Довжини пробігу розчинника

У лабораторні зошити записують висновок: склад розчину невідомої суміші амінокислот виданої для бригади, хроматографічну рухомість кожної плями амінокислоти.

Один член бригади вклеює пластинку в зошит, інший – замальовує пластинку з плямами відомих амінокислот та невідомої суміші.

Література

1. Методичні вказівки до виконання лабораторних робіт з курсу «Хімія біологічно активних речовин», С. 3-9.

2. Биохимия./ Н.Е. Кучеренко, Ю.Д. Бабенюк, А.Н. Васильев и др.- К.: Выща школа, 1988.- С.78-107, 295 – 340.

3. Основы аналитической химии./ Ю.А.Золотов, Е.Н.Дорохова, В.И. Фадеева и др. Под ред. Ю.А.Золотова.- М.: Высшая школа, 2000.

4. Инструментальные методы химического анализа./ Г.Юинг.- М.: Мир,1989.

Лабораторна робота №2

(4 годин)

Тема: Визначення концентрації розчинного білку з біуретовим реактивом та за методом Лоурі.

Мета роботи: навчитися визначати концентрацію білку в розчині з біурето-вим реактивом, з біуретовим реактивом в модифікації Ярош та за методом Лоурі.

Теоретичні відомості

Білки це біологічно активні речовини, що відіграють ключову роль в життєдіяльності клітин живої матерії. Неможливо оцінити загальну кількість білкових молекул в царстві живої природи, враховуючи велику різноманітність живих організмів. Наприклад, клітина мікроорганізму Escherichia coli містить більше 3000 різних білків.

До складу білків входять вуглець, водень, азот, кисень, сірка. В деяких білках присутні такі елементи як фосфор, залізо, цинк, мідь, молібден. Активні центри ферментів можуть мати кілька молекул рідкісних металів таких як ванадій. Білки мають велику молекулярну масу, але при кислотному гідролізі утворюють ряд простих, низькомолекулярних сполук, що відносяться до класу -амінокислот.

В білкових молекулах послідовно розташовані амінокислотні залишки ковалентно повязані пептидними звязками один з одним, утворюючи довгі нерозгалужені полімерні ланцюги. Пептидні звязки утворюються в результаті вилучення молекули води з карбоксильної групи однієї амінокислоти і  -аміногрупи іншої (-СО-NН-). Такі полімерні молекули називаються поліпептидними ланцюгами і можуть мати сотні амінокислотних залишків. Молекула білку може складатися з одного або кількох поліпептидних ланцюгів.

Білки діляться на прості та складні. Прості білки при гідролізі утворюють тільки амінокислоти. Такі білки містять 50% атомів вуглецю, 7% атомів водню, 23% атомів кисню, 16% атомів азоту та 0,3% атомів сірки.

Складні білки при гідролізі утворюють, крім амінокислот, органічні або неорганічні сполуки. Небілкова частина складного білку називається простетичною групою. Білки класифікують виходячи з їх конформації. Складні білки класифікують в залежності від хімічної природи їх простетичної групи.

Молекулярна маса білкових молекул може бути від 6000 до 1000000 і вище одиниць молекулярної маси (дальтон). Дальтон це назва одиниці молекулярної маси білків.1 дальтон дорівнює масі 1 атома водню, тобто 1 дальтон=1,6710^-24 г

Поняття атомної маси ввів Джон Дальтон у 1803 році. Одиницею вимірювання атомної маси спочатку слугувала маса атома гідрогену (т.з. воднева шкала).

1906-го науковці перейшли на кисневу шкалу, за якою за одиницю атомної маси приймали 1/16 частину атомної маси оксигену.

Сучасна атомна одиниця маси виражається через масу ізотопу вуглецю (¹²C) і дорівнює 1/12 маси ізотопу вуглецю з масовим числом 12 (т.з. вуглецева шкала). Рекомендована до застосування з 1961 року.

Встановлені чисельні значення атомних одиниць маси дорівнюють:

1 а.о.м = 1 u ≈ 1.660538782×10⁻²⁴ г.

Атомна одиниця маси (а.о.м., або дальтон) — позасистемна одиниця маси для представлення мас мікрочастинок (молекул, атомів, атомних ядер і елементарних часток). Офіційно рекомендуються англомовні терміни atomic mass unit (amu, атомна одиниця маси) і точніший — unified atomic mass unit (u, універсальна атомна одиниця маси), але в україномовних наукових і технічних джерелах «а.о.м.» вживається частіше.

Білкова молекула в нативному стані має характерну для неї просторову структуру, яка називається конформацією. В залежності від конформації білки можна розподілити на два основні класи фібрилярні та глобулярні.

Фібрилярні білки складаються з паралельно розташованих поліпептидних ланцюгів і утворюють витягнуту ниткову молекулу - поліпептидні ланцюги таких білків розташовані паралельно один одному вздовш однієї осі. Це стійкі, нерозчинні в воді та слабких сольових розчинах органічні сполуки.

До них відносяться основні структурні елементи сполучних тканин вищих тварин, коллаген сухожилля, тканина кісток,  - кератин волосся, шкіри, нігтів, піря, фіброїн шовку, міозин мязів та ін.

Глобулярні білки мають мають кулясту, еліпсоїдну або овальну форму молекул. Їх поліпепдитні ланцюги щільно скручені в компактні структури.

Більшість глобулярних білків розчиняються в воді і легко розпадаються. До глобулярних білків відносяться майже всі ферменти, білки молока, деякі гормони, антитіла, транспортні білки (альбумін сироватки, гемоглобін);

Проміжний клас білків – це подібні до фібрилярних білків довгі ланцюговидні структури, розчинні в водних сольових розчинах.