4. Дії персоналу під час аварій на радіаційно небезпечних об'єктах
Персоналу слід ізолювати та убезпечити зону, встановлюючи межі контрольованої (забрудненої) зони і неконтрольованою (незабрудненій) буферної зони. Може бути використано кілька контрольних ліній.
Зовнішня по параметрі контрольна лінія повинна бути розташована там, де рівень радіаційного забруднення не перевищує основоположного радіаційного рівня, і командний пост повинен бути встановлений близько зовнішньої по периметру контрольної лінії. Інформація про природу, тип і кількість радіоактивних матеріалів повинна бути передана відповідним службам або організаціям керівником на місці події, який також повідомляє диспетчеру про те, чи потрібно транспортувати постраждалих до лікарень.
Ніколи не доторкатися до джерела іонізуючого опромінення. Якщо необхідно пересунути джерело, використовувати лопату, мітлу або граблі, а так само використовувати заслін або захисне покриття, якщо це можливо. Координатора та приймальне відділення клініки слід сповістити про забруднення потерпілого радіоактивними матеріалами.
Радіаційну зону слід захистити за допомогою мотузки або іншим способом, запобігши допуск будь-яких осіб, за винятком фахівців з радіаційної безпеки. Повідомлення точних деталей, що стосуються цього типу події, корисно для тих, хто займається вивченням цих подій.
Персонал або обладнання не можуть залишати контрольовану територію, не будучи обстежених, на наявність можливого радіоактивного забруднення. Все цивільне населення (особи), що знаходяться на території катастрофи, до приходу спеціального персоналу повинне бути затримано для впізнання і дозиметричного контролю, і всю забруднену обладнання, продовольство та одяг повинні залишатися на контрольованій території, щоб запобігти поширенню радіоактивного забруднення.
Підготовка потерпілого від радіації до транспортування:
Перевірка стану потерпілого під час транспортування.
Забезпечення доступу до рани шляхом розрізу одягу.
Накладення стерильних пов'язок на уражені ділянки.
Видалення, що залишилася, одягу, якщо немає медичних протипоказань.
Постраждалий поміщається на ноші, вкриті простирадлом або ковдрою. –
Однією зі сторін простирадла або ковдри покривають потерпілого.
Іншу частину простирадла або ковдри накладають зверху і закріплюють.
При відсутності інформації щодо рекомендацій по діям слід захистити себе та оточуючих від внутрішнього та зовнішнього опромінення. Для цього по можливості потрібно швидко надягнути респіратор або ватно-марлеву пов'язку, а при їх відсутності – закрити органи дихання шарфом, платком та розташуватися в найближчій будівлі.
Знаходячись в приміщенні потрібно зняти з себе верхній одяг, обувку та покласти їх в пластиковий пакет або у плівку, закрити усі вікна, двері, вентиляційні люки, включити засоби інформації, зайняти місце подалі від вікон.
Якщо є можливість, то потрібно загерметизувати приміщення та вкрити продукти питання. Для цього потрібно заділати усі щілі у вікнах, дверях, заклеїти вентиляційні отвори. Також потрібно зробити запас води в ємностях з плотно прилягаючими кришками. продукти харчування потрібно помістити до шафи або кладової із плотно закриваючимися дверима.
Можливо також провести профілактику препаратами йоду. За їх відсутності використовувати 5 % розчин йоду: 3-5 капель на стакан води для дорослих та 1-2 краплі на 100 г води для дітей. Прийом слід повторити через 6-7 годин. Слід пам'ятати, що йодові препарати протипоказані вагітним жінкам.
При евакуації під час знаходження на вулиці треба приміняти засоби захисту органів дихання і кожи, по можливості не здіймати пилу, не ставити рюкзаки на землю або використовувати при цьому якусь газету чи підстилку. Потрібно избегати руху по високій траві, не торкатися до місцевих предметів. Під час руху не їсти, не пити, не курити. Перед сіданням в автомобіль потрібно зробити часткову деактивацію засобів захисту кожи а також обробку відкритих ділянок тіла або обтирання мокрим ганчір'ям.
При знаходженні на території, ступінь забруднення якої не перевищує фонові норми, використовується спеціальний режим проведення. Частіше робиться вологе прибирання приміщення. Вуличне взуття слід ополіскувати у спеціальних ємностях і залишати за порогом будівлі. При наявності умов потрібно й верхній одяг залишити за робочими кімнатами. Територія двору повинна зволожуватися як при наявності твердого покриття, так і при його відсутності, в останньому випадку додатково скошується трава.
При русі по ураженій місцевості потрібно строго дотримуватися наступних правил:
1. рухатися швидко, але не бігти та не здіймати пилу;
2. не торкатися будівлі та оточуючих предметів;
3. не наступати на каплі вологи або порошкообразні розсипи невідомих засобів;
4. не знімати індивідуальні засоби захисту;
ВИСНОВОК
Людина зазнає опромінення двома способами — зовнішнім та внутрішнім. Якщо радіоактивні речовини знаходяться поза організмом і опромінюють його ззовні, то у цьому випадку говорять про зовнішнє опромінення. А якщо ж вони знаходяться у повітрі, яким дихає людина, або у їжі чи воді і потрапляють всередину організму через органи дихання та кишково-шлунковий тракт, то таке опромінення називають внутрішнім. .
Перед тим, як потрапити до організму людини, радіоактивні речовини проходять складний маршрут у навколишньому середовищі, і це необхідно враховувати при оцінці доз опромінення, отриманих від того чи іншого джерела.
Внутрішнє опромінення в середньому становить 2/3 ефективної еквівалентної дози опромінення, яку людина одержує від природних джерел радіації. Воно надходить від радіоактивних речовин, що потрапили в організм з їжею, водою чи повітрям. Невеличка частина цієї дози припадає на радіоактивні ізотопи (типу вуглець-14, тритій), що утворюються під впливом космічної радіації. Все інше надходить від джерел земного походження. В середньому людина одержує близько 180 мкЗв/рік за рахунок калію-40, який засвоюється організмом разом із нерадіоактивним ізотопом калію, що є необхідним для життєдіяльності людини. Проте значно більшу дозу внутрішнього опромінення людина одержує від нуклідів радіоактивного, ряду урану-238 і в меншій кількості від радіонуклідів ряду торію-232.
Штучними джерелами іонізуючих випромінювань є ядерні вибухи, ядерні установки для виробництва енергії, ядерні реактори, прискорювачі заряджених частинок, рентгенівські апарати, припади апаратури засобів зв'язку високої напруги тощо.
За декілька останніх десятиліть людство створило сотні штучних радіонуклідів і навчилося використовувати енергію, атома як у військових цілях — для виробництва зброї масового ураження, так і в мирних — для виробництва енергії, у медицині, пошуку корисних копалин, діагностичному устаткуванні й ін. Усе це призводить до збільшення дози опромінення як окремих людей, так і населення Землі загалом. Індивідуальні дози, які одержують різні люди від штучних джерел іонізуючих випромінювань, сильно відрізняються. У більшості випадків ці дози незначні, але іноді опромінення за рахунок техногенних джерел у багато тисяч разів інтенсивніші ніж за рахунок природних. Проте слід зазначити, що породжені техногенними джерелами випромінювання звичайно легше контролювати, ніж опромінення, пов'язані з радіоактивними опадами від ядерних вибухів і аварій на АЕС, так само як і опромінення, зумовлені космічними і наземними природними джерелами.