§ 4. Технічні засоби профілактики

Криміналістична техніка має велике значення в попе­редженні злочинів. Розробка спеціальних захисних науко­во-технічних засобів та методів попередження злочиннос­ті є завданням криміналістичної науки.

Технічні засоби профілактики розробляються на під­ставі вивчення та узагальнення слідчої, оперативно-розшу-кової та експертної практики, виявлення причин та умов, що сприяли вчиненню злочинів. Важливим є вивчення ти­пових способів вчинення певних видів злочинів з метою розробки науково-технічних засобів протидії злочинності.

Відмінність технічних засобів профілактики від інших криміналістичних засобів полягає в тому, що вони застосо­вуються до виникнення злочинного діяння. Використання таких засобів і методів має превентивний характер. Вони перешкоджають вчиненню злочину або допомагають його виявленню.

Розвиток технічних засобів попередження злочинів має такі головні напрями:

1) удосконалення захисту документів від підробок (роз­робка бланків різних типів документів; запропонування певних реквізитів документів; нанесення спеціальних за­хисних сіток; застосування поліграфічних особливостей

виготовлення документів; використання спеціальних захи­сних чорнил чи відбитків печаток тощо);

2) розробка профілактичних приладів і пристроїв (на­приклад, пристроїв охоронної сигналізації; електронних контролерів; приладів спостереження в нічний час; відео-спостереження важливих об'єктів; протиугонних автомо­більних пристроїв різних конструкцій; хімічних засобів за­хисту тощо).

Злочинець під час взаємодії з такими приладами та пристроями залишає на місці події додаткові сліди. До на­уково-технічних засобів попередження злочинів віднося­ться також засоби фіксації правопорушника на місці вчи­нення злочину. Це, насамперед, різного роду хімічні паст­ки — спеціальні хімічні сполуки, що використовуються в профілактичній і оперативно-розшуковій діяльності для штучного слідоутворення. Потрапляючи на об'єкт, деякі спецсполуки викликають появу яскраво забарвлених слі­дів, що погано змиваються, або люмінесценцію в ультра­фіолетових променях. Розрізняють хімічні пастки активні (поєднання спецсполуки із пристроями викиду) і пасивні (слідоутворення відбувається під час контактних взаємо­дій). В оперативно-розшуковій діяльності використову­ються хімічні пастки «Купіль», «Катапульта» та уніфіко­вана багаторазова хімічна пастка «Керн».

Технічні засоби профілактики тісно пов'язані з орга­нізаційними заходами запобіжного характеру. Це стосу­ється порядку реєстрації документів, процедури видачі дозволів, існування спеціальних правил обліку певних ви­дів документів (наприклад, нотаріальних), певного поряд­ку продажу вогнепальної чи холодної мисливської зброї та її обліку тощо.

Глава. 7. СУДОВА ФОТОГРАФІЯ ТА ВІДЕОЗАПИС

§ 1. Поняття судової фотографії та її значення

Застосування судової фотографії при проведенні слід­чих дій передбачено кримінально-процесуальним законо­давством. Так, відповідно до ст. 191 КПК слідчий під час огляду місця події в необхідних випадках проводить фото­графічну зйомку. У ст. 79 КПК зазначено, що речові дока­зи повинні бути по можливості сфотографовані.

Судова фотографія — це галузь криміналістичної техніки, яка розробляє фотографічні засоби, прийоми і методи виявлення, фіксації і дослідження доказів. Зміст судової фотографії становлять наукові положення і прак­тичні рекомендації щодо використання фотографії в роз­слідуванні злочинів. Використання фотографічної зйомки в розслідуванні злочинів зумовлено такими чинниками:

1) дозволяє з великою точністю зафіксувати об'єкт, йо­го стан, ознаки;

2) забезпечує швидку фіксацію тих чи інших об'єктів;

3) дає адекватне уявлення про зображений на фото­знімку об'єкт; фотографічне зображення має властивість наочності й документальності;

4) існує можливість одержання слабковидимих і неви­димих деталей, слідів, ознак.

Результати фотозйомки успішно використовуються при розслідуванні різних видів злочинів, під час провадження різноманітних слідчих дій (огляду місця події, слідчого огля­ду документів, обшуку, пред'явлення для впізнання, відтво­рення обстановки і обставин події та ін.), у експертних до­слідженнях, в оперативно-розшуковій діяльності.

фічний метод фіксації не порушує стану матеріальних об'єк­тів або слідів. У деяких випадках фотографічна зйомка може заповнити прогалини в описі фактів у протоколах слідчого огляду, виявити слабковидимі або невидимі деталі чи ознаки об'єкта. Ілюстративність і наочність фотографії дозволяють застосовувати її в попередженні злочинів, у розшуку осіб, які зникли безвісті, та злочинців.

Судова фотографія поділяється на фотографію судово-оперативну (фіксуючу) та судово-дослідницьку (експертну).

Судово-оперативна фотографія являє собою сукуп­ність методів, прийомів і засобів, що застосовуються при провадженні слідчих чи оперативно-розшукових дій для фіксації обстановки, слідів та інших об'єктів. Фіксація в судовій фотографії має на меті точно і повно відобразити об'єкти у тому вигляді та стані, у якому вони спостерігають­ся на момент фотозйомки. Фотозйомка виступає додатко­вим засобом фіксації у процесі здійснення слідчої дії. Су­дово-оперативна фотографія як засіб фіксації під час роз­слідування застосовується у поєднанні з оформленням протоколу, схем і планів. Об'єктами судово-оперативної фотозйомки є: місцевість і приміщення, а також їх окремі ділянки, предмети, сліди, трупи, живі особи, окремі дії учасників слідчих дій та їх результати. Судово-оператив­ну фотозйомку здійснює слідчий, оперативний працівник органу дізнання або спеціаліст за допомогою фотографіч­ної техніки, що входить до фотокомплекту слідчого.

Судово-дослідницька фотографія — це система спе­ціальних методів, прийомів і засобів, застосовуваних для одержання нових фактів при провадженні судових екс­пертиз. Дослідження з використанням засобів і методів су­дової фотографії передбачає виявлення слабковидимих або зовсім невидимих за звичайних умов ознак, подібності або різниці між ними. Судово-дослідницьку фотографію іноді називають експертною, через те що її методи і засоби застосовують експерти під час своїх досліджень. Об'єкта­ми судово-дослідницької фотографії є речові докази, які піддаються експертному дослідженню, порівняльні зразки та матеріали, що використовуються під час експертизи. Така фотографія здійснюється за особливих умов освіт­лення, проведенням зйомки в невидимих променях, зйом­кою люмінесценції, посиленням контрастів, із використан­ням розрізнення кольорів, методом мікрофотографії тощо. Фотозйомка повинна передувати будь-якому іншому засобові фіксації інформації і виконуватися відповідно до криміналістичних рекомендацій. За своєю правовою при­родою фотознімки відносяться до документів і можуть бу­ти використані у кримінальному процесі як джерело доказів. На сьогодні у практиці розслідування злочинів достат­ньо часто використовується фотофіксація, тобто фіксація, крім інших ознак, й колірної гами об'єкта. Кольоровий фо­тодрук дозволяє зафіксувати додаткові ознаки об'єкта, і тому має переваги перед чорно-білим друком.

Внаслідок науково-технічного прогресу традиційні фо­тотехнічні засоби замінюються на більш сучасні. Так, до­статньо широко розповсюджені мініфотолабораторії, які полегшують процес виготовлення значної кількості фото­графій. У практиці розслідування злочинів і експертній практиці важливого значення набуває використання циф­рових фотокамер. Принцип їх роботи полягає в наступно­му: після введення в пам'ять фотоапарата необхідної кіль­кості кадрів відповідні сигнали вводяться в комп'ютер, піс­ля чого фотокамера готова для нових зйомок. На зворотній кришці фотоапарата розміщений невеличкий рідинно-кри­шталевий екран, який використовується як відеошукач та дозволяє переглядати сфотографоване. Фотознімки дру­куються за допомогою принтера.