3.1.2. Промови, які готують заздалегідь, але не вчать напам'ять

Виступи тривалістю 1-2 години напам'ять не вивчити. За таких обставин шкільні вчителі та вузівські викладачі, напри­клад, ґрунтовно готуються до лекцій, опановують значний нау­ково-інформаційний матеріал, але, як правило, не "засушують" його, читаючи з конспекту. Запам'ятавши певний обсяг матеріа­лу, вони викладають його перед аудиторією "з пам'яті", часом імпровізуючи, що справляє враження плину живої думки та зна­чної ерудиції оратора.

На цьому ж принципі будується й політичне красномовство. Важко уявити оратора в бурхливій атмосфері політичного зі­брання чи мітингу, який стоїть над схвильованим натовпом і читає з папірця (знову ж таки, якщо не йдеться про офіційний документ). Але так само важко уявити, що цей оратор довго володітиме увагою аудиторії, лише забавляючи її словесною ек-

'Головин Б. Н. Основи культури речи . — М., 1980. —С. 299.

вілібристикою, не проголошуючи актуальних думок, важливої інформації. Добрий оратор-політик старанно заздалегідь готується до свого виступу, але сам виступ подає як новотвір в конкретній ситуації, адресований конкретній аудиторії. Лаконічні нотатки (тези, план, цитати, статистика) будуть доречними за таких об­ставин, бо сипати цифрами з голови — не дуже вдалий прийом: складається враження, що промовець занадто старанно готував­ся до виступу, збираючи, скажімо, компрометуючий матеріал на політичного противника тощо.

За будь-яких обставин заглядати у заготовлений текст треба неначе мимохідь, не створювати враження, що без нього промо­вець виступити не зможе. Оратор, який постійно нервово хапа­ється за конспект, мало чим відрізняється від невстигаючого учня, якого викликали до дошки.

Отож, коли передбачається тривалий за часом виступ, орато­ру необхідно добре засвоїти, систематизувати матеріал, уявити канву майбутнього виступу. Коли є що сказати, то промовця "несе" сам матеріал, йому хочеться поділитися зі слухачами тим, що його зацікавило, що він добре знає.

Особливо ефективні у такому випадку тези — короткий, стислий план виступу, можливо, з певним фактологічним мате­ріалом (цифрами та цитатами). Читати тези не треба, а загляда­ти в них — можна. Розгорнуті тези й план називаються конспек­том.

3.1.3. Промови, які готують заздалегідь і вчать напам'ять

Бувають випадки, коли з тих чи інших міркувань читати про­мову недоцільно. Але одночасно потрібно точно зберегти ЇЇ зміст, нічим не знехтувавши. Наприклад, під час вшанування ювіляра, який чекає сердечного, живого слова й не сумнівається, що про­мовець добре знає особу, якій присвячує свій виступ. Оскільки подібні промови не бувають, як правило, надто довгими, варто спочатку написати текст (розміром приблизно на одну сторін­ку), а потім вивчити його напам'ять. Справа того варта: доскона­ле володіння текстом дасть змогу зосередитись на власне оратор­ських прийомах.

Це ж стосується і виступів на дипломатичних прийомах, де високо цінується лаконізм, ґречність, щирість, вишуканість сло­ва при добрих манерах. Коли немає певності в тому, що вдасться імпровізувати, краще знову-таки написати текст заздалегідь й вивчити його напам'ять (це не стосується офіційного документа, який читається з листа).

Описані вище ситуації характерні тим, що мають офіційний характер, але вимагають певної щирості й сердечної відкритості. По суті справи, ці ситуації внутрішньо мало чим відрізняються і від проповіді, яку теж треба добре знати заздалегідь, виголошую­чи в інтонаціях щирості й душевної відкритості.

З.І.4. Імпровізовані промови (експромти)

Такі промови виникають спонтанно, самі по собі, за різних обставин. Уявіть себе, наприклад, учасником якоїсь дискусії. Припустимо, хтось ганить ваші ідеали, і мовчання ваше сприй­мається як розгубленість. Звичайно, якщо ви маєте справу не з п'яним чи хуліганом, треба щось відповідати, й тут до кишені за папірцями не полізеш. Це — захист {апологія).

Наш час — епоха різноманітних зборів, засідань, комісій. Тут теж дотепне й вдало сказане слово може зіграти значну роль у розв'язанні певної справи.

Або ж вас терміново залучили до якогось урочистого зібран­ня, й громада вимагає: скажи! І белькотати знічено загальні фра­зи — означає загубити і свою репутацію, і справу. Доводиться імпровізувати. Але запам'ятаймо старий жарт: найкращий екс­промт — той, що заздалегідь підготовано!

Знаючи наперед програму зборів, проблеми, якими займаєть­ся та чи інша комісія, уявляючи собі, нарешті, людей, у яких ви в гостях (їхні біографії, характери, пристрасті), ви можете бук­вально "на ходу" продумати, що саме скажете й що люди бажали б від вас почути.

* * *

Кожен тип промов має свої переваги і свої недоліки. Чи­тання писаного справляє враження несміливості або скутості; імпровізація може схилити людей до думки, що промовець за­надто легко маніпулює словами, отже — викликати певну не­довіру до них; проголошення завченого тексту інколи теж справляє ефект, протилежний сподіваному. Промовець завжди має бути готовий перейти з одного типу промови на інший, пам'ятати про отой "казуальний" момент, про "випадок", який має місце в нашому житті. Якщо не зважати на те, що атмос­фера в аудиторії змінилася і відповідно слід змінити тип ви­ступу порівняно з тим, на який настроював себе промовець, — годі й сподіватися на успіх. Найчастіше успіху досягають промов­ці, які оптимально поєднують елементи різних типів промов, залежно від того, яку мету вони ставлять і перед якою аудито­рією виступають.

Базові поняття: промови, які читають за конспектом; про­мови, які готують заздалегідь, але не вчать напам'ять; промови, які готують заздалегідь і вчать напам 'ять; імпровізовані промо­ви (експромти).

ЗАПИТАННЯ ТА ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОПЕРЕВІРКИ

1. Які типи промов за знаковим оформленням та закріпленням ви можете назвати?

2. У яких ситуаціях оратор мусить говорити "по-написаному"? Які різновиди промов тут виділяють?

3. Яких вимог до оформлення рукопису слід дотримуватися?

4. У яких ситуаціях промови готують заздалегідь, але не вчать на­пам'ять?

5. Які різновиди підготовчих конспектів використовують оратори

для запам'ятовування тексту?

6. Як слід користуватися конспектом під час виступу?

7. Що таке промова-експромт? Хто і в якій ситуації може вдавати­ся до імпровізації?

8. Чи можна твердити, що якийсь із типів промови є універсальним для всіх ситуацій? Обгрунтуйте свою думку.

9. Чи можна комбінувати різноманітні типи промов? Якщо так, то в яких ситуаціях?

3.1.5. Практичні заняття

/. Який тип промов за знаковим оформленням та закріп­ленням найдоцільніше використати в одній з наступних ситуа­цій?

1) Виступ по радіо.

2) Відкриття меморіальної споруди.

3) Свідчення на суді.

4) Виступ на урочистих зборах трудового колективу.

5) Виступ на підтримку політичної партії.

6) Слово про небіжчика.

7) Дипломатична нота.

8) Виступ на студентському семінарі.

II. Прочитайте тексти. Подумайте, який з них варто вивчи­ти напам'ять, який — записати у вигляді тез, а який — детально законспектувати.

1) На 1 січня цього року в Державній службі зайнятості зареєстровано 1 млн 39 тис. безробітних. Офіційний рівень безробіття в Україні — 3,7 %. На 1 січня 1998 р. було зареєстровано 677,9 тис. осіб, офіційний рівень безробіття становив 2,3 %. Найвищий рівень безробіття сьогодні в Івано-Франківській обл. (7,2 %), Чернігівській (6,5 %), Волинській (6 %). Найнижчий — у Києві (0,7 %) та Одеській обл. (0,9 %).

(За матеріалами УНІАН)

2) Постановка голосу — 1. Система індивідуальних вокальних занять, спрямованих на оволодіння стійкою вокальною технікою, тобто здатністю свідомо і впевнено керувати процесом фонації залежно від вокально-технічніх і художніх вимог музичного твору. 2. Навчальний курс музично-педагогічних та музичних навчальних закладів.

(Словник музичних термінів)

3) Після "перевороту Чентана" первісна родова община була зруйнована, замість неї виникла сільська, територіальна община, що дістала назву "І" — "поселення". На думку китайських істориків, "І" була територією з певним населенням і являла собою економічну одиницю. В стародавньому словнику "Еря" говориться: "Те, що знаходиться поза "І", називається передмістям, те, що за передмістям — пасовищем, те, що за пасовищем — пусткою, те, що за пусткою — лісом".

Китайський історик У Цзе зазначає, що: 1) "І" спочатку було поселенням кровних родичів — первісною общиною; земля общини в період Інь була власністю держави, і члени "І" платили певний податок в казну за право користуватися цією землею; 2) в нагороду за зроблені правлячому дому послуги видатним воєначальникам і старійшинам роду давались ділянки на завойованих землях, які мали бути заселені і на яких треба було збудувати поселення; ці дарунки також називалися "І".

У територіальних общинах "І" було об'єднане фактично все сільське населення країни.

(Нариси історії Стародавнього Сходу)

III. Спробуйте виголосити промову-експромт на одну із за­пропонованих тем.

Проблеми сучасної освіти.

Чорнобиль оселяється в кожній родині.

Що таке щастя?

Християнству — дві тисячі років.

Якщо є можливість, запишіть свою імпровізацію на магніто­фон та продумайте, наскільки вона вдалася, чи не потребує до­опрацювання. Якщо так, то в яких аспектах.

IV. Уявіть, що ви вперше виступаєте перед дитячою аудито­рією (6 кл.). Ви старанно підготували свій урок, написавши дета­льний конспект, і читаєте його як лекцію. Але клас абсолютно не слухає вас; посилюється гамір, діти повністю втратили інтерес до того, що ви читаєте. Що краще зробити — "навести порядок" і продовжувати читати свій чудовий конспект чи спробувати перейти до іншого прийому? Якого саме? Поясніть свій вибір.

РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА

Абрамович СД. Риторика та гомілетика. — Чернівці, 1995. — СІ 14—118. Кохтев Н.Н. Риторика. - М, 1994. - С.86-88, 95-97. Сопер П. Основи искусства речи. — М, 1995. — С.27-30.