П

Метрологические лабиринты

Некий Лейзен — автор учебника по арифметике, вышедшего в Париже в 1897 году, – утверждал, что простота метрической системы неизбежно повлечет за собой ослабление дисциплины на уроках и тем самым замедлит у школьников развитие математических способностей. А берлинского астронома Боде метрическая система не устраивала со всем по другой причине: упорно отказываясь публиковать в своем журнале материалы о ней, он мотивировал это ни много ни мало как тем, что “имеет честь и счастье жить в стране с монархическим правительством”. Что же касается известного английского философа Г. Спенсера, то он даже написал брошюру, которая так и называлась — “Против метрической системы”. В ней он писал: “Десять тысяч человек хотят заставить двадцать миллионов менять свои привычки. Эти десять тысяч — ученые (и притом не все), торговые палаты и некоторые профсоюзы; а двадцать миллионов — это все мужчины и женщины Англии!”

О величайших трудностях в развитии международной торговли, порождаемых различием в системах мер, можно судить по тому факту, что в конце XVIII века словом “фунт” обозначалась 391 единица веса, а словом “фут” — 282 различные единицы длины. Даже в такой промышленно развитой стране, как Англия, национальная система мер была та кой запутанной, что известный ученый лорд Кельвин (1824—1907) как-то сказал о ней: “Она была бы самой нелепой из всех, если бы английская монетная система не была еще более нелепой!”

Автор: Л. Александров

Опубликовано: "Техника молодежи", №  11, 1983 г.

ід мірою прийнято розуміти речове відтворення одиниці вимірювання. Однак до вимірів здавна відносили також і одиниці вимірювання площі, хоча вони і не мали речовинного оформлення, не мали такого втілення і путні виміри - верста, стадій, миля.

Історична метрологія встановлює номенклатуру стародавніх вимірів, їх значення і походження. Початковими даними для цього є виміри, що збереглися, і різні матеріальні пам'ятники минулого (монети, гирі, міри довжини, споруди з "стандартними", кратними розмірами), а також літературні пам'ятники, що містять відомості про які-небудь виміри, про співвідношення між ними, про їх використовування.

Історична метрологія встановлює, чи залишалися ті або інші виміри постійними впродовж століть або змінювалися, як розвивалося застосування вимірів в торговельно-промисловій практиці і в побуті, як створювалися і розвивалися системи вимірів, як здійснювалася єдність вимірів і т.д.

До одного з найсерйозніших досліджень походження російських вимірів відноситься робота Н.Т. Беляєва "Про стародавні і нинішні російські виміри протягу і ваги" (Прага, 1927 р.). В результаті порівняльних досліджень він дійшов висновку, що в основі староруської системи мір довжини, об'єму і ваги лежить староєгипетська система вимірів в тому вигляді, в якому вона склалася приблизно в III столітті до нашої ери. (Єгипет - Греція - Візантія). Насправді сприйняття і засвоєння східної метрології відбувалося поступово, протягом ряду століть.

Русь епохи Київського Великого князівства належала до числа передових країн свого часу. У своїй монографії про Київську Русь академік Б.Д. Греков помічає "В XI столітті Русь не була відсталою країною. Вона йшла попереду багатьох європейських країн, що випередили її тільки пізніше, коли Русь опинилася в особливо важких умовах, прийнявши на себе удар монгольських полчищ і загородивши собою Західну Європу".

Практика ремесел, торгівлі, будівництва в стародавній Русі привела до створення систем вимірів, яка задовольняла потреби того часу і виявилася достатньо стійкою впродовж ряду сторіч.

В подальшому розвиток йшов у напрямку створення єдиної міжнародної системи.