2. Радіаційне ураження людини
Постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.91 №106, розпорядженнями від 12.01.93 №17-р і від 27.01.95 № 37-р до зон радіактивного забруднення віднесено 2213 населених пункти (без зони відчуження) дванадцяти областей України.
На місцевості, забрудненій радіоактивними речовинами, у людей можуть виникати радіаційні ураження, обумовлені як зовнішнім променевим впливом, так і внутрішнім опроміненням внаслідок потрапляння всередину організму радіоактивних речовин.
Зовнішнє загальне опромінення виникає від дії гамма-випромінювання.
Внутрішнє опромінення спричиняє дія радіоактивних речовин, які потрапили всередину організму з повітрям, їжею, водою, а також через шкіру та слизові оболонки.
При випаданні радіоактивних речовин можливий розвиток змішаної форми ураження людей, обумовленої зовнішнім опроміненням і надходженням радіоактивних речовин у організм.
Клінічна картина радіаційного ураження при внутрішньому ураженні дещо відрізняється від гостропротікаючої хвороби, викликаної зовнішнім опроміненням.
При впливі проникаючої радіації організм одержує дозу за дуже короткий термін - від десятих частки секунди, а при зовнішньому опроміненні доза нагромаджується за час перебування на забрудненій території нерівномірно.
Опромінення може бути одноразовим і багаторазовим. Одноразовим вважається опромінення, одержане за перші чотири доби, а одержане за більше ніж чотири доби вважається багаторазовим.
Такий вплив опромінення залежить від потужності джерела опромінення, відстані до епіцентра вибуху, швидкості вітру. Тому особливо важливо організувати захист у перші чотири доби.
Залежно від дози опромінення, проникаючої радіації чи радіоактивних речовин загальне зовнішнє гамма-опромінення спричиняє у людей і тварин гостру променеву хворобу. Вона може бути від легкого до надзвичайно важкого ступеня.
Опромінення у людей дозою від 100 до 200 Р призводить до легкого ступеня хвороби. У людини проявляється нездужання, загальна слабкість, головний біль, незначне зменшення лейкоцитів у крові. При цьому ступені ураження люди видужують.
Середній ступінь розвитку хвороби виникає при дозі опромінення від 200 до 400 Р. Ознаками хвороби є важке нездужання, головний біль, часте блювання, розлади функцій нервової системи, майже наполовину знижується кількість лейкоцитів. Люди видужують через кілька місяців, але можливі часті ускладнення хвороби.
Важкий ступінь ураження виникає при дозі опромінення від 400 до 600 Р. Стан хворого дуже важкий, сильний головний біль, блювота, пронос, буває втрата свідомості, проявляється різке збудження, крововиливи в шкіру і слизові оболонки, різко зменшується кількість лейкоцитів і еритроцитів, ослаблюються захисні сили організму і з'являються різні ускладнення. Без лікування хвороба у 50% призводить до смерті.
Надзвичайно важкий ступінь хвороби розвивається при одержаній дозі опромінення 600 Р і більше. Симптоми такі, як і при важкому ступені ураження, але хвороба протікає дуже важко і при неефективному лікуванні таке ураження у 80-100% випадків приводить до смерті.
Діючи на організм людини, іонізаційні випромінювання виявляють такі особливості: висока руйнівна ефективність поглинутої енергії, навіть мала доза може спричинити глибокі біологічні зміни в організмі; наявність прихованого періоду уявного благополуччя (при опроміненнях малими дозами він може бути довгим); випромінювання має генетичний ефект, тобто впливає не тільки на даний організм, а й на його нащадків; різні органи організму мають різну чутливість до опромінення: найбільш чутливі кровотворні органи (кістковий мозок, селезінка), щитовидна залоза, статеві й внутрішні органи, молочна залоза; вплив опромінення залежить від частоти впливу іонізаційних випромінювань, одноразове опромінення у великій дозі призводить до тяжчих наслідків, ніж багаторазове у невеликих дозах; вплив від малих доз може підсумовуватися чи накопичуватись, це називається кумуляцією.
Вплив на організм іонізуючого опромінення призводить до складних фізичних, хімічних і біологічних процесів. Порушуються обмінні процеси, порушується активність ферментних систем, з'являються токсини, уповільнюється і зупиняється ріст тканин.
При рівномірному ураженні всього тіла зі 100% дози кістковий мозок може поглинути 12%, молочні залози - 15, легені - 12, яєчники і сім'яники - 25, щитовидна залоза - 3, кісткова тканина - 3, інші тканини 30%.
Найбільш уразливою до опромінення є кровотворна та репродуктивна системи організму. Дуже небезпечне ураження дітей. Воно може призвести до аномального розвитку кісток, розумової відсталості, втрати пам'яті.
Тривале надходження всередину організму невеликої кількості радіоактивних речовин або опромінення невеликими дозами призводить до розвитку хронічної променевої хвороби.
Зовнішній вплив бета-частинок на людей виявляється при зовнішньому забрудненні радіоактивними речовинами. З'являються бета-опіки шкіри на руках, шиї, голові, попереку. Ураження шкіри бувають легкого, середнього і важкого ступеня.