5. Вимоги до оформлення індз

Індивідуальне навчально-дослідне завдання (ІНДЗ) може бути виконане від руки, чітким розбірливим почерком, без виправлень, або віддруковане на комп’ютері (на одній сторінці аркуша білого паперу формату А4 (210х297 мм).

ІНДЗ починається з титульного аркуша, який оформляється у відповідності до встановленого зразка. (додаток В). Далі подаються зміст ІНДЗ, текст теоретичної частини, практичні розрахунки, висновки, список використаних джерел та додатки. Теоретична частина має бути стилістично опрацьованою, ілюстрованою відповідними схемами та рисунками. Практичні розрахунки, як правило мають бути представленні у вигляді таблиць. Текстова частина роботи (якщо вона не друкується на принтері) має бути написана чорним чорнилом (чорною пастою).

Шрифт для комп’ютерної верстки тексту роботи – 14, інтервал – 1,5. Текст розміщується на сторінці, обмеженій полями: ліве – не менше 30 мм, праве – 15 мм, верхнє 20 мм, нижнє – 20 мм. Не допускається виділення поля будь-якими рамками. У друкованому варіанті на сторінці передбачається не більше 29-ти рядків тексту по 57-60 знаків у кожному з них.

Нумерація сторінок має бути наскрізною, починаючи з титульного аркуша і до останньої сторінки, арабськими цифрами у верхньому правому кутку сторінки. Титульний аркуш вважається першою сторінкою і номер на ньому не проставляється. Початок нумерації починається зі змісту роботи цифрою 2 (два). Зміст роботи викладають на другій сторінці. У ньому послідовно перелічують всі розділи роботи, біля кожної назви праворуч ставлять номер сторінки, з якої ця частина починається. Назви розділів у змісті й тексті роботи мають бути тотожними.

Оформлення тексту

Заголовки структурних частин курсової роботи «ЗМІСТ», «ВСТУП», «ВИСНОВКИ», «СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ» друкують великими літерами, жирним шрифтом, по центру рядка. Номер розділу ставлять арабськими цифрами після слова РОЗДІЛ (жирним шрифтом), після номера крапку не ставлять, потім з нового рядка друкують заголовок розділу великими літерами (жирним шрифтом). Заголовки підрозділів друкують маленькими літерами (крім першої великої) жирним шрифтом, з абзацного відступу в підбір до тексту. Крапку в кінці заголовка не ставлять. Відстань між назвою структурної частини та назвою підрозділу має становити один рядок. Відстань між заголовком і текстом має становити один рядок, попереднім текстом і наступним заголовком має бути два рядки. Відстань між рядками заголовка приймають такою, як у тексті.

Вступ, теоретичний, практичний розділ і висновки, які наведені у вказаній послідовності, починають із нової сторінки.

По тексту роботи не допускаються виправлення, скорочення слів, за винятком загальноприйнятих, виділення жирним шрифтом (крім вступу, назв: розділів, підрозділів та таблиць) і курсивом (крім слова «Таблиця» і «Продовж. табл.»).

Оформлення таблиць

Нумерація – послідовно за кожним розділом: 2.1; 2.2; і т.д. Розміщення – праворуч на сторінці над назвою таблиці, незалежно від орієнтації сторінки. Нумерують таблицю один раз над першою її частиною. При цьому слово «Таблиця» пишеться курсивом і ставиться її номер, в кінці номера крапка не ставиться. Над іншими частинами (в разі переносу на другу сторінку) пишуть слова «Продовж. табл.» і вказують номер таблиці, а також наводять додатковий рядок з номерами граф таблиці.

Назву таблиці наводять по центру рядка з великої літери жирним шрифтом, в кінці назви таблиці крапку не ставлять. Заголовки граф повинні починатися з великих літер, підзаголовки – з малих літер. Графу з порядковими номерами рядків до таблиці включати не обов’язково.

Оформлення рисунків (схем)

Нумерація – послідовно за кожним розділом (внизу) під рисунком (схемою): 2.1; 2.2; 2.3 і т.д. малими літерами (крім першої великої) по центру рядка, в кінці назви рисунку крапку не ставлять. Наприклад: Рис. 1.1. Назва ... . Рисунок відокремлюють від подальшого тексту роботи вільним рядком.

Оформлення формул

Нумерація – послідовно за кожним розділом в круглих дужках біля правого поля сторінки без крапок від формули до її номера.

Громіздкі формули розміщують на окремих рядках. Це стосується і всіх нумерованих формул. Пояснення значень символів і числових коефіцієнтів слід подавати безпосередньо під формулою в тій послідовності в якій вони наведені у формулі. Значення кожного символу і числового коефіцієнту треба подавати з нового рядка. Перший рядок пояснення починають зі слова «де» без двокрапки.

У кінці формул і в тексті перед ними розділові знаки ставлять відповідно до правил пунктуації. Наприклад:

ПП = ОП × С, (1.1)

де ПП – сума податку;

ОП – оподаткований прибуток;

С – ставка податку.

У формулах перенос допускається на знаках (-, =, +, ×). У такому випадку знаки повторюються на початку і в кінці рядка.

Загальні правила цитування та посилання на використані джерела

Посилання в тексті на таблиці

На всі таблиці повинні бути посилання в тексті, при цьому слово «таблиця» в тексті пишуть скорочено. Наприклад: «... у табл. 1.2». При повторних посиланнях на таблиці треба вказувати скорочено слово, «дивись». Наприклад: «див. табл. 1.2».

Посилання в тексті на ілюстрації вказують порядковим номером ілюстрації в роботі. Наприклад: «рис. 1.2». При цьому доцільно використовувати звороти типу: «... як це видно з рис. 1.2», або «.... як це показано на рис. 1.2». Ілюстрації повинні бути: по тексту – чорним по білому, в додатках – допускаються кольорові.

Одночасно можливим є посилання на таблиці та ілюстрації у вигляді виразу в круглих дужках. Наприклад: (табл. 1.2), (рис. 2.4).

Посилання в тексті на формули вказують порядковим номером формули в роботі. Наприклад: « … у формулі (2.1)».

При посиланні на першоджерела вказують порядковий номер у списку використаних джерел в квадратних дужках, наприклад [9]. Якщо джерело цитують, то цитата оформляється у відповідності з правилами передачі прямої мови, а в кінці цитати ставиться порядковий номер використаного джерела та номер сторінки, на якій розміщена використана цитата, наприклад [12, с.75].

Список використаних джерел наводиться після «Висновків» в алфавітному порядку прізвищ авторів або заголовків. Студент може скласти список використаних джерел і за черговістю посилань на нього у роботі. Всі джерела, включені до списку використаної літератури нумерують послідовно (наскрізна нумерація).

Приклади оформлення списку використаних джерел

Один автор

Олійник О.В. Податкова система: Навч. посібник. – К.: Центр навчальної літератури, 2006. – 456 с.

Два автора

Верба В.А., Завгородній О.А. Проектний аналіз: Підручник. – К.: КНЕУ, 2005. – 322 с.

Три автора і авторський колектив

Суторліна В.М., Федосов В.М., Сєзанова Н.С. Фінанси зарубіжних корпорацій: Навч. посібник / За ред. В.М. Федосова. – К.: Либідь, 2003. – 247 с.

Стаття з журналу

Кривцун Л.А. Вплив монетизації на розвиток фондового ринку. // Фінанси України. – 2008. – № 6. – С. 136-140.

Стаття з газети

Осташ І. Яких пенсій можна чекати від нового закону? // Голос України. – 2007. – 5 лютого. – С 8.

Тези матеріалів конференції

Щур С.О. Конкуренція як рушійна сила ринкової економіки // Економічна теорія: сучасна парадигма та її еволюція на порозі XXI століття: Матеріали Міжн. наук.-практ. конф. 1-2 березня 2000 р. – К., 2008. – С 143-147.

Офіційні документи

Закон України «Про збір на обов’язкове державне пенсійне страхування» № 400/97-ВР від 26.06.97 p., із змінами і доповненнями. // Все про бухгалтерський облік. – 2006. – № 40. – С. 30-33.

Інформаційні системи і нормативні бази

Закон України «Про збір на обов’язкове державне пенсійне страхування» № 400/97-ВР від 26.06.97 p., із змінами і доповненнями. // www.rada.kiev.ua.

На останній сторінці списку використаних джерел проставляється дата виконання курсової роботи і підпис студента.

Додатки – це форми первинних і зведених документів, форми бухгалтерської та статистичної звітності тощо. В додатках наводяться також великі розрахунки, виконані під час досліджень, зміст яких відображено в таблицях основного розділу роботи. На окремому аркуші пишеться слово «Додатки».

Додатки оформляють як продовження курсової роботи у порядку появи посилань у тексті роботи. Додатки слід позначати великими літерами української абетки за винятком літер: Ґ, Є, І, Ї, Й, О, Ч, Ь. При цьому посередині рядка малими літерами з першої великої друкується слово «Додаток ___» і велика літера, що позначає додаток. Кожний додаток за необхідності може бути розділений на декілька складових елементів. У цьому разі перед кожним номером ставлять позначення додатку (літеру) і крапку. Наприклад: комплект фінансової звітності за рік, який складається з окремих документів нумерується:

Додаток А.1 – «Баланс»

Додаток А.2 – «Звіт про фінансові результати»

Додаток А.3 – «Звіт про рух грошових коштів» і т. д.

Якщо фінансова звітність – один документ, то на першій сторінці підписується: Додаток А, а на решті сторінок додатку пишеться – Продовження додатку А.