Поточне планування

Поточне планування - це планування на с трок до одного року. Воно знаходить втілення в короткострокових і оперативних планах, в яких погоджуються всі напрямки діяльності організації і її підрозділів на майбутній період.

Короткострокові плани на рівні підприємства розробляються у вигляді виробничих програм на строк від декількох тижнів до року. Вони стосуються обсягу випуску продукції, матеріально-технічного постачання, порядку використання обладнання та ін. При зміні попиту, збоях у поставках, порушеннях у процесі виробництва програми можуть коригуватися.

Виробнича програма ґрунтується на прогноз і збуту, що виходить із замовлень, які надійшли, величини продажів за минулий період, оцінки ринкової кон’юнктури та ін., а також на наявних кадрах, виробничих потужностях, запасах сировини, матеріалів. Вона є основою складання поточних кошторисів (бюджетів) витрати ресурсів з урахуванням їхніх наявних резервів, очікуваних поставок, можливостей маневру.

По суті, виробничі програми містять рішення про те, як експлуатувати технологічну систему підприємства залежно від мінливого ринкового попиту й забезпечити виробництво необхідної продукції та послуг з мінімальними витратами. Підрозділу на основі дотичної їхньої частини програми здійснюють процес оперативного планування, формують власні виробничі програми, завдання ділянкам і бригадам. Елементами оперативного планування є:

1) календарний план, що визначає послідовність і строки запуску, обробки й випуску кожного виду виробів і їхніх партій по днях тижня; маршрути їхнього руху, завантаження обладнання; потребу в інструментах і т.п.;

2) змінно-добові завдання, що містять відомості про обсяг і конкретні види продукції, що повинна бути зроблені в даному й суміжному цехах;

3) план-графік руху виробів і їхніх окремих частин у рамках технологічного процесу. Наприклад, обліково-плановий графік Гантта, розроблений на початку XX в., являє собою таблицю, в якій відображається завантаження протягом майбутнього періоду кожної одиниці обладнання, строки його профілактики, перерви в роботі та ін.

Календарний сітковий графік відображає всі види робіт, необхідних для досягнення поставленої мети (роботи, що припускають виконання реальних дій з витратами часу й ресурсів на їхнє виконання; роботи очікування, що вимагають тільки часу; фіктивні роботи, що відображають лише логічний зв’язок між іншими роботами). Роботи зв’язують між собою події, що характеризують певні стани об’єкта управління.

Будь-яка послідовність робіт у мережі, при якій кінцева подія кожної роботи збігається з початковою подією, наступною за нею, одержала назву «шляху».

Шлях може бути повним, коли його початок збігається з вихідною подією, а кінець - із завершальним; частковим (від вихідної події до проміжного або від проміжного до кінцевого); критичним (самим довгим у сітковому графіку від вихідного до завершальної події). Критичний шлях визначає граничну тривалість виконання завдання.

На сітковому графіку зручно представляти послідовність дій з реалізації планового завдання, наприклад рух виробів і їхніх окремих частин по технологічному ланцюжку.

Мета й події зображуються на графіку кружками, в яких указується їхній зміст і порядковий номер, а роботи - стрілками, що ведуть від одного кружка до іншого. Стрілки несуть на собі інформацію про час, необхідний для виконання роботи, і пов’язані з нею витрати. Час зображується цифрою над стрілкою, а витрати - під нею. Якщо для переходу від однієї події до іншої витрати часу й праці не потрібні, зв’язок між подіями на графіку зображується пунктирною лінією.

З метою приведення графіка у відповідність із заданими строками робіт і пошуку можливостей їхнього скорочення, перерозподілу ресурсів, інтенсифікації виконання завдань і т.п. провадиться оптимізація. У її основі лежить аналіз доцільності виконання запланованих робіт; виявлення зайвих і необов’язкових робіт, визначення можливості паралельних дій.