2.2. Національне (внутрішнє) законодавство

Національне законодавство кожної окремої держави залиша­ється головним джерелом міжнародного приватного права перш за все тому, що воно безаперечно пов'язано з тією чи іншою стороною фактично існуючих відносин, які потребують правового врегулю­вання.

Всі колізійні норми, що містяться у відповідному національ­ному законодавстві, входять до тієї його частини, то становить відповідне джерело міжнародного приватного права. С. Б. Крилова зазначає про те, що зміст міжнародного приватного права ширший від змісту права колізійного, до радикальних су­джень М. М. Богуславського про те, що до сфери міжнародного приватного права необхідно включити всі норми, які регламентують приватноправові відносини з іноземним елементом, і більш обережних суджень В. П. Звєкова: до міжнародного приватного права входять лише ті матеріально-правові норми, котрі регу­люють такі відносини.

Норма національного матеріального права може бути застосовною, згідно з відповідним колізійним приписом, до відносин, ускладених іноземним елементом, вклю­чення всіх норм національного цивільного права до міжнародного приватного права розми­ває межу, що відокремлює ці дві принципово різні сфери правово­го регулювання, фактично роблячи одну з них зайвою. Причому, на думку деяких авторів, у такому випадку втрачено буде саме га­лузь цивільного права.

Але, на мою думку до міжнародного приватного права входять не всі такі норми, а лише частина матеріально-правових норм відповідного законодавства/

Національне законодавство в міжнародному приватному праві – це норми, що призначені здебільшого для регулювання відносин, найбільш зна­чущих у загальнодержавному плані, де з тих чи інших причин застосування іноземного права не відповідає національним інтере­сам.

Взагалі у правових системах світу існує три системи розташування національних норм міжнародного приватного права:

1. у цивільних кодексах держав – виступає автономною частиною. Приміром, можна послатися на Вводний закон 1896 р. до Германського цивільного уложення. Ця кодифікація норм міжнародного приватного права після перегляду, відповідно до Закону про нове регулювання в галузі міжнародного приватного права (1996), залишається чинною і в су­часній ФРН;

2. у спеціальних законах про міжнародне приватне право – з розвитком кодифікаційних процесів законодавці багатьох держав пішли шляхом створення спеціальних національних зако­нів про міжнародне приватне право. В основу цих законів покладено пандектну систему, відповідно до якої їх тексти складаються із загальної частини, де викладено основні по­ложення про міжнародне приватне право, і особливої частини, яка містить конкретні колізійні приписи. Деякі з цих законів містять окремий розділ, що встановлює певні положення, які стосуються сфери міжнародного цивільного процесу;

3. в окремих законах або інших нормативно-правових актах – використовується або як самостійний (коли у державі від­сутні кодекси або відповідний закон), або як додат­ковий до цивільного кодексу чи до закону про міжнародне приватне право.