2. Перевірка документів, що приймаються до оплати.

Перевірка документів є одним із найбільш важливих етапів акредитивної угоди. Виконуючий банк, перевіряючи документи, визначає відповідність документів умовам акредитиву, що автоматично означає обов'язок банку-емітента (і підтверджуючого банку) оплатити ці документи.

Перевірка документів здійснюється відповідно до умов акредитива і "Уніфікованнм правилам і звичаями для документарних акредитивів", яким підпорядковується акредитив.

Перевірка документів будується на трьох нижченаведених принципах:

I. Документи повинні відповідати умовам акредитиву, що безпосередньо містяться в його тексті. Іншими словами документи повинні бути представлені в ті терміни й у тій кількості, що зазначені в акредитиві, а також містити необхідну акредитивом інформацію.

II. В усьому, що не обговорено умовами акредитива, документи повинні відповідати вимогам Уніфікованих правил.

III. У представлених документах не повинно міститися суперечливої інформації. Так, якщо транспортний документ засвідчує відвантаження товару в контейнері, а в сертифікаті якості зазначений вид упакування товару навалом, це буде розбіжністю навіть тоді, коли акредитив не обговорює спеціальних вимог до виду упакування товару.

У випадку, якщо документи містять деякі розбіжності з умовами акредитиву, то оплата представлених документів виконується після одержання згоди на це покупця через банк-емітент.

З.Облік операцій з чековими книжками.

ЧЕКОВА КНИЖКА - - комплект чекових бланків або формулярів, виготовлених (зброшурованих і зшитих) у вигляді спец, книжки. Видається банком — емітентом чека, в якому відкрито рахунок юрид. або фіз. особи (щодо фіз. осіб — також у разі внесення готівки), на підставі заяви клієнта встановленого зразка. Є юрид. підставою для власника рахунка на право розпоряджання ним. Ч. к. може складатися з 10, 20, 25 окр. аркушів-чеків і належить до категорії бланків суворої звітності. Порядок і правила емітування та використання Ч. к. для здійснення розрахунків, а також відповідальність за порушення цих правил визначені відповідними нормами Закону України «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні» (2001), Інструкції № 1 про безготівкові розрахунки в господарському обороті України [затв. правлінням НБУ 2.VIII 1996 (з наст, змінами і доп.)], Положення про порядок здійснення операцій з чеками в іноземній валюті на території України (затв. правлінням НБУ 29.XII 2000), ін. нормат.-прав. актів НБУ.

3. Операції по примусовому списання коштів.

Примусове списання (стягнення) коштів з банківських рахунків підприємств допускається лише у випадках, встановлених законами України, а саме: на підставі виконавчих документів, виданих згідно із законами України, рішень податкових органів та визнаних претензій.

Примусове списання (стягнення) коштів здійснюється на бланку платіжної вимоги (ПВ), що подається стягувачем у банк, в якому він обслуговується, не менше ніж у трьох примірниках.

Банки виконують платіжні вимоги на примусове списання коштів з усіх рахунків підприємств (у тому числі поточних, депозитних, відкритих за рахунок цього підприємства для здійснення розрахунків за акредитивами) та платіжні вимоги на примусове списання коштів із вкладних (поточних і депозитних) рахунків фізичних осіб.

Платіжна вимога має бути складена таким чином, щоб із її змісту платнику було зрозуміло, за що і на підставі яких документів здійснюється списання (стягнення) коштів. Відповідальність за обґрунтованість примусового списання коштів і правильність даних, що внесені в платіжну вимогу, несе стягувач.

Залежно від конкретного випадку примусового списання (стягнення) коштів, у рядку "Призначення платежу" платіжної вимоги стягувач має зазначити:

- якщо підставою є виконавчий документ, то його назву, номер і дату (виконавчий документ до банку не подається);

- якщо підставою є рішення податкового органу, то назву, номер і дату цього рішення, а також назву та статтю закону, що передбачає примусове списання коштів (рішення, на підставі якого оформлено платіжну вимогу, у банк не подається);

- якщо примусове списання коштів здійснюється згідно зі статтею 8

Арбітражного кодексу України, то назву, номер і дату листа-відповіді платника про визнання претензії та суму визнаної претензії. (Платіжна вимога до банку подається разом з оригіналом листа-відповіді платника про визнання претензії.)