
- •Тема 1. Поняття й сутність менеджменту. Розвиток науки управління.
- •Тема 1. Поняття й сутність менеджменту. Розвиток науки управління
- •Поняття й сутність менеджменту.
- •Вимоги до сучасного менеджменту
- •Сутність і управлінські функції менеджера
- •Професійні й особистісні якості менеджера
- •Менеджмент як система наукових знань
- •Принципи менеджменту
- •Розвиток науки управління
- •Школа наукового менеджменту
- •Адміністративне управління (класична школа)
- •Принципи управління а. Файоля
- •Концепція управління з позиції науки про поведінку
- •Емпірична школа управління
- •Школа соціальних систем
- •Сучасні напрямки
- •Види управлінських рішень
- •Організаційні рішення
- •Технології прийняття рішень
- •Рівні прийняття рішень у менеджменті
- •Методика прийняття інноваційних рішень
- •Тема 3. Методи й моделі обґрунтування управлінських рішень
- •Типи моделей і процес їхньої побудови
- •Методи прийняття управлінських рішень
- •Поняття планування і його основні принципи
- •Прогнозування
- •Методи планування
- •Перспективні плани
- •Поточне планування
- •Тема 5. Організація як функція управління
- •1. Поняття організації взаємодії як функції менеджменту.
- •2. Види організаційних повноважень.
- •3. Типи організаційних структур управління. Поняття організації взаємодії як функції менеджменту
- •Види організаційних повноважень
- •Типи організаційних структур управління
- •Функціональна система управління
- •Поняття мотивації як загальної функції менеджменту
- •Мотиви людської діяльності (потреби і їхні види, мотиваційна структура поведінки, економічні й неекономічні стимули)
- •Змістовні теорії мотивації
- •Процесні теорії мотивації
- •Управлінський контроль: поняття, функції, принципи
- •Етапи процесу контролю
- •Зовнішній і внутрішній контроль
- •Джерела влади менеджерів
- •Особистісні джерела влади менеджерів
- •Організаційні джерела влади менеджерів
- •Основні підходи до проблеми лідерства
- •Особливості лідера
- •Комунікації в системі управління.
- •Міжособистісні комунікації
- •Організаційні комунікації
- •Сутність, критерії й показники ефективності керування
- •Методи розрахунку економічної ефективності управлінської праці
- •Методи розрахунку ефективності системи управління.
- •Методика визначення економічної ефективності від впровадження заходів щодо вдосконалення управління
Зовнішній і внутрішній контроль
Контроль ділиться на внутрішній і зовнішній.
Зовнішній контроль здійснюється керівництвом або спеціальними співробітниками - контролерами. У рамках внутрішнього контролю виконавці самі стежать за своєю роботою і її результатами й вносять у міру необхідності коригування у власну діяльність.
Ідея зовнішнього контролю ґрунтується на тому, що люди, принаймні формально, краще виконують свої обов’язки, якщо знають, що за ними спостерігає керівник або його представник. Психологи вважають, що на це є кілька причин.
1. За результатами контролю відбувається оцінка співробітників і пов’язані з нею заохочення, покарання, просування по службі.
2. Контроль може означати також, що даній сфері діяльності керівництво надає великого значення, тому за неї варто триматися і виявити хоча б показну ретельність, щоб виділитися на фоні інших.
3. Оскільки підсумки контролю звичайно широко висвітлюються в колективі, багато хто намагається працювати краще для того, щоб прославитися. Іншими словами, додаткова ретельність проявляється тут через честолюбство.
Тому систему контролю необхідно конструювати так, щоб запобігти поведінці, орієнтованій на нього.
По-перше, повинен бути передбачений так званий «захист від хитруна», тобто від того, хто, нічого не роблячи, намагається с творити видимість активної і сумлінної роботи, показати керівництву те, що воно бажало б бачити.
Чим вище ступінь бюрократизації управління організацією, тим час тіше подібна поведінка співробітників має місце і вони більше часу витрачають на обман, ніж на виконання власних обов’язків. Особливо часто це буває, якщо відсутні чітко визначені нормативи роботи і її результат не проходить ринкову оцінку споживачем.
По-друге, цілі в умовах зовнішнього контролю повинні бути досить важкими, що не дають виконавцям «засипати на ходу». Вважається, що найбільшою мірою вони стимулюють тоді, коли у виконавця є 50% упевненості в їхньому досягненні.
По-третє, за підсумками зовнішнього контролю обов’язково повинне випливати заохочення, а якщо необхідно, і покарання.
При діяльності, що постійно ускладнюється, організації традиційна система зовнішнього контролю вимагає величезних витрат і стає економічно й технічно непосильною навіть для великих фірм. Вихід із сформованої ситуації лежить у впровадженні, де можливо, практики внутрішнього контролю, або самоконтролю. Головне завдання останнього полягає в тому, щоб вчасно виявити проблему й знайти шляхи її вирішення, а не піймати когось за руку й покарати. У цих умовах виконавці готові брати активну участь у формулюванні цілей своєї діяльності й самостійно контролювати їхню реалізацію.
Умовами впровадження самоконтролю є: перевага групових форм роботи й прийняття рішень, здоровий морально-психологічний клімат, демократичні форми керівництва. Оскільки це зустрічається далеко не скрізь, на практиці внутрішній і зовнішній контроль застосовуються в певному співвідношенні, що залежить:
- від стилю керівництва організацією (при авторитарному переважає зовнішній контроль, при демократичному, особливо ліберальному - самоконтроль);
- можливості одержати надійну оцінку результатів і запитати з працівників персонально за доручену справу (якщо така можливість є, переважніше зовнішній контроль, у противному разі - внутрішній);
- характеру підлеглих (для несумлінних, неакуратних людей більше підходить зовнішній контроль, для сумлінних і педантичних - внутрішній);
- мікроклімату в колективі (при сприятливому краще внутрішній контроль, при несприятливому - зовнішній, що дозволяє вольовим шляхом згладжувати або запобігати можливі конфлікти);
- прийнятої системи винагороди (в умовах переваги її індивідуальних форм на першому місці перебуває зовнішній контроль, колективних - внутрішній).
Тема 8. Лідерство
1. Джерела влади менеджерів.
2. Основні підходи до проблеми лідерства.
3. Особливості лідера.