемога цих сил над королівським абсолютизмом була закріплена в 1689 р.

Білем про права, підписанням якого супроводжувалася коронація та який і донині є чинним конституційним актом Великобританії.

10. Біль про права 1689 р.

Прийнятий в жовтні 1689 р. англійським Парламентом Біль про права юридична закріпив встановлення в Англії конституцій­ної монархії. Цей акт істотно обмежував королівську владу на користь Парламенту, а саме:

• король не мав права без згоди Парламенту скасовувати, при­ зупиняти закони чи звільняти будь-кого від їхньої дії;

• без згоди Парламенту король не міг встановлювати та збирати які-небудь податки;

• королю заборонялося без згоди Парламенту збирати й утриму­вати армію;

• вибори до Парламенту мали бути вільними;

• виступи й обговорення актів у Парламенті не повинні були обмежуватися та контролюватись будь-яким чином;

• Парламент мав право приймати будь-які закони;

• Парламент мав скликатися досить часто;

• королівські витрати щорічно затверджував Парламент.

Крім цього, Біль про права встановлював відповідальність міністрів перед судом, надавав право підданим звертатися з петиція­ми безпосередньо до короля, встановлював порядок успадкування престолу та ін.

11. Акт про престолонаступництво 1701 р. Основні положення Акта про престолонаступництво:

- після смерті Вільгельма королевою мала стати його донька принцеса Анна Донська;

- якщо в Анни не буде дітей - корона мала перейти до німецьких князів Ганноверзьких;

- особа, що вступала на королівський трон, повинна була при­ єднатися до Англіканської (протестанської) церкви та не підтриму­вати жодних зв'язків з Папою Римським;

- король не мав права без згоди Парламенту виїздити за межі Англії;

- особа, що була народжена за межами Англії, не могла бути членом Таємної ради, депутатом Парламенту, обіймати будь-яку іншу відповідальну посаду в державному апараті;

- усі акти короля потребували підпису відповідного міністра ("міністерська відповідальність перед Парламентом");

- заборонялося обіймати посаду в королівській адміністрації й одночасно бути членом Парламенту;

- судді, призначені короною, залишалися на своїх постах "доки ведуть себе добре", їх можна було змістити тільки за рішенням Парламенту;

- король не мав права милувати тих своїх міністрів, які були засуджені Парламентом у порядку імпічменту.

У цьому акті простежується намагання Парламенту бачити на престолі невпливову особу, котра не становила б загрози для нього та водночас закріпити своє верховенство в державі. Наприкінці XVII-XVIII століть в Англії сформувалася буржуазна конституційна монархія з розподілом влади (дуалістична) та зверхністю Парламенту.