Зміст заняття
1.1. Повідомлення теми семінарського заняття і формулювання очікуваного результату – Я ХОЧУ ЗНАТИ, НАВЧИТИСЬ, ПОЗНАЙОМИТИСЬ…
1.2. «Мозковий штурм»
Викладач :знайдіть поняття до слів:
РЕНЕСАНС
«ЛЮДИ МИСТЕЦТВА»
ГУМАНІСТИ
«УТОПІЯ»
УТОПІЧНІ ТВОРИ
1.3. ІНФОРМАЦІЙНИЙ БЛОК.
(Повідомлення – візуалізація студентів)
Комп’ютерна презентація «Культура та мистецтво епохи Відродження».
На межі XIV-XV ст.. в Італії зародилась нова культура, яку згодом назвали Відродження (франц. – Ренесанс). Вона стверджувала велич людини, силу її розуму і творчих здібностей,наполягала на необхідності цінувати людину за особисті заслуги, а не за родовитість чи багатство, проголошувала її високе покликання в земному житті.
Творцями нового розуміння сенсу й цінностей життя були гуманісти. На противагу традиційному для Середньовіччя приниженню людини вони вважали її найвищою цінністю і центром Всесвіту.
Їхнім ідеалом стала всебічно розвинена особа, яка гармонійно сполучала духовну і фізичну досконалість. Гуманісти розуміли, що створення нової людини слід починати з дитинства і тому особливу увагу приділяли освіті. Вони наполягали на вихованні в підростаючого покоління чесності, гідності, патріотизму і відданості батьківщині. У деяких італійських містах відчинили двері гуманістичні школи, куди з’їжджалися учні з різних країн.
Гуманісти походили з різних верств населення – купців, знатних родів, міського середовища. Відрізнялись вони й родом занять. Серед них були: переписувачі книг, бібліотекарі, вчителі, університетські професори, богослови, політики, високі посадовці, митці. Для гуманістів сенс життя полягав у вивченні античної культури та в особистій творчості. Вони постійно спілкувалися: регулярно зустрічались, якщо жили в одному місті, і обов’язково листувались, коли були розділені відстанню. Завдяки гуманістам змінилось ставлення до мистецтва. На нього покладалось завдання розкрити людині справжню красу і викликати в неї потяг до прекрасного. Живописців, скульпторів, архітекторів називали «людьми мистецтва» і оточували повагою. В очах сучасників митець – це особа, сповнена почуттям власної гідності, витончена й елегантна. Художні майстерні перетворювалися на справжні клуби, де годинами не вщухали гуманістичні диспути.
Гуманізм епохи Відродження відбився як у поглядах на виховання, так і на організації практичної роботи школи. Гуманістична педагогіка характеризувалась повагою до дітей, протестом проти фізичних покарань, прагненням до вдосконалення здібностей дітей. У школах значну увагу приділяли естетичному вихованню, вивченню латинської і грецької мов, а також математики, астрономії, механіки, природознавства, географії, літератури і мистецтва.
З середини XVI ст. нова культура виходить за межі Італії і починає розвиватися в інших європейських країнах. За Альпами, на теренах колишнього «варварського світу», сліди римської давнини були не такими глибокими, як в Італії. Тут гуманісти, подібно до італійців, теж захоплювались античністю, але вони значно більше уваги приділяли власному минулому – історії германських народів та Середньовіччю в цілому. Повсюди існували університети – осередки наукових знань. Винайдення книгодрукування зробило головним джерелом знань книгу і тим сприяло успішному поширенню ідей гуманізму.