3. Основні засади, особливості та порядок організації і проведення виборів депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів.

Місцеві вибори є найзастосовнішою та однією з найдієвіших форм безпосередньої демократії у місцевому самоврядуванні, адже вони дають змогу перетворити волевиявлення громадян Укра­їни — жителів відповідної адміністративно-територіальної одиниці у волю територіальної громади при формуванні представницьких органів місцевого самоврядування. На сьогоднішній день вибори до органів місцевого самоврядування як форма безпосередньої де­мократії є показником рівня розвитку громадянського суспіль­ства, правової держави, прав і свобод людини і громадянина у від­повідній країні.

За своєю природою вибори є легітимним способом делегування влади від територіальної громади до представницького органу міс­цевого самоврядування. Логічно, що вибори є тим інструментом, який є причиново необхідним для постання іншої форми народо­владдя — представницької. Але для того щоб ця воля, яка виходить не від одного, а багатьох виборців, була виражена ззовні, необхідним є певний спо­сіб волевиявлення. Цей спосіб повинен забезпечити можливість виразити волю всім, кого представляють, забезпечити повну свобо­ду та об'єктивність волевиявлення і проводитися у певних, закріп­лених нормами права організаційних формах. Таким вимогам від­повідають вибори — історично мінливий спосіб формування пред­ставницьких органів. Як зазначається в юридичній літературі, сам акт виборів за своєю суттю є концентрованим проявом реальної волі народу. Цим актом волевиявлення народу здійснюється конституювання та відтворення як органів державної влади, так і органів місцевого самоврядування, надаються владні повноваження обраним пред­ставникам у межах їх компетенції, встановлюється зміст владного мандату.

Таким чином, вибори забезпечують можливість альтернативно­го вирішення питання, хто буде безпосередньо управляти терито­ріальною громадою, та яку політику буде провадити.

Значення виборів для долі окремої людини та народів в цілому відбилося в міжнародному публічному праві визнанням виборів за критерій оцінки демократичності та забезпечення права в держа­вах, а отже, в сучасну пору вибори — «це достатньо рідкісний ін­ститут конституційного права, відносно якого розроблені й визна­ні єдині міжнародні стандарти». Вказане положення знаходить своє підтвердження в таких міжнародних документах:

1) пункт 3 ст. 21 Загальної декларації прав людини зазначає: «Воля народу повинна бути основою влади уряду; ця воля повинна виявлятися у періодичних і нефальсифікованих виборах, які по­винні проводитися при загальному і рівному виборчому праві шля­хом таємного голосування або ж через інші рівнозначні форми, що забезпечують свободу голосування»;

2) Європейська конвенція про захист прав людини та основних свобод (Протокол І, 1952 рік), містить таке положення: «Високі Договірні Сторони зобов'язуються проводити вільні вибори з ро­зумною періодичністю таємним голосуванням на умовах, які за­безпечують народу вільне виявлення своєї думки під час вибору представницьких органів влади»;

3) стаття 25 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права 1966 року, конкретизуючи положення Загальної деклара­ції прав людини проголошує, що «Кожний громадянин повинен мати без будь-якої дискримінації... і без необґрунтованих обме­жень право і можливість: а) брати участь у веденні державних справ як безпосередньо, так і за посередництвом вільно обраних представників; б) голосувати і бути обраним на справжніх періо­дичних виборах, які проводяться на основі загального і рівного ви­борчого права при таємному голосуванні і забезпечують свободу волевиявлення виборців»;

4) Документ Копенгагенської наради Конференції з людського виміру НБСЄ від 29 червня 1990 року, який встановлює засади легітимності виборчого процесу;

5) Паризька хартія для Нової Європи закріплює, що «демокра­тичне правління ґрунтується на волі народу, що виражається ре­гулярно в ході вільних і справедливих виборів»;

6) пункт 17.1 Документа Московської наради Конференції з людського виміру НБСЄ від 3 жовтня 1991 року закликає «безу­мовно засуджувати ті сили, що прагнуть захопити владу у пред­ставницького уряду... супроти волі народу, що була висловлена в ході вільних та справедливих виборів, та в порушення законно встановленого конституційного ладу».

В Україні ж вибори відповідно до міжнародних стандартів та норм діючого внутрішнього законодавства з урахуванням демо­кратичних засад почали проводитися одночасно з проголошенням незалежності нашої держави. З того часу вибори до органів місце­вого самоврядування в нашій країні проводяться регулярно. Їх пе­ріодичне проведення у територіальних громадах є основою безпо­середньої демократії у сфері місцевого самоврядування,

У науковій літературі — як зарубіжній, так і вітчизняній — іс­нує розмаїття точок зору з приводу розуміння та визначення інсти­туту виборів. Зокрема, з дослідженнями суспільних відносин останніх років пов'язане визначення професора М.І. Корнієнка, який слушно вважає, що вибори — це є акт самоврядування наро­ду. В.В. Маклаков визначає вибори як процедуру формування шляхом голосування уповноважених осіб державного органу та органу місцевого самоврядування або надання повноважень поса­довій особі, коли на кожний отриманий таким чином мандат мо­жуть претендувати в установленому порядку два кандидати чи більше. Французький державознавець М. Прело визначав вибори як «змагання кваліфікованих юридичних воль заради мети про­вести призначення». Існують і інші точки зору щодо інституту ви­борів. Виходячи з цих міркувань, у найбільш загальному вигляді вибори можна визначити як волевиявлення народу з метою форму­вання складу органів державної влади та місцевого самоврядуван­ня.

Значення місцевих виборів як форми безпосередньої діяльності територіальних громад визначається тим, що з їх допомогою утво­рюються представницькі органи та обираються виборні посадові особи місцевого самоврядування.

За своєю суттю місцеві вибори — одна з найважливіших форм безпосередньої участі громадян в управлінні місцевими справами. Тому до предмета їх регулювання відносять насамперед головні складники організації: вимоги до виборців і кандидатів; порядок формування та діяльності органів, які безпосередньо здійснюють організацію та проведення місцевих виборів; статус суб'єктів ви­борчого процесу; процедуру виборчої кампанії та голосування; по­рядок визначення їх результатів; порядок оскарження порушень, які виникають у процесі виборчої кампанії, голосування й опротестування результатів місцевих виборів.

Зміст місцевих виборів як політичного суспільно-правового інсти­туту полягає в тому, що через них реалізується воля територіальної громади у здійсненні конституювання та відтворенні органів місце­вого самоврядування, наданні обраним представникам владних повноважень у межах їхньої конституційної компетенції.

Як свідчить світова практика, муніципальні вибори, як прави­ло, проводяться частіше за загальнонаціональні, що дає населен­ню додаткову можливість скористатися своїми політичними пра­вами та висловити своє ставлення до тих чи інших проблем. Ін­ститут муніципальних виборів складає система принципів та норм, які визначають:

• об'єм суб'єктивних виборчих прав (як активно­го, так і пасивного);

• порядок формування та діяльності вибор­чих комісій, а також пов'язаних з ними організаційно-технократичних норм (зокрема ступеня участі громадян у діяльності цих органів влади);

• правовий статус учасників виборчого процесу;

• процедури реалізації прав учасників виборів, пов'язаних із їх статусом (наприклад, як члена виборчих комісій, спостерігача, виборця тощо);

• порядок визначення результатів виборів та гро­мадського контролю за їх правильністю;

• гарантії законності здійснення муніципальних виборів;

• юридичну відповідальність за порушення законодавства про муніципальні вибори.

Основні принципи організації, підготовки і проведення муніци­пальних виборів в Україні (виборів депутатів місцевих рад (сільських, селищних, міських, районних у містах, районних, обласних) і сіль­ських, селищних, міських голів) визначаються Конституцією Украї­ни, Законом України «Про вибори депутатів Верховної Ради Авто­номної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, місь­ких голів» від 10 липня 2010 року N2487-VI; Законом України «Про центральну виборчу комісію» від 30 червня 2004 року

Виходячи із загальної теорії принципів права, з огляду на сферу їх застосування та цільового призначення, принципи поділяються на загальні та спеціальні (інституційні).

Загальними принципами місцевих виборів як однієї з основних форм безпосередньої демократії у місцевому самоврядуванні є принципи:

• вільного, загального, рівного, прямого виборчого права;

• таємного голосування при здійсненні виборчого права;

• народовладдя;

• конституційності й законності;

• відкритості та гласності тощо.

До спеціальних принципів виборчого права у місцевому само­врядуванні відносимо принципи:

• альтернативності;

• багатопартійності виборів;

• публічності та відкритості виборчого процесу;

• гласності виборів;

• політичного плюралізму та багатопартійності;

• організації виборів спеціальними незалежними органами;

• територіальної організації виборів;

• спеціального фінансування виборів;

• рівних можливостей для всіх кандидатів і організацій полі­тичних партій у проведенні передвиборної агіта­ції;

• рівного доступу всіх кандидатів і політичних партій — суб'єктів виборчого процесу до ЗМІ, незалежно від форми вла­сності;

• неупередженості органів виконавчої влади, органів місцево­го самоврядування, судів, підприємств, закладів, установ, їх керівників, інших посадових і службових осіб до партій — суб'єктів виборчого процесу;

• відповідальності за порушення виборчого законодавства тощо.

Таким чином, територіальні громади сіл, селищ, міст за допо­могою місцевих виборів формують представницькі органи місцевого самоврядування не тільки свого рівня, а й асоційованого рів­ня місцевого самоврядування (районні, обласні ради).

Вибори — єдиний спосіб формування депутатського корпусу представницьких органів місцевого самоврядування, а також за­міщення посадових осіб територіальних громад (сільських, селищ­них, міських голів). Будучи стадією формування місцевої публіч­ної влади, вибори є складним процесом із рядом характерних рис:

по-перше, вибори — один з основних інститутів прямої демо­кратії, безпосереднього волевиявлення жителів та прийняття ними публічних кадрових рішень;

по-друге, вибори є частиною та вихідною основою представ­ницького владарювання місцевих жителів, що встановлюють зв'я­зок представницьких інститутів та інститутів прямої демократії; вибори дають змогу жителям безпосередньо включатися в управ­ління справами своїх територіальних громад, здійснювати свої конституційні права та свободи;

по-третє, за своїми масштабами, широтою участі різних верств місцевого населення вибори є загальномуніципальним заходом;

по-четверте, вибори виконують функцію структурування гро­мадянського суспільства, є «лакмусовим» середовищем для вияв­лення різних позицій, інтересів та груп з метою подальшого по­шуку компромісу та розв'язання спільних муніципальних про­блем.

Виходячи з вищезазначеного, місцеві (муніципальні, кому­нальні) вибори в широкому розумінні — це форма безпосереднього (прямого) волевиявлення громадян, яке здійснюється періодично відповідно до вимог Конституції та законів України, а також ста­туту територіальної громади, маючи на меті визначення шляхом голосування членів територіальної громади (громад) представни­ків територіальних громад, які індивідуально або ж у складі коле­гіального органу вирішують від імені населення питання місцево­го значення. Також це загальномуніципальний захід, своєрідний рух суспільного організму, який поєднує в собі форми представ­ницької та безпосередньої демократії, впорядковує та структурує територіальні громади.

Таким чином, за допомогою місцевих виборів територіальна громада формує представницький орган місцевого самоврядуван­ня, що потім відповідно до чинного законодавства діє від її імені і реалізує значною мірою її функції і повноваження.

Чинне українське законодавство, розробки вітчизняних та зару­біжних учених класифікують місцеві вибори на види, залежно від тієї чи іншої ознаки, обраної як критерій для певної класифікації. Так, місцеві референдуми можна класифікувати за суб'єктами, за часом проведення, за правовими наслідками виборів тощо.

Залежно від того, який орган обирається, їх поділяють на:

а) вибори депутатів сільських, селищних, міських, районних у містах, районних, обласних рад, Верховної Ради Автономної Республіки Крим;

б) вибори сільських, селищних і міських голів.

За часом проведення місцеві вибори поділяють на:

а) чергові — місцеві вибори, що проводяться у зв'язку з закін­ченням визначеного Конституцією України строку повноважень Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевої ради та сільського, селищного, міського голови;

б) позачергові — місцеві вибори, що призначаються Верховною Радою України у разі дострокового припинення повноважень Вер­ховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевої ради, сіль­ського, селищного, міського голови;

в) повторні — вибори, що призначаються територіальною ви­борчою комісією у разі визнання місцевих виборів недійсними або такими, що не відбулися, або у разі визнання особи такою, яка від­мовилася від депутатського мандату або від від посади сільського, селищного, міського голови;

г) проміжні — вибори, що призначаються територіальною ви­борчою комісією у разі дострокового припинення повноважень де­путата, обраного в цьому одномандатному окрузі;

д) перші — місцеві вибори, що проводяться у разі формування нових місцевих рад та призначаються відповідно Верховною Ра­дою Автономної Республіки Крим, обласною, Київською або Сева­стопольською міською радою.

Місцеві вибори призначаються на неділю.

Рішення про призначення позачергових, повторних, проміжних та перших місцевих виборів оприлюднюється відповідним органом, який прийняв його (відповідно до статті 14, 15 цього Закону) через друковані засоби масової інформації або у разі неможливості - в інший визначений ним спосіб не пізніш як у десятиденний строк після його прийняття і доводиться до відома Центральної виборчої комісії.

Усі строки, визначені у цьому Законі, обчислюються календарними днями, годинами. Першим днем строку, який відповідно до Закону має початися у зв'язку з настанням певної події, є день, наступний після дня настання вказаної події. Останнім днем строку, який відповідно до Закону має закінчитися у зв'язку з настанням певної події, є день, що передує дню вказаної події.

Законодавець визначив початок бездіяльності. Днем вчинення бездіяльності вважається останній день строку, в який мала бути вчинена дія, передбачена цим чи іншими законами України (п.12 ст.15 виборчого Закону).

З огляду на правові наслідки місцеві вибори поділяються на дійсні та недійсні:

а) дійсні вибори — це вибори, проведені у порядку, визначено­му Конституцією України та законами України;

б) недійсні вибори — це вибори, в ході яких мали місце пору­шення виборчого законодавства, що вплинули на підсумки вибо­рів.

Вибори депутатів місцевих рад є вільними і відбуваються на основі гарантованого Конституцією України і зазначеним зако­ном загального, рівного і прямого виборного права шляхом таєм­ного голосування.

Виборчий процес здійснюється на засадах вільного і рівно­правного висування кандидатів, рівності можливостей для всіх кандидатів у проведенні виборчої кампанії; неупередженості до кандидатів з боку органів державної влади, органів місцевого са­моврядування та посадових і службових осіб цих органів; конт­ролю за джерелами фінансування та витратами на виборчу кам­панію; гласності і відкритості виборчої кампанії; свободи агітації.

Участь громадян у виборах до органів місцевого самовряду­вання є добровільною. Вважається, що виборці, які не взяли участі у голосуванні, підтримують результати волевиявлення тих виборців, які взяли участь у виборах.

Участь у місцевих виборах є особистою справою кожного громадянина України. Нікого не можна примусити до участі чи неучасті у місцевих виборах.

Право голосу на місцевих виборах мають громадяни України, яким на день проведення виборів виповнилося 18 років і які проживають на території відповідних сіл, селищ, міст, районів у містах.

Не мають права голосу на місцевих виборах громадяни, яких визнано судом недієздатними.

Недієздатним визнається громадянин, який внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу, згідно зі ст. 39 Цивільного кодексу України, не може розуміти значення своїх дій або керувати ни­ми. Порядок розгляду справ щодо визнання судом громадянина недієздатним визначають статті 236 – 240 Цивільно-процесуаль­ного кодексу України , який набув чинності з 1 січня 2005 року.

Згідно з виборчим законом депутатом сільської, селищної, міської, районної у місті, районної, обласної ради, сільським, се­лищним, міським головою може бути обраний громадянин Ук­раїни, який має право голосу і якому на день виборів виповни­лося 18 років.

Закон передбачає, що громадянин України одночасно може балотуватися кандидатом у депутати лише однієї ради або кан­дидатом на посаду відповідно сільського, селищного, міського го­лови. Він може бути депутатом лише однієї ради.

Одночасно депутатом сільської, селищної, міської, районної у місті, районної, обласної ради, а також сільським, селищним, мі­ським головою не може бути обраний громадянин України, який має судимість за вчинення умисного злочину, якщо ця судимість не погашена або не знята у встановленому законом порядку.

Особи, які займають посади, що відповідно до закону є несу­місними зі статусом депутата ради, сільського, селищного, мі­ського голови, зобов'язані в разі їх обрання залишити цю посаду (припинити діяльність) та у передбачених законом випадках припинити будь-яку підприємницьку діяльність (принцип несу­місності посад).

Як відомо, в Україні, на сьогоднішній день, існують три виборчі системи, різниця між якими полягає у визначенні результатів голосування:

• пропорційна система, передбачена Законом про вибори народних депутатів України;

• мажоритарно - пропорційна , передбачена Законом про вибори депутатів Верховної Ради АРК, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів щодо виборів депутатів міських, районних у містах, районних і обласних рад м. Києва та Севастополя, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, за якою:

1) половина від кількості депутатів (загального складу) відповідної ради обирається за виборчими списками кандидатів у депутати від місцевих організацій політичних партій у багатомандатному виборчому окрузі, межі якого збігаються з межами відповідно Автономної Республіки Крим, області, району, міста, району в місті;

2) половина від кількості депутатів (загального складу) відповідної ради обирається за мажоритарною системою відносної більшості в одномандатних виборчих округах (далі - одномандатні мажоритарні виборчі округи), на які поділяється територія відповідно Автономної Республіки Крим, області, району, міста, району в місті.

• мажоритарна система відносної більшості, передбачена Законом про вибори депутатів Верховної Ради АРК, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів щодо виборів депутатів сільських, селищних рад та сільських, селищних і міських голів.

Відповідно до статті 17 виборчого Закону утворюються виборчі округи.

Для виборів депутатів сільської, селищної ради відповідна територіальна виборча комісія не пізніше ніж за 37 днів до дня проведення місцевих виборів утворює виборчі округи з приблизно однаковою кількістю виборців у кожному виборчому окрузі (одномандатні округи). Кількість виборчих округів повинна дорівнювати чисельності загального складу відповідної ради, Орієнтовна середня чисельність виборців у виборчих округах в межах відповідного села (кількох сіл, жителі яких добровільно об'єдналися у сільську громаду), селища визначається територіальною виборчою комісією на підставі списків виборців.

У разі проведення позачергових, повторних, проміжних чи перших місцевих виборів орієнтовна середня чисельність виборців у виборчих округах в межах відповідного села (кількох сіл, жителі яких добровільно об'єдналися у сільську громаду), селища визначається на підставі даних відповідного органу виконавчої влади з питань статистики. Відхилення орієнтовної середньої чисельності виборців у виборчих округах в межах адміністративно-територіальної одиниці повинне дорівнювати не більш як п'ять відсотків.

Вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, обласної, районної, міської, районної у місті ради проводяться у відповідних багатомандатному та одномандатних мажоритарних виборчих округах. (Стаття 17Закону).

Багатомандатний виборчий округ по виборах депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, поділяється на виборчі територіальні округи, межі яких збігаються з межами районів, що входять до складу Автономної Республіки Крим, та з межами міст республіканського в Автономній Республіці Крим значення.

Багатомандатний виборчий округ по виборах депутатів обласної ради поділяється на виборчі територіальні округи, межі яких збігаються з межами районів та міст обласного значення, що входять до складу відповідної області.

Багатомандатний виборчий округ по виборах депутатів районної ради поділяється на виборчі територіальні округи, межі яких збігаються з межами сіл (кількох сіл, жителі яких добровільно об'єдналися у сільську громаду), селищ, міст районного значення, що входять до складу відповідного району.

Багатомандатний виборчий округ по виборах депутатів міської, районної у місті ради має межі, що збігаються з межами відповідного міста або району у місті.

Багатомандатний виборчий округ по виборах депутатів міської ради у місті з районним поділом поділяється на виборчі територіальні округи, межі яких збігаються з межами районів у місті. Якщо до складу міста входить інше місто, село, селище, то воно є виборчим територіальним округом по виборах депутатів міської ради міста, до складу якого воно входить

Рішення про утворення таких виборчих округів не приймаються.

Одномандатні мажоритарні виборчі округи по виборах депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, обласної, районної, міської, районної у місті ради утворюються відповідною територіальною виборчою комісією - з приблизно рівною кількістю виборців у кожному окрузі не пізніш як за 32 днів до дня виборів, виходячи з представництва (кількості депутатів) кожної відповідної ради.

При цьому кількість одномандатних мажоритарних виборчих округів по виборах депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, обласної, районної, міської, районної у місті ради дорівнює половині визначеній кількості депутатів (загального складу) відповідної ради.

Для організації та проведення місцевих виборів утворюються також виборчі комісії. Систему виборчих комісій, що здійснюють підготовку та проведення місцевих виборів, становлять:

1) Центральна виборча комісія;

2) територіальні виборчі комісії:

• виборча комісія Автономної Республіки Крим;

• обласні виборчі комісії;

• районні виборчі комісії;

• міські виборчі комісії (у тому числі міст Києва та Севастополя);

• районні у містах виборчі комісії (де утворені районні у місті ради);

• селищні, сільські виборчі комісії;

3) дільничні виборчі комісії.

Повноваження виборчих комісій щодо підготовки та проведення виборів депутатів поширюються на відповідну територію.

Для проведення голосування і підрахунку голосів під час міс­цевих виборів територія сіл, селищ, міст, районів у містах по­діляється на виборчі дільниці, які утворюються сільською, се­лищною, міською, районною у місті радою або її виконавчим комітетом.

Виборчі дільниці утворюються не пізніше як за 50 днів до дня виборів з кількістю від 20 до 2500 виборців. Виборчі дільниці поділяються на:

1) малі - з кількістю виборців до 500 осіб;

2) середні - з кількістю виборців від 500 до 1500 осіб;

3) великі - з кількістю виборців від 1500 до 2500 осіб.

Якщо на відповідній території налічується менше або більше від зазначених меж чисельності виборців (або їх надлишок) і їх неможливо віднести до іншої виборчої дільниці або неможливо утворити додаткову виборчу дільницю в цьому окрузі, виборча дільниця може бути утворена з меншою або більшою від відповідних граничних значень чисельністю виборців.

Право на участь у розподілі депутатських мандатів у відповідному багатомандатному виборчому окрузі набувають кандидати у депутати, включені до виборчих списків місцевих організацій партій (блоків), що отримали три і більше відсотків голосів виборців, за умови, що кількість цих голосів виборців дорівнює виборчій квоті або є більшою за виборчу квоту. Кандидати у депутати, включені до виборчого списку місцевої організації партії, за який подали свої голоси виборці у кількості, меншій ніж виборча квота, права на участь у розподілі депутатських мандатів у відповідному багатомандатному виборчому окрузі не мають.

Депутатські мандати у багатомандатному виборчому окрузі розподіляються між кандидатами у депутати, включеними до виборчих списків місцевих організацій партій, які мають право на участь у розподілі депутатських мандатів у цьому окрузі, пропорційно до кількості голосів виборців, поданих за відповідний виборчий список місцевої організації партії.

На підставі результатів голосування по одноман­датному виборчому окрузі обраним депутатом, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, обласної, районної, районної в місті, міської, селищної, сільської ради, сільським, селищним, міським головою вважається кандидат, який одержав більшість голосів виборців, які взяли участь у голосуванні, відносно інших кандидатів, які балотувалися в цьому окрузі.

Якщо найбільшу і водночас однакову кількість голосів виборців у виборчому окрузі набрали два або більше кандидатів, проводиться повторне голосування по цих кандидатурах.

Дострокове припинення повноважень депутата, який обирався в багатомандатному виборчому окрузі представ­ницького органу є підставою для рішення територіальної виборчої комісії, що обраним депутатом визнається наступний за черговістю кандидат у депутати у виборчому списку місцевої організації партії. Якщо черговість для отримання депутатського мандата вичерпана, депутатський мандат залишається вакантним до проведення чергових або позачергових виборів. (Стаття 81 виборчого Закону).

У разі вибуття депутата менш як за шість місяців до закін­чення строку повноваження відповідної ради вибори депутата за­мість того, який вибув, за рішенням відповідної ради можуть не проводитись.

Рада вважається правомочною за умови обрання не менше двох третин депутатів від загального складу ради.

Згідно із виборчим Законом (Стаття 73. Визнання дільничною виборчою комісією голосування на виборчій дільниці недійсним). Дільнична виборча комісія приймає рішення про визнання голосування на виборчій дільниці недійсним, якщо виявленні факти:

• незаконного голосування (вкидання виборчого бюлетеня до виборчої скриньки за виборця іншою особою, голосування особами, які не мають права голосу; голосування особами, які не включені до списку виборців на виборчій дільниці або включені до нього безпідставно; голосування виборцем більше ніж один раз) у кількості, що перевищує десять відсотків кількості виборців, які отримали виборчі бюлетені на виборчій дільниці;

• знищення або пошкодження виборчої скриньки (скриньок), що унеможливлює встановлення змісту виборчих бюлетенів, якщо кількість цих бюлетенів перевищує десять відсотків кількості виборців, які отримали виборчі бюлетені на виборчій дільниці;

• виявлення у виборчих скриньках виборчих бюлетенів у кількості, що перевищує більш як на десять відсотків кількість виборців, які отримали бюлетені на виборчій дільниці;

Якщо у виборчому окрузі найбільшу і водночас однакову кількість голосів набрали два або більше кандидатів у депутати, кандидати на посаду сільського, селищного, міського голови, територіальна виборча комісія приймає рішення про проведення в окрузі повторного голосування по цих кандидатурах. Про прийняте рішення щодо проведення повторного голосування територіальна виборча комісія не пізніше, ніж на другий день після встановлення результатів першого туру виборів повідомляє відповідну місцеву раду та інформує виборців. Повторне голосування проводиться не пізніш як у двотижневий строк після дня виборів у порядку, встановленому виборчим Законом.

Якщо до ради обрано менше двох третин її складу, до обран­ня необхідної кількості депутатів продовжує здійснювати повно­важення рада попереднього скликання.

У разі дострокового припинення повноважень деяких депу­татів, внаслідок чого до складу ради входить менше двох третин депутатів, до обрання необхідної кількості депутатів така рада вважається правомочною за наявності більше половини депута­тів від загального складу ради.

Строк повноважень рад — п’ять років. Строк повноважень місцевих рад може бути припинений достроково.