2.7. Сполучення елементів поздовжнього профілю у вертикальній площині
2.7.1. Суміжні прямолінійні елементи поздовжнього профілю слід сполучувати в вертикальній площині кривими з радіусом, м: 15000 - для колій І-III категорії, 10000 - для колій IV і V категорій, 5000 - для колій VI і VII категорії і 3000 - на внутрішньостанційних і під'їзних коліях. У складних умовах допускається зменшувати радіуси вертикальних кривих відповідно до 10000 (I-III категорій), 5000 (IV і V категорій), 3000 (VI-VI категорій) і 2000 (внутрішньостанційні та під'їзні колії) м.
Основні елементи вертикальної кругової кривої (рис. 2.34) визначаються за формулами:
,
(2.11)
,
(2.12)
,
(2.13)
де
- відстань від умовної точки перетину
прямолінійних елементів поздовжнього
профілю до початку чи кінця вертикальної
кривої (тангенс кривої), м;
- радіус
вертикальної кривої, м;
- алгебраїчна
різниця ухилів, ‰;
- абсциса,
м;
- ордината,
м;
- найбільша
ордината в точці перелому профілю
(бісектриса), м,
У тих випадках, коли значення бісектриси менше 0,01 м, вертикальну криву допускається не передбачати. Таким чином, якщо алгебраїчна різниця ухилів суміжних елементів дорівнює або менше ніж 2,3 ‰ при Rв = 15000 м; 2,8 ‰ при Rв = 10000 м; 4,0 ‰ при Rв = 5000 м і 5,2 ‰ при Rв = 3000 м, вертикальні криві допускається не передбачати.
Значення основних елементів вертикальних кривих для різних значень алгебраїчної різниці ухилів і радіусів наведені в табл. 2.13 і 2.14.
Вертикальні криві розміщують за межами перехідних кривих, а також поза межами прогонових споруд мостів і шляхопроводів з безбаластною проїзною частиною. На внутрішньостанційних з’єднувальних і під'їзних коліях і коліях VІ-VІІ категорій, розміщених у складних умовах, можна не дотримуватися цієї вимоги.
Рис. 2.34. Схеми розбивки вертикальних кривих:
а – випуклий профіль; б – увігнутий профіль
2.7.2. Для сполучення суміжних елементів поздовжнього профілю може застосовуватися послідовність коротких прямолінійних вставок. При цьому довжина окремих вставок повинна бути, як правило, не менша за 50 м, а алгебраїчна різниця ухилів не більше 1,5 ‰. Допускається зменшувати довжину прямолінійних вставок до 25 м, але при цьому різниця ухилів суміжних вставок повинна бути не більше 1,0 ‰.
Таблиця 2.13
Значення тангенса вертикальної кривої т, м
Алгебраїчна різниця ухилів, ‰ |
Радіус вертикальної кривої, м |
||||
15000 |
10000 |
5000 |
3000 |
2000 |
|
4,0 |
30,0 |
20 |
10,0 |
6,0 |
4 |
5,0 |
37,5 |
25 |
12,5 |
7,5 |
5 |
6,0 |
45,0 |
З0 |
15,0 |
9,0 |
6 |
7,0 |
52,5 |
35 |
17,5 |
10,5 |
7 |
8,0 |
60,0 |
40 |
20,0 |
12,0 |
8 |
9,0 |
67,5 |
45 |
22,5 |
13,5 |
9 |
10,0 |
75,0 |
50 |
25,0 |
15,0 |
10 |
11,0 |
82,5 |
55 |
27,5 |
16,5 |
11 |
12,0 |
90,0 |
60 |
30,0 |
18,0 |
12 |
13,0 |
97,5 |
65 |
32,5 |
19,5 |
13 |
14,0 |
105,0 |
70 |
35,0 |
21,0 |
14 |
15,0 |
112,5 |
75 |
37,5 |
22,5 |
15 |
16,0 |
120,0 |
80 |
40,0 |
24,0 |
16 |
17,0 |
127,5 |
85 |
42,5 |
25,5 |
17 |
18,0 |
135,0 |
90 |
45,0 |
27,0 |
18 |
19,0 |
142,5 |
95 |
47,5 |
28,5 |
19 |
20,0 |
150,0 |
100 |
50,0 |
30,0 |
20 |
Таблиця 2.14