Прогнозування

В основі розробки планів (стратегій) перебуває прогноз, тобто система аргументованих уявлень про напрямки розвитку й майбутній стані організації і її оточення. Основами прогнозів є: спеціальні обстеження, інші прогнози, математичне моделювання, думки експертів.

Комплексний прогноз включає нас тупні елементи: коротку характеристику об’єкта, механізм його функціонування, обмежень, докладний опис можливих напрямків і способів розвитку, оптимальні стратегії.

Складання прогнозів починається з аналізу економічних, соціальних, технічних та інших процесів, що протікають в організації і її оточенні, зв’язків між ними, оцінки сформованої ситуації й виявлення вузлових проблем. У результаті формується у вигляді сукупності якісних і кількісних оцінок уявлення про неї, умови її функціонування в майбутньому, труднощі й пов’язані з ними практичні завдання. Це дозволяє обґрунтувати, зіставити різні варіанти розвитку кадрового, виробничого й науково-технічного потенціалу фірми, ринків, визначити можливі стратегії в різних сферах.

Прогнози можуть бути початковим (припускають однозначну характеристику майбутньої події) і інтервальними (являють собою діапазон характеристик, ширина якого прямо пропорційна ймовірності їхнього досягнення). У найпростішому випадку прогноз являє собою твердження про можливість або неможливість тієї чи іншої події.

На практиці застосовується кілька методів прогнозування. Найбільш простий з них - екстраполяція, або проекція в майбутнє. Ї ї суть полягає в автоматичному перенесенні на нього минулих тенденцій, наприклад темпів росту, рентабельності, чисельності працюючих. Цей метод придатний тільки для стабільних, контрольованих умов, які в доступному для огляду майбутньому мінятися не повинні, і вимагає вивчення ситуації не менш ніж за десятиліття.

Якщо майбутня ситуація очікується не дуже стабільною, але при цьому причинно-наслідкові зв’язки між подіями все-таки проглядаються, для цілей прогнозування можуть використовуватися математичні моделі.

Обидва ці різновиди прогнозування становлять суть генетичного підходу до нього, за допомогою якого, виходячи з і знання минулих подій і розуміння сучасної ситуації, можна крок за кроком простежити напрямки й темпи її зміни і як підсумок намалювати картину майбутнього. Однак в умовах невизначеності використання генетичного підходу на практиці не дає надійних результатів. У цьому разі застосовується метод експертних оцінок. Узагальнення висловлювань фахівців у відповідних галузях дозволяє орієнтовно описати майбутню ситуацію, що служить вихідним пунктом для пошуку можливих стратегій її досягнення. Цей метод становить основу нормативного підходу до прогнозування.

Прогнози доповнюються певними допущеннями про те, що розвиток ситуації буде відбуватися саме так, а не інакше. Іноді, коли матеріалу для певних висновків недостатньо, допущення використовують як самостійний інструмент прогнозування.

Докладний опис подій, що з певним ступенем імовірності ведуть крок за кроком до бажаного стану об’єкта управління, або можливих наслідків зробленого вибору одержав назву прогнозного сценарію.

Невизначеність майбутнього припускає складання декількох сценаріїв: оптимістичного, в надії на сприятливі умови; реалістичного, вихідного з нормальних, середніх умов; песимістичного, який припускає, що справи в організації можуть піти зовсім погано. Багатоваріантність сценарію створює основу для творчих дискусій, що дозволяють його вдосконалювати.