Тема 5. Організація як функція управління

1. Поняття організації взаємодії як функції менеджменту.

2. Види організаційних повноважень.

3. Типи організаційних структур управління. Поняття організації взаємодії як функції менеджменту

Ця функція управління на підприємстві охоплює головним чином виконавську й оперативну діяльність. Її мета – формування керуючих і керованої підсистем, установлення конкретних параметрів, режимів роботи підрозділів підприємства, відносин між ними. У результаті дії організації як функції управління досягається відповідність існуючої системи новим цілям, установленим у планових завданнях. Якщо такої відповідності немає, то за допомогою організації створюються нові системи або реорганізуються старі з метою надання їм якостей, необхідних для досягнення поставлених цілей.

Функція організації охоплює всю систему управління. Її особливістю в порівнянні з іншими функціями є те, що вона забезпечує взаємозв’язок і ефективність дії всіх інших функцій.

За допомогою організації об’єднуються люди й підрозділи в єдиний виробничий організм. Але це об’єднання не випадкове, а підпорядковане законам керування і завданню виробництва. Завдяки дії функції організації встановлюється і взаємодія між об’єктом і суб’єктом управління.

Організація виступає як вид діяльності, що спрямована на розробку й затвердження схем і структур управління, посадових інструкцій, положень, інших нормативних документів. Вона ґрунтується на глибокому економічному аналізі існуючого стану справ, науковому розрахунку, всебічному вивченні поведінки працівника й управлінського процесу. У цей час, коли відбувається перебудова всього господарського механізму, до організації ставляться особливо високі вимоги. У цих умовах організація стає вирішальною ланкою подальшого вдосконалювання управління економікою в самому широкому значенні.

Функція організації полягає у встановленні тимчасових і постійних взаємин між всіма підрозділами. Вона визначає порядок і умови функціонування підприємства. Існує два шляхи реалізації цієї функції: через адміністративно-організаційне й через оперативне управління. Через адміністративно-організаційне управління визначається структура, установлюються взаємозв’язки, розподіляються функції між підрозділами, делегуються повноваження й визначається відповідальність між працівниками апарату управління. Оперативне управління полягає в постійному порівнянні досягнутих результатів з показниками поточних планів. Організаційну структуру складають підрозділи з їхніми взаємозв’язками, що визначаються цілями підприємства, його підрозділів і їхніх функцій.

Види організаційних повноважень

Рис. 2 Види організаційних повноважень

Організаційні повноваження - це узаконене право приймати рішення й віддавати накази підлеглим від імені організації. Вони є необхідною умовою для ефективного виконання менеджерами посадових обов’язків.

Повноваження припускають, що менеджер не тільки має право, але й зобов’язаний віддавати розпорядження підлеглим і вживати незалежні дії без попереднього узгодження і схвалення керівництва.

Повноваження передаються від вищих рівнів організації до нижчих. На нижчих рівнях управління менеджери мають часткові повноваження (в основному виконують чиїсь розпорядження).

За джерелом надання повноваження можуть бути формальними й реальними. Формальні надаються разом з посадою керівництвом, закріплюються письмово в посадових інструкціях, підтримуються системою винагород персоналу за виконання і покарань за невиконання.

За носієм (або власником) повноваження діляться на лінійні й функціональні. Лінійними повноваженнями володіють лінійні менеджери. Вони ґрунтуються на принципі єдиноначальності, передаються безпосередньо від начальника до підлеглого й далі до інших підлеглих по ланцюгу команд. Саме лінійні повноваження забезпечують керівникові узаконену владу для керування підлеглими. Керівник, який володіє лінійними повноваженнями, має також право приймати певні рішення й діяти в певних ситуаціях без узгодження з іншими керівниками. Функціональними повноваженнями володіють фахівці адміністративного апарата. За ступенем обмеженості розрізняють такі повноваження:

• рекомендаційні - самі незначні, зводяться до консультування лінійних менеджерів із спеціальних питань і розробки рекомендацій для них; у цьому разі лінійні менеджери не зобов’язані виконувати рекомендації функціональних фахівців;

• з обов’язковим узгодженням - у цьому раз і лінійні менеджери повинні оговорити відповідні ситуації з функціональним апаратом і тільки потім починати які-небудь дії; додержуватися рекомендацій функціональних фахівців у цьому разі лінійним менеджерам не обов’язково;

• паралельні - у цьому раз і керівництво фірми надає апарату право відхиляти рішення лінійних менеджерів; це робиться з метою зрівноважування влади й запобігання грубих помилок;

• функціональні - найбільш значні; у цьому разі фахівці апарата можуть як запропонувати, так і заборонити лінійному менеджерові які-небудь дії в області своєї компетенції; власне кажучи, президент фірми управляє лінійними менеджерами через фахівців апарата;