2.2 Аналіз ліквідності ат отр «Банк»

Ліквідність комерційного банку − це можливість і здатність банку виконувати свої зобов'язання перед клієнтами і різними контрагентами в аналізованих періодах. Ліквідність балансу як ступінь покриття зобов'язань активами і ліквідність самих активів забезпечується дотриманням насамперед обов'язкових економічних нормативів Національного банку України:

• миттєва ліквідність (Н4);

• поточна ліквідність (Н5);

• короткострокова ліквідність (Н6).

Норматив миттєвої ліквідності (Н4) встановлюється для контролю за здатністю банку забезпечити своєчасне виконання своїх грошових зобов’язань за рахунок високоліквідних активів. Він визначається як відношення суми коштів у касі (К_а) та на кореспондентських рахунках (К_р) до зобов’язань банку, що обліковуються за поточними рахунками (П_з):

.

До зобов’язань, що обліковуються за поточними рахунками, належать кошти до запитання інших банків, розміщені в банку (у тому числі кошти НБУ), кошти бюджетів, кошти до запитання юридичних та фізичних осіб, кошти на клірингових та транзитних рахунках.

Нормативне значення нормативу Н4 має бути не менше 20 %.

Норматив поточної ліквідності (Н5) встановлюється для визначення збалансованості строків і сум ліквідних активів та зобо­в’язань банку. Він визначається як відношення активів первинної та вторинної ліквідності (А) до зобов’язань банку з кінцевим строком погашення до 31-го дня включно (З):

.

До активів первинної та вторинної ліквідності при розрахунку нормативу Н5 належать готівка в касі, банківські метали, кошти на кореспондентських рахунках і строкові депозити в НБУ та інших банках, боргові цінні папери, що рефінансуються та емітовані НБУ, інші боргові цінні папери в портфелі банку на продаж та інвестиції, надані кредити.

Норматив короткострокової ліквідності (Н6) встановлюється для контролю за здатністю банку виконувати прийняті ним корот­кострокові зобов’язання за рахунок ліквідних активів і визначається як співвідношення ліквідних активів (А_л) до короткострокових зобов’язань (З_к) зі строком погашення до одного року:

.

До ліквідних активів при розрахунку цього нормативу відносять готівкові кошти, банківські метали, кошти на кореспондентських рахунках і короткострокові депозити в НБУ та інших банках, короткострокові кредити, що надані іншим банкам.

Нормативне значення нормативу Н6 має бути не менше 20 %.

Таблиця 2.1

Алгоритм розрахунку й економічний зміст показників, що характеризують ліквідність балансу банку

Найменування показника	Алгоритм розрахунку	Економічний зміст показника визначає
Показники ліквідності
1. Коефіцієнт миттєвої ліквідності		Показує можливість банку погашати «живими» грішми з коррахунків і каси зобов’я­зання за всіма депозитами (Д)
2. Коефіцієнт загальної ліквідності зобов’язань банку		Характеризує максимальну можливість банку в погашенні зобов’язань (Ззаг) всіма активами (Азаг)
3. Коефіцієнт відношення високоліквідних до робочих активів		Характеризує питому вагу високоліквідних активів (Авл) у робочих активах(Ар)
4. Коефіцієнт ресурсної ліквідності зобов’язань		Характеризує забезпечення дохідними активами банку (Ад) його загальних зобо­в’язань (Ззаг) і сповіщає про часткове погашення зобо­в’язань банку поверненнями дохідних активів
5. Коефіцієнт ліквідного співвідношення виданих кредитів і залучених депозитів (для визначення незбалансованої ліквідності)		Розкриває, наскільки видані кредити (КР) забезпечені всіма залученими депозитами (Д) (чи є незбалансована ліквідність)
6. Коефіцієнт генеральної ліквідності зобов’язань		Розкриває здатність банку погашати зобов’язання (Ззаг) високоліквідними активами (Авл) та через продаж майна (Ам)

Наведений у табл. блок показників призначено для оцінки ліквідності банку щодо його здатності перетворювати активи в грошову готівку для погашення зараз (на дату складання балансу) та в найближчий період зобов’язань перед клієнтами за їх поточними, депозитними, ощадними рахунками, а також перед кредиторами, інвесторами, акціонерами.

Таблиця 2.2

Вихідні дані та розрахунок основних показників, що характеризують ліквідність банку

Назва показників	Умовні позначення	Станом на 31.12.2010		Відхилення, %
		2009 р.	2010 р.
Вихідні дані, тис. грн
1. Коррахунки в банках	Ккр	299321	207707	69,4
2. Готівка в касі банку	Ка	218155	157419	72,2
3. Зобов’язання в депозитах усіх видів	Д	778562	711850	91,4
4. Активи загальні	Аз	24680385	29234612	118,5
5. Зобов’язання (залучені і позичені кошти) всіх видів	ЗК	21289352	26423656	124,1
6. Активи високоліквідні	Авл	2342179	2687756	114,8
7. Активи робочі	Ар	18147869	25180412	138,8
8. Активи дохідні	Ад	31306577	35689125	114
9. Активи в майні (основні засоби і нематеріальні активи)	Ам	548687	565599	103,1
10. Видані кредити	КР	181239	251713	138,9
Розрахунок коефіцієнтів				Оптимальне значення
1. Коефіцієнт миттєвої ліквідності ((ряд. 1 + ряд. 2) : ряд. 3)	Кмл	0,66	0,51	Не менше 20 %
2. Коефіцієнт загальної ліквідності зобов’язань банку (ряд. 4 : ряд. 5)	Кзл	1,16	1,11	Не менше 100 %
3. Коефіцієнт відношення високоліквідних до робочих активів (ряд. 6: ряд. 7)	Ксвр	0,12	0,10	Не менше 20 %
4. Коефіцієнт ресурсної ліквідності зобов’язань (ряд. 8 : ряд. 5)	Крл	1,4	1,3	Близько 70—80 %
5. Коефіцієнт ліквідного співвідношення виданих кредитів і залучених депозитів (ряд. 10 : ряд. 3)	Кскзд	0,23	0,35	×
6. Коефіцієнт генеральної ліквіднос­ті зобов’язань ((ряд. 6 + ряд. 9) : : ряд. 5)	Кглз	0,13	0,10	×

Як свідчать дані, наведені в розрахунковій таблиці 2.2, банк забезпечував за аналізований період високий фактичний понаднормативний рівень коефіцієнтів миттєвої ліквідності (відповідно 66 % на 31 грудня 2009 р. і 51 % на 31 грудня 2010 р. за норми НБУ не менше 20 %) і загальної ліквідності (відповідно 116 % і 111 % за норми не менше 100 %), і це забезпечувало спроможність банку погашати будь-які зобов’язання і борги перед клієнтами.

Дещо знизилася забезпеченість робочих активів високоліквідними: з 12 % на 31 грудня 2009 р. до 10 % на 31 грудня 2010 р. за нормативної вимоги НБУ не менше 20 %. Це виникло через зростання робочих активів на 138,8 %. Отже, це зниження — сигнал про необхідність активізації управлінських заходів, спрямованих на усунення появи ризикового фактора, який також контролюється НБУ.

Про зниження забезпеченості дохідними активами всіх зобо­в’язань банку свідчить коефіцієнт ресурсної ліквідності зобов’я­зань. За нормативу в межах 70—80 % вона зросла з 140 % на 31 грудня 2009 р. до 130 % на 31 грудня 2010 р.

Доповнюючим показником ресурсної ліквідності є коефіцієнт ліквідного співвідношення виданих кредитів і залучених депозитів. Як видно із табл. 2.2, цей показник зріс з 23 % на 31 грудня 2009 р. до 35 % на 31 грудня 2010 р. Це означає, що ризик ліквідного погашення основного обсягу зобов’язань перед клієнтами банку має зростаючу тенденцію. Отже, видані кредити забезпечені переважаючим обсягом залучених депозитів і банкові не загрожує незбалансована ліквідність.

Як показує коефіцієнт генеральної ліквідності, продовжує зали­шатися високою спроможність банку погашати зовнішні зобов’я­зання за залученими і позиченими коштами високоліквідними активами та через продаж нерухомості (майно і незавершені капітальні вкладення). Він дещо скоротився з 13 % до 10 %, але цей рівень дуже високий.

Таким чином, розрахована і розглянута в табл. 2.2 система показників банку показала, що він дотримувався в 2009—2010 рр. нормативних вимог НБУ щодо ліквідності і забезпечував активами свою здатність погашати будь-які вимоги за своїми зобов’язаннями перед клієнтами.

ІІІ. ШЛЯХИ ПІДВИЩЕННЯ ЛІКВІДНОСТІ ТА ПЛАТОСПРОМОЖНОСТІ БАНКУ

Ліквідність банку визначається як його спроможність виконувати свої поточні фінансові зобов’язання вчасно та у повному обсязі. Відповідно, ризик ліквідності визначається як наявний та потенційний ризик для надходжень та капіталу, що виникає через неспроможність банку виконувати свої зобов’язання у належні строки, не зазнаючи при цьому неприйнятних втрат. Цей ризик виникає через нездатність управляти незапланованим відтоком коштів або змінами джерел фінансування, а також через неможливість виконувати свої позабалансові зобов’язання.

Метою управління ризиком ліквідності є забезпечення достатніх коштів для повного та своєчасного виконання усіх зобов’язань банку перед клієнтами, кредиторами та іншими контрагентами, а також досягнення запланованого зростання його активів і рівня прибутковості банку, що передбачає:

а) планування достатнього обсягу коштів для забезпечення виконання поточних зобов’язань банку без значних втрат (в тому числі і втрати потенційного прибутку від утримання надлишкової ліквідності);

б) забезпечення фінансування сталого зростання бізнесу, передбаченого кредитно-інвестиційною політикою банку;

в) створення запасу ліквідних коштів на випадок кризи ліквідності – різкого відтоку клієнтських коштів та/або раптового закриття доступу до ресурсних ринків;

г) планування дотримання регулятивних вимог НБУ щодо ліквідності банку;

д) щоденне управління грошовими залишками та ностро-рахунками з метою забезпечення вчасного проведення розрахунків та платежів, виконання обов’язкових резервних вимог і дотримання нормативів ліквідності НБУ на кожну звітну дату.

Комітет з управління активами і пасивами, якому Правління банку делегує функції з управління активами і пасивами, визначає стратегію підтримання достатності ліквідності з урахуванням підходів материнської компанії та затверджує її у вигляді політики з управління ризиком ліквідності, що є складовою частиною політики з управління активами та пасивами.

Управління ліквідністю полягає у встановленні лімітів на максимальний обсяг певних балансових статей, контролі за розривами між строками погашення активів та пасивів як міри ризику, на який наражається банк, шляхом обмеження їх величини, диверсифікації зовнішніх джерел фінансування, визначенні майбутніх потреб у фінансуванні кредитно-інвестиційної стратегії банку.

Значна увага приділяється концентраціям кредитного та депозитного портфелів, а також ступеню ліквідності існуючих активів. На випадок кризи ліквідності Комітет з управління активами і пасивами щорічно поновлює план антикризових заходів.

Комітет з управління активами і пасивами постійно аналізує ліквідну позицію та реалізує змішаний підхід до управління ліквідністю – як з боку активів, так і зі сторони пасивів, – з тим, аби забезпечити вчасне виконання зобов’язань банку.

Суть управління ліквідністю через активи полягає в підтриманні достатнього запасу ліквідних активів, що дозволяє виконувати резервні вимоги, нормативи НБУ, а також слугує джерелом покриття тимчасового дефіциту ліквідності. Цей підхід особливо ефективний у випадку тривалої кризи ліквідності, і в інших випадках, коли доступ до грошового ринку суттєво обмежений або відсутній. Управління ліквідністю через пасиви полягає в залученні міжбанківського фінансування для покриття тимчасових потреб у ліквідності.

Важливими елементами управління є аналіз кредитно-інвестиційної стратегії банку та вибір оптимальних джерел фінансування відповідно до напрямів розміщення коштів, а також розробка плану на випадок кризи ліквідності, що містить чіткий опис індикаторів кризи, дій персоналу, задіяного у антикризовому управлінні, інформаційних потоків та джерел поповнення ліквідних коштів.

Ризик ліквідності контролюється шляхом встановлення лімітів на обсяг операційної ліквідності, чи короткострокових розривів між строками погашення активів та пасивів. Контроль за дотриманням лімітів полягає у співставленні фактичного розміру відповідної відкритої позиції та встановленого обмеження на неї.

У випадку недотримання ліміту аналізуються причини його виникнення та пропонується план заходів щодо усунення порушення чи пропозиції щодо зміни існуючої системи лімітів.

Банку з нестійким положенням можна порадити поліпшити організаційну структуру банку, тобто приділити увагу розвитку менеджменту, зокрема, створити, наприклад, службу внутрішнього аудиту, що дозволило б знизити зловживання усередині банку.

По-друге, банку необхідно оцінювати ліквідність балансу шляхом розрахунку коефіцієнтів ліквідності. У процесі аналізу балансу на ліквідність можуть бути виявлені відхилення убік як зниження мінімально допустимих значень, так і їхнього істотного перевищення. У першому випадку комерційним банкам потрібно в місячний термін привести показники ліквідності у відповідність із нормативними значеннями. Це можливо за рахунок скорочення насамперед міжбанківських кредитів, кредиторської заборгованості й інших видів залучених ресурсів, а також за рахунок збільшення власних коштів банку. Проте варто мати на увазі, що залучення додаткового капіталу у формі випуску нових акцій викликає скорочення дивідендів і несхвалення пайовиків.

З іншого боку, для комерційного банку, як і будь-якого іншого підприємства, загальною основою ліквідності виступає забезпечення прибутковості виробничої діяльності (виконуваних операцій). Таким чином, якщо фактичне значення основного нормативного коефіцієнта ліквідності виявляється набагато більше, чим установлене мінімально допустиме. то діяльність такого банку буде негативно оцінюватися його пайовиками, із погляду невикористаних можливостей, для одержання прибутку. У цьому зв'язку варто зауважити, що аналіз ліквідності балансу повинний проводитися одночасно з аналізом прибутковості банку. Досвід роботи комерційних банків показує, що банки одержують більше прибутку, коли функціонують на грані мінімально допустимих значень нормативів ліквідності, тобто цілком використовують надані їм права по залученню коштів у якості кредитних ресурсів.

У той же час особливості його роботи як установи, що засновує свою діяльність на використанні коштів клієнтів, диктує необхідність застосування показників ліквідності. Максимальна ліквідність досягається при максимізації залишків у касах і на кореспондентських рахунках стосовно інших активів. Але саме в цьому випадку прибуток банку мінімальний. Максимізація прибутку потребує не збереження коштів, а їх використання для видачі позичок і здійснення інвестицій. Оскільки для цього необхідно звести касову готівку і залишки на кореспондентських рахунках до мінімуму, то максимізація прибутку ставить під загрозу безперебійність виконання банком своїх зобов'язань перед клієнтами.

Отже, суть банківського управління ліквідністю складається в гнучкому сполученні протилежних вимог ліквідності і прибутковості. Цільова функція управління ліквідністю комерційним банком полягає в максимізації прибутку при обов'язковому дотриманні встановлюваних і обумовлених самим банком економічних нормативів.

По-третє, банк повинний визначати потребу в ліквідних коштах хоча б на короткострокову перспективу. Як уже відзначалося, прогнозування цієї потреби може здійснюватися двома методами. Один із них припускає аналіз потреб у кредиті й очікуваному рівні внесків кожного з головних клієнтів, а інший - прогнозування обсягу позичок і внесків. Обидва розглянутих методи мають недолік: вони спираються на середній, а не граничний рівень ліквідності. Це може бути достатнім для оцінки ліквідності банківської системи в цілому, але воно не підкаже керівництву окремого банку, яка повинна бути його касова готівка на наступному тижні, щоб покрити вилучення внесків і заявки на кредит. Тільки аналіз рахунків окремих клієнтів банку дозволяє йому визначити потреби в готівці на даний момент.

У вирішенні цього завдання допоможе також попереднє вивчення господарських і фінансових умов на місцевому ринку, специфіки клієнтури, можливостей виходу на нові ринки, а також перспективи розвитку банківських послуг, у тому числі, відкриття нових видів рахунків, проведення операцій по трасту, лізингу, факторингу і т.д. Причому, крім місцевих чинників, необхідно враховувати також і загальнонаціональні. Наприклад, зміни в грошово-кредитній політиці, у законодавстві і т.д.

Вивчення всього цього, а також прогнозування допоможе банку більш точно визначити необхідну частку ліквідних коштів в активі банку. При цьому банк повинний спиратися на свій досвід.

Виходячи зі спрогнозованого розміру необхідних ліквідних коштів банку потрібно сформувати ліквідний резерв для виконання непередбачених зобов'язань, поява яких може бути викликано зміною стану грошового ринку, фінансового положення клієнта або банку партнера.

По-четверте, підтримка ліквідності на необхідному рівні здійснюється за допомогою проведення визначеної політики банку в області пасивних і активних операцій, вироблюваної з урахуванням конкретних умов грошового ринку й особливостей виконуваних операцій. Тобто банк повинний розробити грамотну політику управління активними і пасивними операціями.

При цьому в управлінні активами банку варто звернути увагу на наступні моменти:

Управління готівкою повинно бути більш ефективним, тобто необхідно планувати притоки і відтоки готівки і розробити графіки платежів.

Терміни, на які банк розміщає кошти, повинні відповідати термінам притягнутих ресурсів. Не припустимо перевищення коштів на рахунках активу над коштами на рахунках пасиву.

Акцентувати увагу на підвищенні рентабельності роботи в цілому і на прибутковості окремих операцій зокрема. Так в управлінні кредитним портфелем необхідно:

контролювати розміщення кредитних вкладень по ступені їхнього ризику, форм забезпечення повернення позичок, рівню прибутковості. Кредитні вкладення банку можна класифікувати з врахуванням ряду критеріїв (рівень кредитоспроможності клієнта, форма забезпечення повернення кредиту, можливість страхування позичок, оцінка надійності кредиту економістом банку та ін.) Частка кожної групи кредитів у загальній сумі кредитних вкладень комерційного банку і її зміна є основою для прогнозування рівня коефіцієнта ліквідності, показує можливості продовження старої кредитної політики банку або необхідність її зміни.

аналізувати розміщення кредитів за термінами на основі бази даних. Зокрема, розроблений метод аналізу майбутнього погашення і майбутньої видачі кредитів у найближчі 30 днів по окремих клієнтах і видах позичок (на основі кредитних договорів і оборотності кредитів), що дозволяє контролювати вивільнення ресурсів або виникнення потреби в них. Такий аналіз можна робити щодня, а також з врахуванням даних кредитних договорів, що знаходяться на стадії проробки. Результати аналізу можуть використовуватися комерційними банками для оперативного вирішення питань при купівлі або продажі ресурсів. Такий аналіз розкриває глибинні, приховані процеси, виявляє ті тенденції, що при інших незмінних обставинах можуть викликати падіння рівня ліквідності і платоспроможності комерційного банку, дає можливість попередити ці наслідки шляхом внесення корективів у політику банку.

краще вивчати кредитоспроможність позичальників;

обмежити розмір кредиту, наданого одному позичальнику частиною власних коштів;

видавати кредити можливо більшому числу клієнтів при зберіганні загального обсягу кредитування;

підвищити повернення кредитів, у тому числі за рахунок більш надійного забезпечення;

вжити заходів по стягненню простроченої позичкової заборгованості і нарахованих відсотків за користування кредитами;

Застосовувати методи аналізу групи розрахункових рахунків клієнтів і інтенсивності платіжного обороту по кореспондентському рахунку банку. Результати такого аналізу є основою для аргументованого перегрупування активів балансу банку.

Змінити структуру активів, тобто збільшити частку ліквідних активів за рахунок достатнього погашення кредитів, розчищення балансу шляхом виділення на самостійний баланс окремих видів діяльності, збільшення власних коштів, одержання позик в інших банків і т.п.

Працювати над зниженням ризику операцій. При цьому необхідно пам'ятати, що термінові заходи, що починаються кредитними інститутами для підтримки своєї ліквідності і платоспроможності, як правило, пов'язані з ростом витрат банку і скороченням їхнього прибутку. Управління ризиками незбалансованості балансу і неплатоспроможності банку знижує можливі збитки банків, створює міцну основу для їхньої діяльності в майбутньому. Система управління ризиками незбалансованості балансу і неплатоспроможності банку орієнтується на вимоги Національного банку країни про дотримання комерційними банками встановлених норм ліквідності і платоспроможності. Для розпізнавання ризиків незбалансованості ліквідності балансу і неплатоспроможності комерційного банку потрібне створення спеціальної системи щоденного контролю за рівнем приведених вище показників ліквідності, аналізу чинників, що впливають на їхню зміну. Для цього доцільне створення бази даних, що дозволяє оперативно одержувати всю необхідну інформацію для здійснення аналітичної роботи, на основі якої буде формуватися політика банку. У якості джерела для формування бази даних мною розглядаються як укладені так і ті що проробляються кредитні і депозитні договори, договори про позики в інших банків, відомості про потребу в кредиті під товари відвантажені, термін оплати яких не наступив, щоденне зведення оборотів залишків по балансових рахунках, щоденна відомість залишків по особових рахунках, відомості по позабалансових рахунках, відомості про оборотність кредитів і т.п.

В управлінні пасивами банку можна порекомендувати:

Застосовувати метод аналізу розміщення пасивів по їх термінах, що дозволяє управляти зобов'язаннями банку, прогнозувати і змінювати їхню структуру в залежності від рівня коефіцієнтів ліквідності, проводити зважену політику в області акумуляції ресурсів, впливати на платоспроможність.

Розробити політику управління капіталом, ФСН і резервами.

Стежити за співвідношенням власного капіталу до притягнутого.

Проаналізувати депозитну базу банку:

звернути увагу на структуру депозитів: термінові й ощадні депозити більш ліквідні, чим депозити до запитання;

визначити стратегію підтримки стійкості депозитів. Частиною такої стратегії виступає маркетинг - підвищення якість обслуговування клієнтів, із тим щоб вони залишалися вірними банку і під час кризових ситуацій. Підвищення термінів ощадних депозитів, їхньої середньої суми також пом'якшує коливання депозитів під час криз.

враховувати не тільки стабільність, але і джерело депозитів, тобто депозити фізичних осіб більш надійні, чим депозити юридичних осіб, у силу розходжень у розмірах внесків.

привести у відповідність врахування кредитних ресурсів;

оцінювати надійність депозитів і позик, отриманих від інших кредитних установ.

скоротити зобов'язання до запитання за допомогою перегрупування пасивів за їх термінами.

У цілому ж, для розпізнавання ризиків незбалансованості ліквідності балансу і неплатоспроможності комерційного банку потрібне створення спеціальної системи щоденного контролю за рівнем наведених у першій і других розділах показників, аналізу чинників, що впливають на їхню зміну. Для цього доцільно створення бази даних, що дозволяє оперативно одержувати всю необхідну інформацію для здійснення аналітичної роботи, на основі якої буде формуватися політика банку. У якості джерела для формування бази даних банком можуть розглядатися укладені і що проробляються кредитні і депозитні договори, договори про позики в інших банків, відомості про планову потребу в кредиті, щоденні відомості оборотів залишків по балансових рахунках, щоденні відомості по особових рахунках, відомості по позабалансових рахунках, відомості про оборотність кредитів і т.п.

На основі бази даних банком щодня повинні розкриватися значення показників платоспроможності і ліквідності і проводитися аналіз перспектив розвитку операцій банку з врахуванням норм платоспроможності і ліквідності. Це дозволяє взаємопов’язати вирішення питань по розміщенню коштів, залученню ресурсів, збільшенню власних коштів банку, розширенню участі банку в інших підприємствах і банках, щодо пошуку джерел додаткових прибутків і розвитку нових операцій комерційного банку з вимогами дотримання його ліквідності і платоспроможності. Розглянутий аналіз дає можливість передбачати різноманітні зміни рівня ліквідності і платоспроможності комерційного банку і своєчасно прийняти необхідні заходи для його стабілізації.

У міжнародній практиці менеджери по управлінню ліквідності банків розробили ряд практичних рекомендацій для поліпшення цього виду діяльності. Перша з них складається в тому, що менеджери по управлінню ліквідністю повинні контролювати діяльність усіх відділів банку, відповідальних за використання і залучення коштів, і координувати свою діяльність із роботою цих відділів.

Друга рекомендація полягає в тому, що менеджери по управлінню ліквідністю повинні передбачати коли найбільше великі вкладники і користувачі кредитів банку планують зняти кошти з рахунку або збільшити внески. Це дозволяє керуючим планувати свої дії у випадку виникнення дефіциту або надлишку ліквідних коштів.

Відповідно до третьої рекомендації, менеджери по управлінню ліквідністю в співробітництві з вищим керівництвом і керівниками відділів повинні бути впевнені, що пріоритети і цілі управління ліквідними коштами очевидні. У недавньому минулому при розміщенні коштів ліквідність банку часто мала вищий пріоритет. Сьогодні управлінню ліквідними коштами в загальному приділяється роль допоміжного механізму в порівнянні з пріоритетом банку №1 - наданням позик усім категоріям клієнтів. Банк повинний надавати будь-які вигідні позики, ставлячи перед керуючим ліквідними коштами завдання вишукування достатніх коштів для забезпечення кредитів.

Суть четвертої рекомендації складається в наступному: потреби банку в ліквідних коштах і рішення щодо їх розміщення повинні постійно аналізуватися з метою запобігання і надлишку, і дефіциту ліквідних коштів. Зайві ліквідні кошти, що не реінвестуються в той же день, ведуть до втрат прибутків банку, у той час як їхній дефіцит повинний бути швидко ліквідований щоб уникнути несприятливих наслідків поспішних позик або продажів активів, також ведучих до втрат прибутків.

Таким чином, кожний комерційний банк повинний самостійно забезпечувати підтримку своєї ліквідності на заданому рівні на основі як аналізу її стану, що складається на конкретні періоди часу, так і прогнозування результатів діяльності і проведення в наступному науково обґрунтовані економічної політики в області формування статутного капіталу, фондів спеціального призначення і резервів, залучення позикових коштів сторонніх організацій, здійснення активних кредитних операцій.

ВИСНОВКИ

У результаті проведеного у роботі дослідження можна зробити наступні узагальнюючі висновки:

1. Забезпечення необхідного рівня платоспроможності і ліквідності є першочерговою задачею комерційного банку для підтримання його стабільності і надійності. При недотриманні економічних нормативів ліквідності значно зростає ризик миттєвої втрати платоспроможності, що може негативно вплинути на фінансову стабільність і репутацію банку. При управлінні банківською установою необхідно постійно підтримувати у рівновазі показники дохідності і ліквідності як дві взаємопротилежні умови банківської діяльності.

2. Чинним законодавством в Україні встановлено кількісні показники, з допомогою яких вітчизняні банки оцінюють рівень своєї ліквідності і платоспроможності. Відповідно, за цими показниками відбувається контроль комерційних банків з боку НБУ у порядку банківського нагляду. Проте одночасно слід констатувати, що в умовах перехідної економіки України практичне використання системи показників ліквідності не завжди відображає дійсний стан банківської системи, тому поточна ситуація з аналізом і контролем ліквідності залишається загостреною і вимагає подальшого дослідження і вжиття термінових заходів для підвищення їх ефективності і надійності.

3. В основу механізму управління платоспроможністю комерційного банку закладено метод зіставлення вхідних і вихідних грошових потоків, зважених за термінами банківських операцій. Реалізація методу здійснюється через порівняння активів і пасивів банківського балансу, яке проводять або на окрему дату з визначенням статичних показників ліквідності, або за певний період часу для отримання динаміки ліквідності.

4. Аналіз банківської ліквідності є складовою частиною загального процесу управління діяльністю банку, внаслідок чого структура аналітичного процесу та інструментарій аналізу визначаються обраною банком стратегією управління своїми фінансами. Всебічний розгляд наявних теорій і методів аналізу дає змогу зробити висновок, що ліквідність сучасного комерційного банку має аналізуватися у межах найадекватнішої економічним реаліям концепції інтегрованого управління активами і пасивами банку, що зумовлює логіку аналітичного процесу, його методи та прийоми.

5. Розглянута у роботі методика оцінки платоспроможності банку базується на нормативних положеннях НБУ і є частиною комплексного підходу до діагностики фінансового становища банку.

6. На сьогодні можливості вітчизняних банків щодо вибору методів управління ліквідністю досить обмежені. Брак розвиненого ринку цінних паперів, непередбачуваність стану фінансового ринку та економічної ситуації в цілому, високий рівень політичного ризику країни, що майже повністю блокує вихід банків на міжнародні ринки, - усі ці чинники унеможливлюють застосування досконалих інструментів управління ліквідністю в сучасних умовах.

7. На даний час для управління рівнем ліквідності банку важливим інструментом виступає покращення якості банківських активів у плані оптимізації кредитного портфеля. Для поточної збалансованості активів і пасивів доцільно проводити комплексний моніторинг і аналіз строкових, вартісних і гарантійних характеристик наданих і потенційних кредитних ресурсів у контексті загальної фінансово-економічної ситуації у банківському секторі.

В звіті наведено теоретичне тлумачення ліквідності і платоспроможності банку, яке можна визначити, як можливість банку своєчасно і повно забезпечувати виконання своїх боргових і фінансових зобов'язань перед усіма контрагентами, що визначається наявністю достатнього власного капіталу банку, оптимальним розміщенням і величиною коштів по статтях активу і пасиву балансу з урахуванням відповідних термінів. Ліквідність та прибутковість – це показники, які деталізують поняття платоспроможності комерційного банку. З поняттям “ліквідність” тісно пов’язане поняття “платоспроможність”, під якою розуміють не тільки можливість перетворення активів у швидкореалізовувані, але ще й спроможність юридичної чи фізичної особи виконати свої платіжні зобов’язання у повному обсязі. Тому ліквідність можна розглядати як необхідну та обов’язкову умову платоспроможності, контроль за виконанням якої бере на себе не тільки сама юридична чи фізична особа, а й певний орган зовнішнього контролю і нагляду. Отже, ліквідність банку лежить в основі його платоспроможності. Платоспроможність — це спроможність банку в належні терміни, а також повною мірою відповідати за своїми зобов’язаннями. Однак вона залежить не тільки від ліквідності балансу, а й від інших факторів. На загальний рівень ліквідності банківської системи значний вплив справляє стан в економіці в цілому. Зокрема, такі негативні явища, як спад виробництва, бюджетний дефіцит, інфляція, структурні диспропорції в економіці, платіжна криза призводять до погіршення ліквідності багатьох банків. Зрозуміло, що вирішення зазначених проблем виходить за межі компетенції банківських установ, а тому істотно обмежує їхні можливості щодо регулювання власної ліквідності. Необхідні заходи з метою поліпшення ситуації насамперед мають охоплювати регулювання економічних процесів на макрорівні, що. є прерогативою держави, а не окремих комерційних банків. Отже, суть банківського управління ліквідністю складається в гнучкому сполученні протилежних вимог загальної і специфічної ліквідності. Цільова функція управління ліквідністю комерційним банком полягає в максимізації прибутку при обов'язковому дотриманні встановлюваних і обумовлених самим банком економічних нормативів.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Закон України "Про банки і банківську діяльність".

2. Інструкція НБУ №368 від 2010 року.

3. Аналіз банківської діяльності: Підручник  А. М. Герасимович, М. Д. Алексеєнко, І. М. Парасій-Вергуненко та ін.;

За ред.А. М. Герасимовича. — К.: КНЕУ, 2004. — 599 с.

4. Банківська справа,– 2008. – №5 – С.40 – 50.

5. www.otpbank.com.ua

6. www.smida.gov.ua

ДОДАТКИ

Додаток А

Примітки : 1. Згiдно листiв НБУ №12-111/1705-23965 вiд 29.12.2010р. та № 12-111/1791-24239 вiд 29 грудня 2009 р. рядок 33 "Чистi активи, що належать акцiонерам (учасникам) банку" розраховується як сума рядкiв 30-32. Оскiльки рядок 34 "Частка меншостi" не розраховується за вiдсутнiстю таких даних, то рядок 35 "Усього власного капiталу та частка меншостi" дорiвнює показнику рядка 33. 2. У зв'язку iз рекомендацiями НБУ не нумерувати пустi примiтки без коментарiв, порядок нумерацiї фактичних примiток що надаєтьсяся у звiтностi АТ "ОТП Банк" не спiвпадає з нумерацєю примiток, рекомендованих програмою звiтностi. Тому, рядки балансу за 2010 рiк мають наступнi примiтки: рядок 1 - примiтку 4, рядок 4 примiтку 5, рядок 5 примiтку 6, рядок 6 примiтку 7, рядок 7 примiтку 8, рядок 8 примiтку 9, рядок 9 примiтку 10, рядок 11 примiтку 27, рядок 13 примiтку 11, рядок 14 примiтку 12, рядок 15 примiтку 13, рядок 18 примiтку 14, рядок 19 примiтку 15, рядок 21 примiтку 16, рядок 22 примiтку 27, рядок 24 примiтку 17, рядок 25 примiтку 18, рядок 26 примiтку 19, рядок 27 примiтку 20, рядок 30 примiтку 21, рядок 32 примiтку 22. У звiтностi за 2010 рiк у роздiлi "Власний капiтал" додано рядок "Непокритий збиток минулих рокiв" iз значенням - 464312 тис. грн у стовпчику 4, та нульовим значенням у стовпчику 5. Усi iншi рядки примiток не мають. 3. Змiнено назву в наступних рядках: рядок 8 слiд читати як "Iнвестицiї в асоцiйованi та дочiрнi компанiї", рядок 35 слiд читати як "Усього власного капiталу". 4. У роздiлi "Власний капiтал" додано рядок "Непокритий збиток минулих рокiв" iз значенням -464312 тис.грн. за звiтний рiк та нульовим значенням за поепереднiй рiк. 5. Рядки 33 та 34 Банком не обчислюються.

Додаток Б

Примітки : 1. У зв'язку iз рекомендацiями НБУ не нумерувати пустi примiтки без коментарiв, порядок нумерацiї фактичних примiток що надаєтьсяся у звiтностi АТ "ОТП Банк" не спiвпадає з нумерацєю примiток, рекомендованих програмою звiтностi. Тому, рядки звiту про фiнансовi результати за 2010 рiк мають наступнi примiтки: рядок 1 ппримiтку 3, рядок 1.1. примiтку 23, рядок 1.2. примiтку 23. рядок 12 примiтки 5,6,12,13, рядок 13 примiтку 7, рядок 16 примiтку 17, рядок 17 прримiтку 25, рядок 19 примiтку 26, рядок 20 примiтку 9, рядок 22 примiтку 27, рядок 28 примiтку 28. Усi iншi рядки примiток не мають. 2. Змiнено назву в наступних рядках: рядок 12 слiд читати як "Резерв за кредитами та iншими активами". 3. Рядок 12 "резерв пiд заборгованiсть за кредитами та iншими активами" показано з розшифруванням за пiдпунктами - "Зменшення у зв'язку з продажем кредитiв та iнших активiв" iз значеннями 3242950 тис.грн за звiтний рiк та 379752 тис.грн за попереднiй рiк та примiтками 6,12; - "Збiльшення у зв'язку з анулюванням гарантiй" iз значеннями -1281101 тис.грн за звiтний рiк та нульовим значенням за попереднiй рiк, та примiткою 6; - "Збiльшення у зв'язку iз змiнами обсягу та якостi активiв" iз значеннями -1421081 тис.грн за звiтний рiк та значенням -2418996 за попереднiй рiк. 3. Рядок 18 "Адмiнiстративнi та iншi операцiйнi витрати" показано з розшифруванням за пiдпунктами: - "Доходи/(витрати) вiд продажу кредитної заборгованостi" iз значеннями -2565729 тис.грн за звiтний рiк та -393021 за попереднiй рiк; - "Iншi адмiнiстративнi та операцiйнi витрати" iз значенням -1002733 тис.грн за звiтний рiк та -990943 тис.грн за попереднiй рiк.