Сутність, критерії й показники ефективності керування

Ефект» і «ефективність» - різні поняття. Економічний ефект – це результат праці людини в процесі виробництва матеріальних благ (кількість випущеної продукції на ділянці, заводі, приріст знову створеної вартості в народному господарстві). Але ефект сам по собі недостатньо характеризує діяльність людини. Для більше повної її характеристики важливо знати, якими витратами отриманий цей ефект, тобто в що обійшовся результат.

Однакові витрати праці можуть дати різні ефекти і навпаки, той самий ефект може бути досягнуть різними витратами праці. Ціль суспільного виробництва - одержання більших ефектів з найменшими трудовими матеріальними й грошовими витратами. Тому необхідно отриманий результат порівняти з тими витратами, за допомогою яких він отриманий, тобто віднести ефект до витрат, зіставити одну абсолютну величину - ефект - з іншою абсолютною величиною - витрати. Таке зіставлення дає відносну величину - ефективність.

Управлінська праця належить до найбільш складних видів людської діяльності, її оцінка не завжди може бути зроблена прямим шляхом через відсутність формалізованих результатів, кількісної оцінки окремих видів виконуваної роботи, тому для виміру її ефективності часто застосовуються непрямі методи.

Критерієм оцінки управлінської праці є її ефективність:

Еу = ефект (результат) / витрати управлінської праці (8.1)

При цьому слід пам’ятати, що результат управлінської праці виражається не тільки економічним, але й соціальним ефектом. Що ж стосується витрат, то вони являють собою живу й упредметнену управлінську працю.

У практиці при оцінці ефективності праці працівників управління поняття «економічна ефективність управлінської праці» застосовується в більш вузькому значенні, тому що являє собою тільки економію живої і упредметненої праці, одержувану у сфері управління матеріальним виробництвом, в результаті оптимізації і раціоналізації управлінської діяльності.

Критерієм оцінки ефективності праці працівників апарата управління є також соціальна ефективність, що через відсутність кількісних змін визначається головним чином якісними показниками. Критерій економічної ефективності управлінської праці дає можливість кількісно виміряти ефективність праці апарата управління, тому він знайшов найбільш практичне застосування.

Для визначення ефективності праці управлінського персоналу треба встановити критерії і показники, за якими проводиться оцінка. Під критеріями розуміють найбільш загальні кількісні характеристики результатів управлінської праці. Окремі результати діяльності апарата управління є показниками управлінської праці. Вони мають підлеглий характер стосовно критерію і є основою при його визначенні. Таким чином, сукупність показників праці й буде виражати критерій оцінки.

Для визначення економічної ефективності управлінської праці використовуються різні способи: за показниками підприємства, організації й функціонуванню праці управлінського персоналу; за обсягом переданої інформації; за якістю і швидкості прийнятих рішень; за виконанням функцій управлінських ланок.

До показників, що характеризують працю у сфері управління, належать: зниження трудомісткості обробки управлінської інформації; скорочення управлінського персоналу; строків обробки інформації; скорочення втрат робочого часу управлінського персоналу за рахунок поліпшення організації праці, механізації й автоматизації трудомістких операцій у сфері управління.

Це кількісно вимірювані показники. Такі показники у сфері управління, як підвищення кваліфікації управлінського персоналу, якості роботи, поліпшення умов праці, обґрунтованість управлінських рішень, культура управління й інші, не виміряються взагалі або виміряються неповно.

У сфері впливу управлінської праці на виробництво кількісно вимірюваними є такі показники: приріс т прибутку; збільшення обсягів реалізації продукції; ріст продуктивності праці; зниження фондоємності; збільшення фондовіддачі; прискорення оборотності оборотних коштів; підвищення рентабельності виробництва; зменшення невиробничих витрат; зниження трудомісткості продукції; зменшення обсягів незавершеного виробництва; зниження собівартості продукції; економія заробітної плати; зменшення втрат робочого часу; підвищення культури виробництва; підвищення рівня організаційної роботи; поліпшення умов праці; підвищення якості продукції; підвищення кваліфікації виробничого персоналу; ріст технічного рівня оснащення виробництва