2. Матеріальна допомога в період професійної підготовки та перепідготовки: 75

% їх середньої зарплати за останнім місцем роботи, але не більше середньої зарплати, що склалася в народному господарстві відповідної області за минулий місяць, і не нижче розміру мінімальної заробітної плати. Виплачується з першого дня навчання. Тривалість виплати зараховується до загальної тривалості виплати допомоги у разі безробіття і не може її перевищувати. Для громадян, зареєстрованих на загальних підставах і для незастрахованих осіб - у розмірі допомоги у разі безробіття для цієї категорії громадян.

Виплата матеріальної допомоги припиняється у разі виключення із навчального закладу за неуспішність та порушення дисципліни. У разі припинення професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації за направленням державної служби зайнятості без поважних причин або відмови працювати за одержаною професією (спеціальністю) із

ь

застрахованих осіб стягується' сума витрат на професійну підготовку, перепідготовку або підвищення кваліфікації.

З, Матеріальна допомога по безробіттю

1. Безробітні після закінчення строку виплати допомоги по безробіттю можуть одержувати протягом 180 календарних днів матеріальну допомогу по безробіттю у розмірі до 75 % прожиткового мінімуму за умови, що середньомісячний сукупний доход на члена сім'ї не перевищує прожиткового МІНІМУМУ.

2. У разі смерті безробітного або особи, яка перебувала на його утриманні, членам сім'ї безробітного або особі, яка здійснювала поховання, виплачується допомога на поховання

3. Кожному з членів сімї, які перебувають на утриманні безробітного, а також громадянам, у яких закінчився строк виплати допомоги по безробіттю, матеріальної допомоги по безробіттю, подається одноразова матеріальна допомога у розмірі 50 % прожиткового мінімуму.

Для незастрахованих осіб умови аналогічні.

5. Матеріальна допомога у разі часткового безробіття. Умови надання :

1. простій на підприємстві або в цеху, дільниці з замкнутим циклом виробництва (далі — цеху, дільниці), що має невідворотний та тимчасовий характер, який триває не менше одного місяця, не перевищує шести місяців і не залежить від працівника та роботодавця;

2. простій протягом місяця, що охопив не менш як ЗО відсотків чисельності працівників підприємства або цеху, дільниці, в яких простої становлять 20 і більше відсотків робочого часу.

Про можливий простій роботодавець зобов'язаний повідомляти державну службу зайнятості. Якщо простій має сезонний характер або виникає не з організаційно-виробничих причин, а також у разі можливості працевлаштування працівників на інших дільницях, у цехах, на підприємствах, допомога у разі часткового безробіття не надається. Право на допомогу в разі часткового безробіття мають застраховані особи, які протягом 12 місяців, що передували місяцю, в якому почався простій, працювали не менше 26 календарних тижнів, сплачували страхові внески та в яких ці простої становлять 20 і більше відсотків робочого часу. Допомога у разі часткового безробіття не надається, якщо працівник:

1. відмовився від підходящої роботи на цьому або іншому підприємстві з повним робочим днем;

2. працює на цьому підприємстві за сумісництвом;

3. проходить альтернативну (невійськову) службу.

Допомога у разі часткового безробіття працівникові встановлюється за кожну годину простою з розрахунку двох третин тарифної ставки (окладу) встановленого працівникові розряду, і її розмір не може перевищувати прожиткового мінімуму.

Допомога у разі часткового безробіття надається з першого дня простою, тривалість її виплати не може перевищувати 180 календарних днів протягом року.

Умови припинення та відкладення виплати допомоги по безробіттю та матеріальної допомоги

у звязку з навчанням Відкладається на строк до трьох місяців у разі:

а) надання громадянину відповідно до діючого порядку вихідної допомоги та інших виплат при вивільнюванні з підприємств, установ і організацій, що забезпечують часткову чи тимчасову компенсацію втраченого заробітку, крім державної допомоги сім'ям з дітьми та допомоги виплачуваної з громадських фондів;

б) звільнення з підстав, передбачених пунктами 3,4, 7, 8 ст.40 і ст.41 Кодексу законів про працю України;

2. звільнення з останнього місця роботи з підстав, передбачених статтею 37, пунктами 3, 4, 7, 8 статті 40, статтями 41 і 45 Кодексу законів про працю України (на 90 календарних днів);

в) порушення умов пункту 4 статті 28 цього Закону;

г) звільнення громадянина з останнього місця роботи за власним бажанням без поважних причин.

Виплата матеріальної допомоги по безробіттю може відкладатися на зазначений строк у разі порушення вимог пункту 4 статті 28 цього Закону.

Скорочення терміну виплати допомог на 90 днів (припинення):

2. відмови безробітного від двох пропозицій прийнятної роботи або професійної підготовки, перепідготовки, підвищення кваліфікації;

3. приховування відомостей про працевлаштування на тимчасову роботу в період одержання допомоги з безробіття;

4. порушення умов і строку реєстрації та перереєстрації як безробітного, а також недотримання рекомендацій щодо сприяння працевлаштуванню;

5. перереєстрації безробітного, який був знятий з обліку за невідвідування державної служби зайнятості більше 30 календарних днів без поважних причин та не сприяв своєму працевлаштуванню;

6. відмови від роботи за спеціальністю, професією, набутою після професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації за направленням держазної служби зайнятості;

7. припинення без поважних причин професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації за направленням державної служби зайнятості.

Строк, на який припиняється виплата допомоги по безробіттю або матеріальної допомоги по безробіттю, зараховується до загального періоду виплати допомог,

Припиняється також у випадках: виключення з навчального закладу за неуспішність та порушення дисципліни (у період профпідготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації); на період призначення безробітній жінці допомоги у разі вагітності та пологів, допомоги для догляду безробітним за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

За рахунок коштів Фонду страхування на випадок безробіття також отримують допомоги особи, які не підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню на випадок безробіття.

Військовослужбовці, звільнені з військової служби у зв'язку зі скороченням чисельності або шта­ту без права на пенсію. їм виплачується допомога у разі безробіття, в тому числі одноразова її виплата для організації безробітним підприємницької діяльності, за умови реєстрації в установленому порядку в державній службі зайнятості протягом місяця з дня взяття на облік у військовому комісаріаті. Строк проходження військової служби прирівнюється до страхового стажу. Матеріальна допомога у період профпідготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації виплачується у розмірі допомоги в разі безробіття. Тривалість виплати зараховується до загальної тривалості виплати допомоги у разі безробіття та не може її перевищувати. Матеріальна допомога у разі безробіття, одноразова матеріальна допомога безробітному та непрацездатним особам, які перебувають на його утриманні, допомога на поховання у разі смерті безробітного або особи, яка перебувала на його утриманні, виплачуються на умовах і в розмірах. передбачених для застрахованих осіб.

Випадки відкладення або припинення виплати допомоги у зв'язку з безробіттям:

1. розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу у випадках: а) систематичного не виконання працівником без поважних причин обов'язків, по кладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення; б) прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин; в) появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп'яніння; г) вчинення за місцем роботи розкрадання (в тому числі дрібного) майна власника, встановленого вироком суду, що набрав законної сили, чи постановою органу, до компетенції якого входить накладення адміністративного стягнення або застосування заходів громадського впливу; д) одноразового грубого порушення трудових обов'язків керівником підприємства, установи, організації всіх форм власності (філіалу, представництва, відділення та іншого відокремленого підрозділу), його заступниками, головним бухгалтером підприємства, установи, організації, його заступниками, а також службовими особами митних органів, державних податкових інспекцій, яким присвоєно персональні звання, і службовими особами державної контрольно-ревізійної служби та органів державного контролю за цінами; е) винних дій керівника підприємства, установи, організації, внаслідок чого заробітна плата виплачувалася несвоєчасно або в розмірах, нижчих від установленого законом розміру мінімальної заробітної плати; є) винних дій працівника, який безпосередньо обслуговує грошові або товарні цінності, якщо ці дії дають підстави позбавити його довіри з боку власника або уповноваженого ним органу; ж) вчинення працівником, який виконує виховні функції, аморального проступку, не сумісного з продовженням виконуваної роботи;

2. у період пошуку роботи та безробіття громадянин не сприяв своєму працевлаштуванню відповідно до рекомендацій працівників державної служби зайнятості;

3. приховування від державної служби зайнятості відомостей про працевлаштування на тимчасову роботу в період одержання допомоги у зв'язку з безробіттям;

4. одержання допомоги у зв'язку з безробіттям або матеріальної допомоги у зв'язку з безробіттям обманним шляхом;

5. порушення безробітним умов його реєстрації та перереєстрації як безробітного;

6. відмова від роботи за спеціальністю, набутою після перенавчання за направленням державної служби зайнятості;

7. припинення навчання за направленням державної служби зайнятості у закладах освіти без поважних причин;

8. відмова від двох пропозицій підходящої роботи.

этой причине защита от безработицы является приоритетной задачей государственной социальной политики большинства стран Европейского союза.

Таблица 16

Страна	Уровень безработицы, %	Страна	Уровень безработицы, %
Австрия	4,3	Италия	11,4
Бельгия	о о	Испания	15,8
Великобритания	6,1	Нидерланды	3,1
Германия	о о	Португалия	4,5
Греция	9,6	Финляндия	10,2
Дания	4,5	Франция	11
Ирландия	6,5	Швеция	7

Различия систем организации страхования по безработице в государствах ЕС вызывают необходимость их типологизации с целью обобщения существующих сходств и различий. С теоретической точки зрения в основе построения всех систем поддержки по безработице можно выделить два общих принципа социальной защиты: принцип страхования и вспомоществования. В первом случае выплаты но безработице обусловлены предыдущими страховыми взносами и предыдущим доходом. Период выплаты пособия ограничен и зависит от продолжительности предыдущей занятости. Во втором случае речь идет о выплате безработным гарантируемого минимального дохода (помощи по безработице), который рассчитывается на основе индивидуальных потребностей бенефициара, а его размер, как правило, меньше страхового пособия. Система выплат по безработице также подчиняется указанным принципам, поэтому в большинстве стран — членов ЕС пособия но безработице состоят из двух частей: первой, базирующейся на принципе страхования и выплачиваемой в течение начального периода безработицы, и второй, предоставляемой в случае длительной безработицы — помощи по безработице. Однако на практике между этими двумя типами пособий часто не существует четкой границы. В одних странах (например, в Великобритании) первая (страховая) часть пособия уже содержит элементы принципа вспомоществования, в то время как в других (Германия) вторая часть пособия сохраняет некоторые элементы принципа страхования. Сравнение систем страхования по безработице показывает, что соотношение этих двух принципов в странах ЕС различно. Так, в Германии, Испании и Франции (в странах с системой социальной защиты Бисмарка) пособия по безработице обусловлены предыдущим периодом занятости и страховыми взносами, а потому принцип страхования является определяющим. В Великобритании и других государствах (с системой социальной защиты БевериДжа) пособия базируются на принципе вспомо­ществования и устанавливаются с учетом индивидуальных потребностей безработного (семейного положения, количества детей и т.п.) и финансируются из государственного бюджета. Развитие систем страхования по безработице с середины 70-x годов демонстрирует отсутствие тенденции конвергенции двух систем. Напротив, рост числа безработных и увеличение финансового бремени на государственный бюджет сделали эти различия еще более явными. Так, в системах страхования но безработице Германии, Франции и Испании размер страховых пособий Сыл поставлен в более жесткую зависимость от предыдущей занятости. В то же время в британской системе в'течение 80-х годов осуществлялся процесс постепенного перехода от пособий по безработице, обусловленных предыдущим доходом/к пособиям, предоставляемым в рамках общей социальной помощи.

Интересным моментом являются различия в размерах пособий по безработице, выплачиваемых в рамках этих систем. Ряд исследований' показывает, что средний размер пособий по безработице, как правило, более низкий в странах, где он строго увязан с предыдущим доходом (Германия, Франция и др.), нежели в странах (Дания, Бельгия), где такая связь выражена меньше или отсутствует. Это обусловлено тем, что в нервом случае основными получателями пособий становятся либо молодые люди, предыдущий период занятости и размер дохода которых предусматривают относительно низкий уровень защиты, либо длительно безработные лица, получающие помощь по безработице. Ожидается, что системы обеспечения по безработице на основе принципа страхования будут постепенно терять существенную часть их защитной функции в силу объективных особенностей современного рынка труда и роста безработицы. Это будет способствовать увеличению числа людей без нрава на получение полного пособия по безработице. Важным моментом следует считать также зависимость размера страховых выплат от формы занятости. Поскольку в страховых системах эта величина напрямую связана с непрерывностью страхового стажа и предыдущим доходом, то переход от полной к частичной занятости ведет к уменьшению размера пособия. И наоборот, в системах, где такая связь отсутствует, частичная занятость не приводит к снижению объема выплат в случае безработицы. Это можно видеть на примере женской безработицы, что можно рассматривать как функцию большой концентрации женщин в секторе частичной занятости. Болеё низкие пособия но безработице для женщин обусловлены также прерыванием трудового стажа во время беременности и ухода за ребенком. Следствием этого является не только традиционно большее число женщин среди безработных, но и выплачиваемые им более низкие пособия по безработице. В середине 90-х годов из 12 государств — членов ЕС доля женщин, получавших пособие по безработице, составляла 33% по сравнению с 38% безработных мужчин¹. Исходя из этого ясно, что в странах с системами обеспечения по безработице, обусловленными предыдущим доходом и продолжительностью страхового стажа, женщины и молодежь в силу недостаточности страхового стажа и (или) частичной занятости попадают в категорию тех безработных, которые будут получать более низкие пособия либо не получать их вообще. И наоборот, в государствах с системами, где пособие выплачивается всем зарегистрированным безработным независимо от предыдущего дохода (Великобритания, Ирландия), ни частая смена работы, ни неполная занятость, ни маленький страховой, стаж не приводят к уменьшению размера пособия.

На основании того, является ли помощь по безработице отдельным пособием или оно интегрировано в систему минимального социального обеспечения (социальной помощи), можно выделить три тина национальных систем поддержки по безработице в Европейском союзе:

• Только страхование по безработице (Греция и Португалия), при котором вторая часть, выплачиваемая в случае длительной безработицы, не предусмотрена.

• Страхование по безработице и помощь по безработице (Германия, Франция, Ирландия, Австрия, Нидерланды, Испания и Швеция).

• Страхование но безработице и социальная помощь, предоставляемая по окончании периода выплаты страхового пособия (Италия, Бельгия, Люксембург, Великобритания, Дания и Финляндия).

Важным признаком типологизации является признак обязательности или добровольности страхования по безработице. За исключением трех Скандинавских стран ЕС (Дания, Швеция, Финляндия), для которых характерно добровольное участие в страховании по безработице, организацией которого занимаются профсоюзы, в большинстве европейских стран оно является обязательным (Германия, Франция, Великобритания, Испания, Италия и др.). Это подразумевает различия в степени охвата населения страхованием по безработице, хотя и здесь они не столь велики и касаются в основном ненаемных, самозанятых работников (табл. 17).

Таблица 17

Виды страхования по безработице в странах ЕС

Дания	Добровольное страхование всех наемных работников в возрасте от 18 до 65 лет
Германия	Обязательное страхование всех наемных работников
Франция	Обязательное страхование для всех наемных работников. Помощь по безработице выплачивается отдельным категориям населения (бывшим заключенным, беженцам и т.п.)
Великобритания	Обязательное страхование всех наемных работников
Нидерланды	Обязательное страхование всех наемных работников моложе 65 лет
Швеция	Добровольное страхование по безработице. Выплата пособия по безработице обусловлена членством в профсоюзе. Помощь по безработице предоставляется госу­дарством
Испания	Обязательное страхование всех наемных работников в промышленности и сфере обслуживания
Италия	Обязательное страхование всех наемных работников