2. Базова модель соціальної роботи в сфері охорони здоров'я

Основним правовим актом, що забезпечують розвиток соціальної роботи в сфері охорони здоров'я, є Основи законодавства України про охорону здоров'я. Для створення найбільш ефективних технологій соціальної роботи в охороні здоров'я фахівці використовують базову модель медико-соціальної роботи, яка дозволяє забезпечити єдині методичні підходи в даному виді діяльності й урахувати специфіку тієї або іншої конкретної області медицини й охорони здоров'я.

З метою пошуку оптимальних і найбільш ефективних форм і методів медико-соціальної роботи відповідно до названих основних напрямків представляється обґрунтованим побудову базової моделі, що дозволяє забезпечити єдині підходи в даному виді діяльності. Побудова такої моделі ґрунтується на двох положеннях.

Перше. Ми виділяємо п'ять груп клієнтів: 1) група підвищеного ризику; 2) члени родини клієнта і його найближче оточення; 3) хворі з вираженими соціальними проблемами; 4) особи, які тривало та часто й важко хворіють; 5) інваліди.

Друге. У роботі з кожною з перерахованих груп клієнтів фахівець виконує два блоки основних заходів: медико-соціальну роботу профілактичного напрямку й медико-соціальну роботу патогенетичного (реабілітаційного) напрямку.

Медико-соціальна робота у вигляді базової моделі представлена на схемі.

Відповідно до викладеної класифікації груп клієнтів нами запропоноване наступне узагальнене угруповання комплексу заходів медико-соціальної роботи.

Перша група — група підвищеного ризику захворювань.

І. Медико-соціальна робота профілактичного напрямку:

• профілактичні заходи соціально-залежних порушень соматичного, психічного й репродуктивного здоров'я на індивідуальному, груповому й регіональному рівнях в установах різної відомчої приналежності незалежно від їхніх організаційно-правових форм і форм власності;

• гігієнічне виховання й формування установок на здоровий спосіб життя з урахуванням специфіки клієнтів груп підвищеного ризику, у тому числі попередження поширення ВІЛ-інфекції;

• соціально-гігієнічний моніторинг;

• розробка цільових програм профілактики захворювань, збереження й зміцнення здоров'я, організація медико-соціальної допомоги населенню на різних рівнях;

• медико-генетичне консультування;

• організація профілактичних оглядів;

• визначення факторів ризику, що впливають на соматичне, психічне й репродуктивне здоров'я, а також генетичної й уродженої патології;

• соціальна експертиза родини;

• інформування громадян про стан індивідуального й суспільного здоров'я й стан середовища проживання й ін.

ІІ. Медико-соціальна робота патогенетичного (реабілітаційного) напрямку:

• медико-соціальна допомога в плануванні родини, охороні материнства й дитинства;

• медико-соціальний патронаж родин соціального ризику;

• сприяння в забезпеченні державних гарантій прав громадян в охороні здоров'я й наданні медико-соціальної допомоги;

• участь в наданні допомоги потерпілим при надзвичайних ситуаціях;

• сприяння у вирішенні правових проблем клієнта;

• психокорекційна робота й ін.

Друга група — члени родини клієнта і його найближче оточення.

І. Медико-соціальна робота профілактичного напрямку:

• санітарно-гігієнічна освіта;

• подолання шкідливих звичок і нездорового способу життя;

• сприяння організації дозвілля, адекватного здоровішому способу життя;

• профілактика залучення в асоціальні групи;

• соціально-правове консультування;

• вирішення проблемних ситуацій і сприяння в усуненні факторів ризику з мобілізацією особистісних резервів клієнта;

• переорієнтація сімейних ролей;

• плановий патронаж у родині соціального ризику;

• сприяння в вирішенні мікросередовищних проблем;

• сприяння збереженню сімейних зв'язків;

• сприяння вирішенню проблеми самітності;

• підготовка подружжя й членів родини до народження дитини й прийняттю її в родину;

• сприяння членам родини й найближчому оточенню в одержанні необхідної медико-соціальної інформації й інформації про пільги й види соціального захисту й ін.

II. Медико-соціальна робота патогенетичного (реабілітаційного) напрямку:

• сприяння у своєчасній консультації й зверненні за спеціалізованою допомогою;

• організація психологічної підтримки клієнту з медико-соціальними проблемами членами родини й найближчим оточенням;

• залучення членів родини й найближчого оточення клієнта в діяльність співтовариств само- і взаємодопомоги реабілітаційного, психолого-педагогічного, соціально-правового й благодійного характеру;

• створення реабілітаційного соціально-побутового середовища й ін..

Третя група — особи, які тривало та часто й важко хворіють.

І. Медико-соціальна робота профілактичного напрямку:

• профілактика несприятливого розвитку й декомпенсації соматичного або психічного статусу, виходу на інвалідність;

• комплексна оцінка соціального статусу клієнта;

• сприяння в подоланні правових проблем;

• сприяння в розв'язку питань матеріального характеру;

• патронаж клієнта у зв'язку із хворобою;

• інформування клієнта про стан його здоров'я й ін.

ІІ. Медико-соціальна робота патогенетичного (реабілітаційного) напрямку:

• організація медико-соціальної допомоги й догляду за хворим;

• сприяння в забезпеченні спеціалізованої допомоги з урахуванням особливостей соматичної, психічної й соціальної патології;

• сімейне консультування й сімейна психокорекція;

• сприяння включенню в роботу терапевтичних співтовариств;

• напрямок на медико-соціальну експертизу;

• організація паліативної допомоги й ін.

Четверта група — хворі з вираженими соціальними проблемами.

І. Медико-соціальна робота профілактичного напрямку:

• профілактика несприятливого розвитку й декомпенсації соматичного або психічного статусу, виходу на інвалідність;

• виявлення несприятливого мікросередовища і її оздоровлення;

• участь у попередженні суспільно небезпечних дій;

• визначення соціально-правового статусу — біженця, особи без певного місця проживання, особи, яка відбуває покарання, і т.д.;

• соціально-правове консультування;

• представлення інтересів клієнтів, які мають потребу у медико-соціальній допомозі, в органах влади;

• сприяння клієнтові в вирішенні соціально-побутових і житлових труднощів, що представляють погрозу для його здоров'я й здоров'я оточуючих;

• вирішення соціального конфлікту в родині, пов'язаного зі станом здоров'я клієнта і його життєзабезпеченням;

• оформлення опіки й піклування;

• інформування відповідних служб про зміну соціального статусу клієнта;

• виявлення актуальних і потенційно загрозливих проблем і сприяння в їхньому вирішенні;

• інформування про пільги й заходи соціального захисту;

• інформування відповідних служб про наявність соціальних проблем — сімейних, побутових, матеріальних, правових;

• сприяння в одержанні медичної, психологічної, правової й матеріальної допомоги й ін.

ІІ. Медико-соціальна робота патогенетичного (реабілітаційного) напрямку:

• медико-соціальна допомога особам літнього й старечого віків, включаючи організацію опіки, догляду, улаштування в соціальні установи;

• забезпечення наступності у взаємодії з фахівцями суміжних професій;

•создание реабілітаційної соціально-побутової інфраструктури;

• організація спеціалізованої медичної допомоги;

• психічна саморегуляція;

• комунікативний тренінг, тренінг соціальних навичок; •обеспечение соціального захисту Віл-Інфікованих і членів їх родин і ін.

П'ята група — інваліди.

І. Медико-соціальна робота профілактичного напрямку:

• попередження збільшення медичних наслідків і передчасної смертності;

• участь у попередженні суспільно небезпечних дій;

• участь у розробці комплексних програм профілактики інвалідності й смертності;

• участь у проведенні медико-соціальної експертизи;

• визначення потреби інваліда в різних видах соціального захисту;

• сприяння інвалідові в реалізації його прав, представлення інтересів в органах влади;

• участь у визначенні дієздатності, можливій опіці й піклуванні;

• сприяння в забезпеченні батьківських функцій;

• сприяння в одержанні пенсій, допомог і виплат;

• сприяння в одержанні матеріальної допомоги;

• сприяння у вирішенні житлових проблем;

• розміщення клієнта в стаціонарні установи соціального обслуговування;

• соціально-правове консультування й ін.

II. Медико-соціальна робота патогенетичного (реабілітаційного) напрямку:

• сприяння в організації лікування й медичного контролю;

• психокорекція;

• сімейне консультування;

• розробка індивідуальної програми реабілітації інваліда;

• проведення заходів медичної реабілітації інвалідів — відновлювального й санаторно-курортного лікування, клініко-функціонального контролю;

• проведення заходів соціальної реабілітації інвалідів — створення безбар'єрного середовища життєдіяльності, соціальна допомога й соціальні послуги, забезпечення засобами пересування й допоміжними технічними засобами;

• проведення заходів професійної реабілітації — професійна підготовка й професійна освіта, сприяння в зміні режиму й характеру праці, працевлаштуванні, перекваліфікації;

• забезпечення наступності у взаємодії з фахівцями суміжних професій;

• сприяння в створенні реабілітаційної соціально-побутової інфраструктури й ін.

Таким чином, запропонована систематизація всіх заходів ураховує особливості проблем тієї або іншої групи клієнтів. Це дозволяє розглядати її як базову модель нового виду професійної діяльності. На етапі становлення вітчизняної медико-соціальної роботи таку модель можна використовувати як свого роду алгоритм для розвитку практики медико-соціальної роботи в окремих областях клінічної медицини, у системі соціального обслуговування населення й в інших сферах, де є потреба в такому виді діяльності.