Принципи менеджменту

Управління здійснюється за допомогою основних вихідних положень, правил, називаних принципами менеджменту, якими керуються керуючі органи. У них відображається дія об’єктивних законів і практика управління, а також визначаються вимоги до конкретної системи, структури й організації менеджменту. Відповідно до цих вимог утворюються органи управління, установлюються взаємини між рівнями управління, між організаціями й державою, застосовуються ті або інші методи управління.

Кожний рівень економічного механізму менеджменту має свої принципи (правила, підходи). Так, для внутріфірмового управління характерні принципи централізації і децентралізації, їхнє сполучення, орієнтація на довгострокові цілі розвитку, участь працівників в управлінні, принцип планомірності та ін. Всі вони складають групу структурно-функціональних принципів управління. Друга група принципів – принципи управління виробництвом, третя — принципи управління персоналом.

Може бути й інша класифікація.

Провідним принципом менеджменту виступає принцип оптимального сполучення централізації й децентралізації управління. При застосуванні цього принципу вирішується проблема розподілу повноважень з прийняття рішень на кожному рівні супідрядності. Найбільш прийнятним вважається варіант, при якому централізовано приймаються стратегічні рішення, а оперативне управління здійснюється децентралізовано, коли повноваження делегуються низовій ланці управління. Це вимагає прояву високого ступеня координації на всіх рівнях господарювання.

Оптимальне сполучення централізації і децентралізації в менеджменті засновано на застосуванні принципів єдиноначальності й колегіальності. Єдиноначальність полягає в тому, що всю повноту відповідальності за роботу організації несе одна особа - президент фірми, директор, керуючий. Відповідно до принципу єдиноначальності кожний працівник повинен строго відповідати за довірену йому ділянку роботи.

Колегіальність припускає залучення до вироблення управлінських рішень керівників різних підрозділів. Завдяки колегіальності забезпечується більш високий ступінь об’єктивності й обґрунтованості рішень, що сприяє їхній успішній реалізації. Рішення можуть прийматися й колективами, наприклад зборами акціонерів, де вони приймаються більшістю голосів. Це різновид колегіальних рішень.

В американському менеджменті застосовуються принцип сполучення прав, обов’язків і відповідальності й принцип єдності команди. Принцип єдності команди потребує від керівника віддачі наказів і розпоряджень тільки своїм безпосереднім підлеглим.

У багатьох організаціях організаційна система ґрунтується на принципі централізації, при якому управління здійснюється з одного центра. Тут установлюється тверда регламентація центра. Підрозділи повністю позбавлені господарської самостійності. Ця форма властива невеликим компаніям, які спеціалізуються на випуску одного виду продукції з орієнтацією на місцевий або вітчизняний ринок. Президент компанії одночасно є і її керуючим. Він звичайно має двох заступників (віце-президентів) один з яких відає питаннями виробництва й технології, інший - збутом продукції. Більш складним є управління великою фірмою, яка випускає один вид продукції. У веденні президента перебувають тільки загальні питання управління. Віце-президенти управляють секторами і за допомогою керуючих.

Ще більше ускладнюється управління централізованою фірмою, якщо вона спеціалізується на декількох видах продукції. У цьому разі в підпорядкуванні віце-президентів перебувають вже керуючі за видами діяльності.

Централізована організаційна форма характеризується: перевагою функціональних служб перед службами підрозділів; наявністю безлічі функціональних служб; дослідницькими підрозділами в центральному апараті; центральним відділом збуту.

При децентралізованій формі управління виробничі підрозділи (відділення) користуються повною самостійністю і у сфері виробництва і в сфері збуту. Вища адміністрація здійснює контроль, координує роботу відділень і здійснює перспективне планування. Всі виробничі відділення перебувають на самофінансуванні. Децентралізована форма управління характерна для великих фірм, яке мають велику кількість підприємств з широкою номенклатурою товарів. Менеджмент сучасних великих фірм характеризується сполученням принципів централізації й децентралізації, коли за вищою ланкою управління закріплюються питання стратегічного характеру, а за низовими ланками – оперативне управління. Всередині фірми створюються автономні виробничі відділення, які самостійно виробляють, збувають продукцію і відповідають за одержання прибутку.

Активну життєву силу в сучасному виробництві має принцип демократизації управління. У результаті ускладнення процесу праці змінився підхід до робітника. Він стає суб’єктом виробничого процесу. У робітника з високим рівнем професійної кваліфікації, освіти й загальної культури виникає потреба брати участь в управлінні виробництвом. Поняття «промислова демократія» характеризує високий ступінь участі працівників в управлінні фірмою, партнерські відносини між підприємцем і робітником.