1.5. Що розуміють під технологією в педагогічній науці та практиці

Розвиток науки і техніки дав учителям та учням нові форми комунікації, нові типи вирішення абстрактних і конкретних завдань, перетворюючи вчителя з авторитарного транслятора готових ідей у натхненника інтелектуального та творчого по­тенціалу учня. Майбутнє за системою навчання, що вкладалася б у схему учень — технологія — учитель, за якої викладач пере­творюється на педагога — методолога, технолога, а учень стає активним учасником процесу навчання. Педагогічна майстер­ність сучасного вчителя має розвиватись «не через забезпечен­ня його великою кількістю рецептурних посібників і широке використання ним готових поурочних розробок. Йому потрібні передусім фундаментальні знання з базового предмета, висока загальна культура і ґрунтовна дидактична компетентність».

Ще на початку 20-х рр. минулого століття у працях відомих педагогів (Павлов І. П., Ухтомський А. А., Шацький С. Т., Бехтерєв В. М. ) з'являються терміни «педагогічна технологія» та «педагогічна техніка». Педагогічна техніка визначалась у педа­гогічній енциклопедії 30-х рр. як сукупність прийомів і засобів, спрямованих на чітку й ефективну організацію навчальних за­нять¹. Минуло майже сто років відтоді, а в сучасній педагогіч­ній літературі й досі не існує єдиних, вичерпних, уніфікованих визначень понять освітні, педагогічні, навчальні технології. Деякі дослідники² нараховують близько 300 трактувань цих термінів, що різняться не лише за формою, а й за змістом, який у них вкладається. Одні науковці розуміють під терміном «тех­нологія»³ управління педагогічними процесами, інші — спосо­би організації діяльності учнів, різноманітні методи та прийо­ми досягнення педагогом навчальної мети тощо.

Оскільки визначення терміна «технологія навчання» над­звичайно важливе для розуміння суті запропонованих нами підходів, спробуємо розібратись.

Звернення до історії розвитку виробництва дає підстави при­пустити, що розвиток будь-якої галузі діяльності людини від­бувається за такою схемою:

Ми бачимо, що виготовлення будь-якого продукту прохо­дить кілька етапів, починаючи від перших, невмілих спроб і за­кінчуючи певним, добре продуманим способом виробництва з використанням технічних чи якихось інших засобів вироб­ництва під керівництвом людини.

Можна припустити, що відмінність між технологією і мето­дикою в сфері освіти полягає в тому ж, в чому відмінність між технологією й ремісництвом у виробничій сфері. Тобто це від­мінність між високопродуктивним машинним виробництвом і порівняно низькоефективною ручною працею.

1. Процес навчання, побудований на основі методики, мож­на подати у вигляді такої схеми:

2. Процес навчання, побудований за технологічними принципами.

Оскільки згідно з цією схемою в технології навчання важли­ву й провідну роль відіграють засоби навчання, розглянемо зміст цього поняття. В сучасній педагогічній науці все частіше зустрічаються визначення засобів навчання не в вузькому їх ро­зумінні (матеріальні засоби-інструменти), а більш широко. Так П.І. Підкатистий розуміє під засобом навчання матеріальний чи ідеальний об'єкт, який використовується учителем чи учнем для засвоєння знань. С.А. Смирнов поділяє засоби навчання на:

- матеріальні (підручники, навчальні посібники, дидактичні матеріали, книги-першоджерела, тестовий матеріал, засоби наочності, технічні засоби навчання, лабораторне обладнан­ня);

- ідеальні (усне й письмове мовлення, нотна грамота, матема­тичний апарат, музика, живопис, навчальні комп'ютерні програми, організуюча й координуюча діяльність учителя, загальна культура вчителя, методи навчання й форми орга­нізації навчальної діяльності учнів тощо).

На думку деяких дослідників, технологію від методики від­різняють «два принципових моменти: гарантія кінцевого ре­зультату й проектування майбутнього навчального процесу. Педагогічна технологія — набір процедур, які поновлюють професійну діяльність учителя і гарантують кінцевий запланова­ний результат». Окрім того, за технологічного навчання від­сутні безліч «якщо»: якщо талановитий вчитель, талановиті діти, багата школа. «Методика виникає в результаті узагаль­нення досвіду або впровадження нових засобів. Технологія ж, проектується, виходячи з конкретних умов, та орієнтується на заданий, а не на передбачуваний результат». Технологія, на відміну від методик, не допускає варіативності, з неї не можна викинути якісь елементи. Технологічний підхід не допускає по­шукової діяльності, проб, тут не може бути помилок. Для техно­логічного навчання обов'язковим є постійний зворотний зв'язок, внесення виправлення та змін у подальшу діяльність. Таким чином, до наведеної вище схеми можна додати ще один елемент.

Оскільки певне розведення термінів, «педагогічна техноло­гія» та «технологія навчання» важливе для розуміння суті за­пропонованого нами підходу, спробуємо розвести ці поняття.

У глосарії термінів ЮНЕСКО поняття «педагогічна техноло­гія» трактується як конструювання та оцінювання освітніх про­цесів шляхом врахування людських, часових та інших ресурсів для досягнення ефективності освіти. Педагогічна технологія дає відповідь на запитання, як, яким чином (методами, прийомами, засобами) досягти поставленої педагогічної мети, установлюючи порядок використання різноманітних моделей навчання. Таким чином, технологія — це комплекс, що складається з:

- запланованих результатів;

- засобів оцінки для корекції та вибору оптимальних методів, прийомів навчання, оптимальних для даної конкретної си­туації;

- набору моделей навчання, розроблених вчителем на цій ос­нові.

Розглянемо ці компоненти ґрунтовніше.

Для планування результатів застосовують рівневий підхід. Рівнів планування результатів може бути скільки завгодно. Основних, згідно з теорією розвивального навчання Л. С. Виготського, три: 1) орієнтація на випадкові одиничні ознаки (узнавання, згадування) — мінімальний рівень (уповільне­ний); 2) орієнтація на локальні ознаки (зіставлення, порів­няння) — загальний (оптимальний); 3) орієнтація на гло­бальні ознаки та властивості (перенесення знань на нову ситуацію) — прискорений рівень планування результатів.

Технологія має містити критерії для оцінки стану учнів, ви­бору моделі навчання.

Модель — найкоротший шлях від початкових умов до запла­нованих результатів. В основі моделі — комплекс методів і засобів навчання.

Технологія навчання відображає шлях освоєння конкретно­го навчального матеріалу в межах педагогічної технології. Де­які дослідники називають її ще й дидактичною технологією.

Будь-яка педагогічна технологія повинна відповідати основ­ним критеріям технологічності: системності (наявність логі­ки процесу, взаємозв'язку частин, цілісність), керованості (можливість діагностики досягнення цілей, планування проце­су навчання), ефективності (технологія повинна вибиратись відповідно до результатів і оптимальних затрат, гарантувати досягнення певного стандарту навчання), відтворюваності (можливості застосування в інших однотипних навчальних за­кладах іншими суб'єктами).

Виходячи з усього сказаного вище, будемо надалі говорити про інтерактивну модель навчально-виховного процесу, яка пе­редбачає використання інтерактивних технологій за різних форм організації навчання.