3.4.2. Психологічні докази оратором своєї правоти

Психологічна налаштованість аудиторії

Ви приходите в аудиторію, де сидять живі люди, що мають власну думку щодо питань, про які ви говоритимете. Ви можете відчути серед них "своїх", але не завжди. Адже виступати час­то-густо доводиться перед людьми індиферентними, яким усе байдуже, й перед тими, хто настроєний відверто вороже. Будь-яку бездоганну логіку може збити брутальний хуліганський вигук, зле, прискіпливе зауваження, "невинне" запитання на зразок: "Чи довго ви ще говоритимете? Час іти на обід" тощо. Тому треба вміти враховувати психологічний настрій аудито­рії, зважаючи на неусталеність і конфліктність психіки підлітка та юнака. Ваше завдання — або закріпити чи, принаймні, не зрушити ті позитивні емоції, які зібрали громаду людей, або ж подолати все те, що вороже вам і ставить за мету зірвати чи знецінити ваш виступ.

Перш за все звертайте увагу на вік аудиторії — це допоможе вам і обрати правильну та цікаву саме для цієї категорії людей тему промови, і "прорахувати" реакцію аудиторії. Наприклад, якщо аудиторія дитяча, то потрібно враховувати, що діти не можуть спокійно сидіти протягом, скажімо, години, їхня увага переклю­чається на інші об'єкти. Тому оратор у виступі перед дитячою аудиторією повинен обов'язково змінювати форми розповіді, не перевантажувати дітей фактами, вводити у розповідь елементи гри, бесіди і т.п. Якщо аудиторія юнацька, то потрібно врахову­вати, що юнаків та дівчат насамперед цікавлять питання кохан­ня, сенсу буття і т.п. Крім того, молодіжна аудиторія достатньо емоційна та відверта: оратор повинен бути готовий до найнеспо­діваніших запитань. Зріла аудиторія — менш емоційна, вона, на відміну від юнацької, скоріш за все буде слухати ввічливо, але її важче зацікавити, її непросто захопити якоюсь ідеєю, тобто пере­конати.

Крім того, щоб не зробити "невидимого" кордону між собою та аудиторією, досвідчені оратори користуються займенником "ми", а не "я": "Ми розглянемо", "Ми побачили" і т.п. Це допома­гає аудиторії відчути себе активною учасницею творчого проце­су, а не суто пасивними слухачами.

Бажання та сподівання людей

Як точно відзначає П.Сопер, більшості людей притаманні психологічні установки на самоствердження, на продовження роду, на осягнення здоров'я й збереження життя¹. Це продиктоване елементарним, "інстинктивним" страхом істоти за власне життя й життя та благополуччя своїх близьких. Але психологічно варто апелювати не тільких до тих бажань і страхів, які наводить Со-пер, а й до ширшого кола психологічних імпульсів.

Так, дослідник перелічує звичайні бажання й прагнення, які є у будь-якої людини:

— фізичне благополуччя, пов'язане з прагненням людини зберігати життя й здоров'я, свободу й діяльність; отож, викликаючи почуття загрози всьому цьому, ми одразу ж пробуджуємо увагу аудиторії;

— економічні інтереси, прагнення до власності й гарантій добробуту, в першу чергу — у сфері професійній (скажіть робітникам, що завод буде закрито, й це одразу викличе підвищений інтерес);

— суспільні інтереси, які включають прагнення людини до престижу, авторитету й влади, а також до піднесення статусу тієї групи, до якої дана людина належить; питання національної та соціальної консолідації, або ж те, що їм заперечує й противиться — це завжди "жива струнка" будь-якої аудиторії;

— розвага — "інстинкт гри", що сполучається з духом змагання, ризику й осягнення нових обріїв;

— почуття власної гідності: люди люблять, коли оратор підкреслює їхній розум, практицизм, проникливість тощо; натяк же на те, що перед оратором сидять не дуже розумні люди, назавжди зруйнує контакт з цією аудиторією².

Проте дослідник визнає й прагнення людини до істини, підкреслюючи, що пробудити в людях почуття справедливості, співчуття до слабкого, високі душевні поривання теж не так вже й складно (хоча й відмічає не без сарказму, що такі поривання не вимагають чогось більшого, ніж "віддати голос", надати "моральну допомогу"). Це свідчить, що автор не так вже й багато надій покладає на совість і загалом вищі моральні цінності слухачів, зовсім обходячи увагою, до речі, успіхи релігійних проповідників. Але він таки добре знає, що завжди, коли кордон між добром і злом різко окреслений, оратор, що знає свою справу, прямолінійним та щирим закликом до кращих душевних поривань слухачів досягне гарячої

підтримки"

Логічна та психологічна мотивація

Отже, "залізні" докази самі по собі мало що дадуть, якщо ви не матимете на увазі людських почуттів, основних емоцій, якими живуть люди. Логічний виклад треба "пересипати" апеляцією

'Сопер П. Основи искусства речи. — С.186-190. Там само. - С.286-290. ³Там само. - С.294.

до почуття безпеки, шляхетності, справедливості, національно-суспільних інтересів тощо.

Потрібно постійно повертатися до цих "незримих" моментів, які мусять стати головним фактором вашої "агітації". їх можна висловити "відкритим текстом" (експліцитно), або ж у "підтекс­ті" (імпліцитно), так би мовити, між рядками, але цю лінію треба вести протягом усієї промови.

Так, у III промові проти цезаря Катіліни Ціцерон постійно витримує лінію викриття змови проти республіки. Він дуже детально описує, як Катіліна та його "співучасники в злочині" втекли з Риму, де вони розташувалися (Мульвіїв міст), як оборонялися від загону, посланого Ціцероном, як було захоплено листи заколотників. Автор промови не відмовляє собі в задоволенні так само детально розповісти про власну роль у ліквідації заколоту, хоча й приписує з великою скромністю остаточну заслугу Юпітеру (проте саме автору допомагає, мовляв, Юпітер). Легкими торканнями словесного пензля Ціцерон викликає огиду до своїх ворогів ("...істинно, виганяючи його з Риму, я передбачав, квірити, що після усунення Катіліни мені не доведеться боятися ані сплюха Публія Лентула, ані товстуна Лупія Касса, ані скаженого в нестямі Гая Петага. З усіх цих людей варто було боятися саме лише Катіліни, але і його — лише доки він знаходився в стінах Риму. Він знав усе, вмів підійти до будь-якої людини, він насмілювався навертати до себе людей, вивідувати їхні думки, підбурювати їх; він мав здібність замислити злочинну дію, й цій здібності вірно служилії його язик та руки"'. Тут автор пригадує історію про те, як блискавка знищила ідолів Капітолія, як довго й безуспішно прагнули їх відтворити й створити нового — Юпітера, що дивився б на схід — це, мовляв, мусило б забезпечити стабільність державі. З усіх цих розрізнених начебто мотивів _ наприкінці вимальовується тема самозвеличення політика, якому, за підтекстом, допомагає сам Юпітер: "...аби ви могли насолоджуватися миром, який нічим не порушується, — про це буду піклуватися я, квірити!"²

Постійно повторюючи, які огидні вороги республіки, як мало зробили попередники Ціцерона для стабільності держави, детально розгортаючи історію вигнання Катіліни й свою участь у ній, Ціцерон вперто проводить основну логічну лінію, але начебто постійно переймаючися емоціями релігійного благочестя, громадянського обурення й огиди до ворогів республіки — людей, що їх ненавидять самі боги...

Приклади Ціцерона, як бачимо, дуже конкретні, він не боїться кілька разів повторювати одне й те ж, але з кожним разом все сміливіше наближаючись до основної ідеї: заколотники — ворога не лише республіки, а й богів, в той час як він, Ціцерон, має підтримку богів, отже, мусить мати прихильність римлян-квіритів.

В жодному разі не можна замість доказів чи переконань звер­татися до псевдопсихологічних доведень на зразок: "А той, хто не розуміє цього, просто дурень" чи "Це побачить навіть осел". Докази, подібні до цих, на жаль, ще зустрічаються, скажімо, у

Щицерон. Речи: В 2 т. - Т.1. - М., 1962. - С.316-317. ²Там само. - С.321.

вчителів, які не вміють дохідливо пояснити матеріал чи відпові­сти на запитання.

Нові поняття: аксіологія, індукція, дедукція, закони логіки, логічні помилки.

ЗАПИТАННЯ ТА ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОПЕРЕВІРКИ

1. Яке фізіологічне підгрунтя існує в сфері розмежування раціональ­ного та емоційного в нашій духовно-психічній діяльності?

2. Чи промова обов'язково мусить бути насиченою емоціями? Чи може оратор зовсім обійтися без емоцій? Чи є емоція інформаційним момен­том?

3. Як впливає на виклад матеріалу оратором система його мораль­них цінностей (аксіологія)?

4. На чому базується система логічних доказів у виступі оратора?

5. Що таке індукція та дедукція? Наведіть власні приклади.

6. Що таке доказ за аналогією? Чому ним треба користуватися обережно?

7. Які основні закони логіки не слід порушувати оратору?

8. Що таке логічна помилка? Пригадайте види логічних помилок та спробуйте дати свої приклади.

9. Чи може, оратор апелювати до самої лише логіки? Чи тільки логі­кою визначаються вчинки людей?

10. Що таке психологічна налаштованість аудиторії?

11. Як оратор мусить враховувати бажання та сподівання людей?

12. Чому вправний оратор вміло поєднує в промові логічні та емоційні моменти? Як, на вашу думку, це можна зробити?

3.4.3. Практичні завдання

' І, Відтворіть пропущену ланку в доказах. Визначте, які з до­казів побудовані на індукції, а які — на дедукції.

1) Усі вчителі навчають учнів. Віра Петрівна навчає учнів.

2) Коля знає п'ять мов. Коля — поліглот.

3) Я вступаю в університет. Я — абітурієнт.

4) Ми любимо говорити про природу. Ми любимо говорити про тварин.

5) У цій родині всі вміють дотепно жартувати. Мар'яна вміє дотепно жартувати.

II. Визначте, який з текстів побудований за допомогою дедук­ції, а який — за допомогою індукції. Підсумуйте це в коротких тезах.

1) Ви запитуєте, як він опинився в будинку? Для цього було дуже багато способів, але він обрав найпростіший. Виходячи з того, що багато людей не закривають на ніч вікна, а тільки прикривають їх, він спробував пройти через вікно — доторкнувся до нього, і воно відчинилося. В цьому йому майже "допоміг" сам господар квартири. Тоді злочинець прослизнув на кухню. Він знав, що саме тут він може знайти інструмент для скоєння злочину. І він не помилився.

2) Сьогодні, коли Петро збирався на роботу, в нього спочатку згорів сніданок, потім він зробив праскою велику пляму на сорочці і ще довго чекав на тролейбус. Через все оте він запізнився. "Який же я нещасливий!" — подумав він.

III. Прочитайте даний текст. На якому логічному законі його побудовано? Обгрунтуйте свою думку.

Гомерівський епітет — поетичне означення, яке характерне для Гомерового епосу ("Іліада", "Одіссея"). Дві ознаки характеризують ці епітети: вони складені, об'єднують два корені і постійні, тобто назавжди закріплені за певними словами або іменами. Наприклад: світлоока богиня, швидконогий Ахіллес, сріблолукий Аполлон, золототронна Гера, хитромудрий Одіссей і т.д. Український перекладач "Одіссеї" Б.Тен користується епітетами многослізний, богорівний тощо (Словник літературознавчих термінів).

IV. Визначте логічні помилки в наступних реченнях та класи­фікуйте їх:

1) Цією пральною машиною користуємося я та моя донька. їй вже більше сімнадцяти років.

2) Він мав чарівну доньку та велику квартиру.

3) Учителька питає учня:

— Послухай, Сергійку, якщо я кажу: "Я красива" — який це час?

— Минулий, Валентино Василівно (І.Страшко).

4) Синтаксис — це не фонетика, а фонетика — не синтаксис.

5) Що ви кажете! Вона не може вийти заміж, тому що ніколи цього не робила!

6) "Спартак" — це погана команда, тому що мій тато ніколи не вболіває не за неї, а тільки — за "Динамо".

7) Розмова в Києві перед Золотими Воротами:

— Невже ці ворота й насправді золоті?

— Так, Золоті.

8) Після лекції у нас був гарний настрій. Отже, якщо у вас поганий настрій — ходіть на лекції.

9) Діти не можуть мати своєї думки, бо вони ще малі.

10) Він ніколи не мовчить, коли його питають. Отже, він — відмінник.

11) Ми можемо не читати цей твір, тому що він стоїть останнім у списку літератури.

V. Наведений текст побудовано переважно на логіці. Які пси­хологічні моменти (наприклад, приблизне змалювання настрою Олега, відомого завойовника) тут можна залучити для мобілізації уваги студентської аудиторії?

Думаємо, що Олег-таки ходив на узбережжя Каспійського моря — у відповідності зі свідченнями хазарського документа. Арабський географ першої половини X ст. ал-Масуді повідомляє, що якісь руси на п'ятистах суднах,

піднявшись по Дону, волоком перебралися на Волгу, спустилися по ній і попливли на південь уздовж західного узбережжя Чорного моря. В цих русах найприродніше бачити вихідців з Тмутаракані, яка була розташована у низів'ях Дону. Але ж хазарський документ повідомляє, що Хельгу-Олег напередодні походу на Каспій оволодів Тмутараканню. Арабські джерела стверджують, що в Каспійському поході руси були майже всі перебиті ворогами (персами?). Можливо, склав голову за Каспійським морем і князь Олег.

VI. Опишіть нинішню політичну ситуацію в Україні, виклав­ши власні суб'єктивні емоції. Потім перепишіть цей текст, кори­стуючись самими лише логічними доказами. Порівняйте обидва тексти. Який текст — перший чи другий — дався вам легше? Спробуйте поєднати обидва тексти в новий варіант.

VII. Спробуйте уявити, що вам хочеться поділитися вражен­нями про нещодавно прочитану книгу: а) зі своїм другом; б) зі своїм дідусем; в) одногрупниками. В чому полягатиме казуальний момент вашої розповіді в кожному випадку?

РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА

Адамов Е. Рашюнальное и змощюнальное в ораторском виступлений //По-лнтическое самообразованне. — 1982. — № 3.

Войшвилло Е.К. Логическое следование, связки и законьї логики //Модаль-ньіе и интенсиональньїе логики. — М., 1978.

Гурвич С.С., Погорелко В.Ф., Герман М.А. Основи риторики. — К., 1988. — С.71-102.

Зрастов Н.П. Сочетание требований логики н пснхолопш в лекции. - М., 1980.

Ивин А.А. Искусство правильно мислить. — М, 1990.

КлюевЕ. Риторика (Инвеншія. Диспозицій. Злокуция). — М., 1999. — С.82-137.

Сазонтьев Б.А. О сочетании рационального и змошюнального в публичной лекции. — М., 1974.

Сопер П. Основи нскусства речи. - М., 1995. — С.234-273.

УсмовАМ Логические ошибки (как они мешают правильно мислить). — М, 1958.