170. Що таке організовані та неорганізовані заощадження населення?

В умовах ринкової економіки практично перед кожною людиною або домогосподарством постає проблема управління власними фінансами: витрачати чи заощаджувати? Якщо інвестувати, то в яких обсягах і куди? На жаль, населення України через недостатній розвиток фінансових ринків має досить обмежений вибір інструментів капіталізації грошових заощаджень.

Заощадження — частина грошових доходів населення, яка не витрачається на споживання і призначена для забезпечення потреб у майбутньому.

Виділяють мотивовані і немотивовані заощадження домогосподарств. Основні мотиви для здійснення заощаджень можна об'єднати в такі групи:

— придбання дорогих товарів;

— непередбачувані витрати;

— витрати майбутніх періодів (весілля, освіта та ін.);

— звичка заощаджувати кошти;

— заощадження з метою отримання прибутку.

Немотивовані заощадження домогосподарств виникають внаслідок перевищення платоспроможності над рівнем потреб. Це може відбуватися у таких випадках:

— рівень доходів досить великий, тобто домогосподарство має змогу задовольнити нинішні потреби;

— рівень пропозиції та якість пропонованих товарів або послуг не може задовольнити попит споживачів;

— У державі реалізується ефективна політика, спрямована на підвищення рівня заощаджень домогосподарств.

За характером мобілізації заощадження домогосподарств поділяють на організовані та неорганізовані. Організовані заощадження — заощадження населення, мобілізацію і розміщення яких здійснює банківська система або небаяківські фінансово-кредитні установи. В Україні поки найдоступнішою формою організованих заощаджень населення є банківські депозити. Тому надзвичайно актуальним завданням у сучасних умовах є стимулювання організованих заощаджень громадян шляхом створення сприятливого економі -ко-правового середовища для розвитку небанківських фінансово-кредитних установ (страхових компаній, недержавних пенсійних фондів, інвестиційних фондів, кредитних спілок тощо). Неорганізовані грошові заощадження населення — заощадження, що зберігаються безпосередньо у населення готівкою у національній та іноземній валютах. До неорганізованих заощаджень належать також зберігання коштів у вигляді коштовностей, дорогоцінних металів, дорогих товарів тривалого користування тощо. Масове зберігання людьми грошей у готівці (неорганізовані заощадження), незважаючи на всі звернення щодо використання раціональніших форм збереження заощаджень і підтримки національної економіки, значною мірою пояснюється природним суб'єктивним відчуттям ризику можливих збитків, яке посилюється вкрай негативним досвідом, набутим у часи гіперінфляції, сертифікаційної приватизації та фінансових пірамід.

Перед населенням постійно постає питання, в якому вигляді Доцільніше зберігати кошти. Домогосподарство усвідомлює, що зберігання коштів у банківських установах буде обтяжене депозитним ризиком. Депозитний ризик — можливість повного чи часткового неповернення вкладів або затримка їхнього повернення через імовірне банкрутство банку. Цей ризик може бути спричинений неправильним оцінюванням та невдалим вибором банківської установи для здійснення депозитних операцій. Зниження депозитного ризику можна забезпечити низкою методів та інструментів, зокрема шляхом страхування депозитних вкладів, формуванням депозитного портфеля домогосподарства тощо.

Практика свідчить, що значна частина громадян переконана у потребі диверсифікації своїх вкладів на депозитних рахунках у кількох банках, і хоча роздрібнення вкладів населення створює певні незручності для вкладників, водночас воно дає змогу знизити ступінь депозитного ризику. У цьому контексті домогосподарство цікавлять в основному такі показники:

— ризик можливого банкрутства комерційних банків, у яких домогосподарство зберігає чи має намір розмістити свої кошти;

— публічний рейтинг банків, у яких домогосподарство розміщує свої заощаджені кошти;

— ставки відсотків за депозитами.

Однією з ключових проблем у цій сфері є обмежений доступ до інформації про поточний фінансовий стан банків, яким домогосподарства довірили чи могли б довірити на зберігання свої заощадження. Для України ця проблема особливо актуальна. У згаданому контексті необхідним є розвиток ефективної інфраструктури фінансових ринків, яка могла б слугувати додатковим стимулом до зростання обсягів організованих заощаджень населення. Україні потрібна система рейтингових агентств, яка б сприяла забезпеченню прозорості у процесі прийняття важливих фінансово-інвестиційних рішень. Актуальним також є завдання щодо створення широкої мережі державної та комерційної систем інформаційно-консультативного обслуговування населення (консалтингових фірм), чому активно має сприяти держава.

Серед різноманітних форм заощаджень домогосподарств, як стверджують фінансисти, на сьогодні найефективнішою є банківські метали, проте ця ({юрма заощаджень має і певні недоліки. Банківські метали продаються тільки у формі злитків, які не кожне середнє українське домогосподарство може дозволити собі придбати. До того ж злитки металів не мають високої ліквідності. Позитивним фактором є те, що дорогоцінні метали цінувались завжди, і сьогодні їх вартість продовжує зростати. Заощадження на основі банківських металів підходять для отримання прибутку та у деяких випадках для забезпечення майбутніх планових витрат. Однак спираючись на світовий досвід, можна стверджувати, що ця форма заощаджень є найбільш ефективною у довгостроковій перспективі.

Перевага гривневих депозитів полягає у тому, що вони компенсують вплив інфляції, проте їх ліквідність, тобто здатність якнайшвидше перетворюватися на товари і послуги, на строковому депозиті різко знижується. Така форма може використовуватися домогосподарствами для отримання прибутку, забезпечення майбутніх потреб, купівлі дорогих товарів, а також іноді може діяти мотив звички домогосподарства до заощадження.

Депозити в іноземній валюті можуть принести як прибуток, так і збиток. Результат залежить від динаміки валютного курсу гривні. Ліквідність коштів у такій формі є дещо нижчою за попередню форму заощаджень.

Реальна вартість заощаджень національної валюти в готівковій формі мас тенденцію до зниження під впливом інфляційного зростання цін в Україні. Істотною перевагою зберігання коштів у готівці є високий рівень їх ліквідності.

Заощадження у готівковій формі іноземної валюти мають досить високий рівень ліквідності. Водночас це є досить нестабільним фінансовим активом, що зумовлюється ймовірністю різкої ревальвації гривні (як це сталося у 2005р., коли домогосподарства, які зберігали іноземну готівку, втратили кошти, незважаючи на те, що у попередні роки вони отримували прибутки). Така нестабільність є основним аргументом проти заощадження коштів в іноземній валюті. Навіть якщо курс іноземної валюти до гривні за період залишиться незмінним, домогосподарство все одно втрачає кошти, адже курс купівлі валюти завжди менший, ніж курс її продажу. Тобто щоб досягти своєрідного порогу рентабельності, потрібно, щоб наприкінці періоду курс купівлі іноземної валюти зріс до рівня курсу продажу на початку періоду.

Отже, залежно від мотивів заощадження домогосподарствам потрібно вибирати конкретну їх форму, яка буде максимально сприяти досягненню поставлених цілей. При прийнятті рішення про форму заощадження потрібно враховувати також інфляційний фон країни і те, що реальна вартість грошей буде змінюватись.

200. Суб'єкти фінансового менеджменту, їх характеристика. Обов'язки фінансового менеджера.

Фінансовий менеджмент як управлінська система характеризується наявністю певних суб’єктів управління. Сучасна практика фінансового менеджменту дозволяє виділити 3 основні групи суб’єктів:

1) власник підприємства

2) фінансовий менеджер широкого профілю

3) функціональний фінансовий менеджер.

Власник підприємства самостійно здійснює функції фінансового управління як правило на МП з невеликим об’ємом фінансової діяльності. В цьому випадку в залученні для виконання цих функцій спеціаліста-найманого робітника, немає необхідності. Фінансовий менеджер широкого профілю - це спеціаліст-найманий робітник, що здійснює практично всі функції фінансового управління підприємством. Таких спеціалістів використовують в основному на підприємствах для загального керівництва фінансовою діяльністю.

Функціональний фінансовий менеджер - вузький спеціаліст, який здійснює спеціалізовані функції управління в одній з сфер фінансової діяльності. Сучасна практика виділяє наступні форми спеціалізації функціональних фінансових менеджерів: менеджер по управлінню інвестиціями; грошовими потоками; фінансовими ризиками, менеджер по антикризовому фінансовому управлінню. При збільшенні фінансової діяльності і її диверсифікації потреба в фінансових менеджерах всіх рівнів буде рости, а їх спеціалізація - постійно розширюватись.

Щодо обов’язків фінансового менеджера, то в літературі існує декілька підходів. 1-ий підхід оснований на тому, що обов’язки фінансового менеджера пов’язані з функціями фінансів (розподільчою і контрольною). Розподільча проявляється в роботі фінменеджера через своєчасну та повну акумуляцію фінресурсів і їх використання, контрольна – фінансові показники, тобто дії фінансового менеджера пов’язані з аналізом, плануванням, прогнозуванням і прийняттям управлінських рішень щодо фінансової діяльності підприємства. Інші автори пов’язують функції менеджера з функціями фінансового менеджменту.

За Брігхемом завданням фінансового персоналу є вишукування коштів і фондів та використання їх з метою отримання максимального прибутку для своєї фірми. В обов’язки входить:

1. Прогнозування та планування (фінансовий відділ повинен взаємодіяти з працівниками інших відділів, коли вони займаються прогнозами і складають перспективні плани).

2. Прийняття управлінських рішень щодо інвестування (при збільшенні обсягів продажу часто виникає потреба в додатковому інвестуванні, завданням менеджера в цьому випадку є визначення оптимальних обсягів продажу та найкращих джерел фінансування інвестицій).

3. Взаємодія і управління (фінансовий персонал повинен взаємодіяти з іншими працівниками з метою забезпечення найбільш ефективної діяльності фірми).

4. Діяльність на фінансовому ринку (так як кожна фірма впливає і підпадає під вплив головних фінансових ринків, де мобілізуються капітали).

1. Митна вартість товару, що надійшов на територію України, становить 1000 дол. США. Ставка імпортного мита відповідно до Єдиного митного тарифу — 10 %, митний збір за митне оформлення товару — 20% митної вартості. Ставка акцизного збору дорівнює 30, ставка ПДВ — 20 %. Визначте суму імпортованого мита, митного збору, акцизного збору та податку на додану вартість. Курс Національного банку України — 1 дол. США — 8,01 грн.

2. На підставі наведених даних про фінансово-господарську діяльність трьох комерційних підприємств (табл. 1) визначте:

1) розмір прибутку до оподаткування кожного підприємства;

2) суму податку на прибуток.

Таблиця 1. Вихідні дані про фінансово-господарську діяльність комерційних підприємств

Показник	Підприємство
	1	2	3"
1. Валовий дохід, тис. грн	69 083	80 043	85 023
2. Податок на додану вартість, тис. грн	10 603	10 343	10 323
3. Валові витрати, тис. грн	46 000	54 600	61 070
4. Сума амортизаційних відрахувань, тис. грн	2 000	4 000	5 000
5. Податок на прибуток, %	25	25	25
6. Дивіденди, тис. грн	1040	3 200	2 020
7. Сума прибутку до оподаткування, тис. грн
8. Сума податку на прибуток, тис. грн

3. Державну облігацію можна погасити за 20 000 грн через 10 років, коли настане термін її погашення. Розрахуйте сучасну вартість облігації, якщо дисконтна ставка подібних цінних паперів на біржі становить 10 %.

4. Статутний фонд ВАТ "Пролісок" становить 600 тис. грн. Серед акцій прості та 10 % привілейованих з фіксованою дохідністю 25 % річних. Номінальна ціна акції — 50 грн. За результатами роботи за рік підприємство отримало чистий прибуток у розмірі 20 тис. грн.

На загальних зборах акціонерів вирішили 100 % прибутку спрямовувати на виплату дивідендів. Визначте розмір дивідендів на кожну акцію.

5. Чиста виручка від реалізації продукції становить 60 200 тис. грн, собівартість реалізованої продукції — 30 620, адміністративні витрати — 8840, витрати на збут — 6000, інші витрати — 1000 тис. грн. Податок на прибуток — 25 %. Обчисліть валовий прибуток підприємства від реалізації продукції, прибуток від операційної діяльності, чистий прибуток, рентабельність реалізованої продукції.

6. Вклад у 30 тис. грн покладений на депозитний рахунок у банку на чотири роки під 20% річних (за умови нарахування складних відсотків). Банк нараховує відсотки щоквартально. Визначте: 1) майбутню вартість вкладу; 2) річну ефективну ставку складних відсотків; 3) вартість вкладу в кінці кожного року.

7. Банк у Лондоні встановив такий курс долара США: продаж — 2,0510 дол. США за фунт стерлінгів; купівля — 2,0520 дол. США за фунт стерлінгів. Розрахуйте:

1) скільки фунтів стерлінгів можна одержати за 1000 доларів США;

2) скільки доларів США можна одержати за 1000 фунтів стерлінгів.

8. Швейцарський банк дає такі котирування: долар США/ канадські долари — 1,8083—1,8093; долар США/швейцарський франк — 1,6027—1,6037. Визначте крос-курс канадського долара до швейцарського франка.

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

"ДОНЕЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ"