2. Принцип об'єктивності.

Особливості об'єктивності в історичному дослідженні: ціннісний підхід.

"Об'єктивність не є нейтральність" (Т.Хаскел, 1990)

Запорука об'єктивності історичного дослідження – спеціально організований дослідницький процес, який передбачає:

– всестороннє охоплення явища з метою виявлення його сутності і багатоманітності його зв'язків з історичним світом;

– спирання на досягнутий рівень наукового знання з урахуванням висунутих точок зору;

– творчий підхід: застосування всієї сукупності різноманітних методів, а також прагнення враховувати досягнення в інших галузях науки.

Об'єктивізм – прагнення виключити будь-які оцінки в сучасному дусі, демонстрація громадської індиферентності і схиляння перед фактом.

3. Ціннісний підхід в історії.

Логічний метод пізнання не вичерпує завдань і цілей історичного дослідження.

АКСІОЛОГІЯ, аксіологічний метод пізнання в історії = ціннісий підхід

Цінності: релігії, держави, права, моралі, мистецтва, науки.

За своєю природою цінності об'єктивні. Це ті явища дійсності, що мають позитивне значення для особистості, соціальної групи чи суспільства в цілому.

В змісті цінностей мається елемент загальнолюдського, який відбиває докорінні інтереси людського буття.

Оцінка – це засіб усвідомлення значимості об'єкта дослідження для людини. Вона передбачає порівняння з ідеалом, нормою. Через оціночні судження об'єкт пізнання – минуле розглядається як явище значиме для сучасної діяльності. В основі визначення предмету дослідження лежать оціночні судження (буде історик шукати прогрес, регрес, історичні цикли чи взагалі не буде вбачати сенсу в світовій історії). Прагнення "вивести закони" – це вже є результат ціннісного підходу. Вони також мають відіграють велику роль при відборі історичних фактів.

З ціннісним підходом пов'язана реалізація таких соціальних функцій історії, як соціальної пам'яті, виховної і політико-ідеологічної.

До питань, пов’язаних з методологією: МЕТОДИ ІСТОРИЧНОГО ПІЗНАННЯ

Наука відрізняється від інших способів пізнання перш за все тим, що наукові дослідження ведуться у відповідності до певних правил, що організують і направляють науковий процес. Сукупність цих правил називається науковим методом.

(Природа історичних досліджень така, що в них значне місце займає робота з джерелами).Під історичними методами у вузькому значенні слова розуміються прийоми критики джерел, перш за все письмових. (Історичні методи як спосіб верифікації фактів).

Критичний підхід до джерел (перший етап формування історичних методів) зароджується в епоху Відродження і особливо розвивається в ХІХ ст. (При цьому використовуються методи текстології, палеографії, епіграфіки).

Методологічний прорив ХХ ст. пов’язаний з утвердженням соціальної і культурної історії.

Сучасний постмодернізм: головний метод – семіотична критика текстів. Крім того, в останні десятиліття інструментарій істориків збагатився методами суміжних соціальних наук: квантитативна історія (математико-статистичні методи); контент-аналіз; усне анкетування.