23. Виробниче освітлення. Методи розрахунку штучного та природного освітлення

Залежно від джерела світла виробниче освітлення може бути: природним, що створюється прямими сонячними променями та розсіяним світлом небосхилу; штучним, що створюється електричними джерелами світла та суміщеним, при якому недостатнє за нормами природне освітлення доповнюється штучним.

Природне освітлення поділяється на: бокове (одно- або двохстороннє), що здійснюється через світлові отвори (вікна) в зовнішніх стінах; верхнє, здійснюване через ліхтарі та отвори в дахах і перекриттях; комбіноване — поєднання верхнього та бокового освітлення.

Штучне освітлення може бути загальним та комбінованим. Загальним називають освітлення, при якому світильники розміщуються у верхній зоні приміщення (не нижче 2,5 м над підлогою) рівномірно (загальне рівномірне освітлення) або з врахуванням розташування робочих місць (загальне локалізоване освітлення). Комбіноване освітлення складається із загального та місцевого. Його доцільно застосовувати при роботах високої точності, а також, якщо необхідно створити певний або змінний, в процесі роботи, напрямок світла. Місцеве освітлення створюється світильниками, що концентрують світловий потік безпосередньо на робочих місцях. Застосування лише місцевоп освітлення не допускається з огляду на небезпеку виробничого травматизму та професійних захворювань.

За функціональним призначенням штучне освітлення поділяєтьс! на робоче, аварійне, евакуаційне, охоронне, чергове.

Робоче освітлення призначене для забезпечення виробничого процесу, переміщення людей, руху транспорту і є обов'язковим для всізі виробничих приміщень.

Аварійне освітлення використовується для продовження роботи у випадках, коли раптове відключення робочого освітлення, та пов'язане з ним порушення нормального обслуговування обладнання може викликати вибух, пожежу, отруєння людей, порушення технологічного! процесу. Мінімальна освітленість робочих поверхонь при аварійному; освітленні повинна складати 5% від нормованої освітленості робочого1 освітлення, але не менше 2 лк.

Евакуаційне освітлення призначене для забезпечення евакуації' людей з приміщень при аварійному відключенні робочого освітлення. Його необхідно влаштовувати в місцях, небезпечних для проходу людей; в приміщеннях допоміжних будівель, де можуть одночасно знаходитись більше 100 чоловік; в проходах; на сходових клітках, у виробничих приміщеннях, в яких працює більше 50 чоловік. Мінімальна освітленість на підлозі основних проходів та на сходах при евакуаційному освітленні повинна бути не менше 0,5 лк, а на відкритих майданчиках — не менше 0,2 лк.

Охоронне освітлення влаштовується вздовж меж території, яка охороняється в нічний час спеціальним персоналом. Найменша освітленість повинна бути 0,5 лк на рівні землі.

Чергове освітлення передбачається у неробочий час, при цьому, як правило, використовують

Розрахунок штучного освітлення виробничих приміщень

3.3.1 Мета розрахунку: вибрати систему освітлення, джерело світла і світильник, визначити кількість світильників для забезпечення нормованої освітленості й розташувати їх на плані приміщення.

3.3.2 Вихідні дані: розміри і характеристика виробничого приміщення, характеристика зорової роботи для проектованого технологічного процесу.

3.3.3 Розрахунок штучного освітлення виконується одним з таких методів: коефіцієнта використання, питомої потужності або точковим.

При розрахунках освітлення будь-яким методом допускається відхилення розрахункової освітленості від нормованої не більше ніж на 10...20 %.

3.3.4 Розрахунок освітлення методом коефіцієнта використання виконується за формулою:

,

де Ф – необхідний світловий потік ламп у кожному світильнику, лм;

Е – нормована мінімальна освітленість, лк, обумовлена табл. 3.10 відповідно до розряду зорової роботи;

k – коефіцієнт запасу, вибирається за табл. 3.13; S –освітлювана площа, м²;

z – коефіцієнт мінімальної освітленості, величина якого знаходиться в межах 1,1-1,5 (при оптимальних відношеннях відстані між світильниками до розрахункової висоти для ламп розжарювання і ДРЛ z = 1,15; для люмінесцентних ламп z = 1,1, прийнятих за табл. 3.10);

N – кількість світильників у приміщенні;

η – коефіцієнт використання світлового потоку.

Розрахунок природного освітлення полягає у визначенні площі світлових прорізів бокового чи верхнього освітлення. У проекті визначають площу світлових прорізів при боковому освітленні за формулою

, (3.43)

де – площа підлоги приміщення, м²;

– нормативне значення коефіцієнта природної освітленості;

– коефіцієнт запасу ( = 1,4...1,5 - менші значення для приміщень з меншою запиленістю);

– світлова характеристика вікон;

– коефіцієнт урахування затінення будинками, які стоять навпроти, визначається залежно від відстані до протилежної будівлі (Р) до висоти розміщення карнизу протилежної будівлі над підвіконником будівлі, що розглядається ( ):

при Р/ – 0,5 = 1,7; при Р/ = 1,0 = 1,4;

при Р/ = 1,5 = 1,2; при P/ , = 2,0 = 1,1;

при Р/ = 3 і більше = 1.

– загальний коефіцієнт світлопропускання, = 0,63;

– коефіцієнт урахування підвищення освітленості при боковому освітленні, = 1,05…1,3.