21. Загальні засоби та заходи нормалізації параметрів мікроклімату

Нормалізація параметрів мікроклімату здійснюється за допомогою комплексу заходів і засобів колективного захисту, які включають будіве-льно-планові, організаційно-технологічні, санітарно-гігієнічні, технічні та інші. Для профілактики переохолоджень та дії високої температури вико-ристовують засоби індивідуального захисту. Нормативними документа-ми, що регламентують параметри мікроклімату для робочої зони вироб-ничих приміщень, є ДСН 3.3.6.042-99 та ГОСТ 12.1.005-88. В основу принципів нормування цих параметрів покладено диференційну оцінку оптимальних та допустимих метеорологічних умов у залежності від кате-горії робіт, періоду року та виду робочих місць.

Оптимальні мікрокліматичні умови – це поєднання параметрів мікроклімату, які при тривалому та систематичному впливі на людину забезпечують зберігання нормального теплового стану організму без ак-тивації механізмів теплорегуляції. Вони забезпечують відчуття теплового комфорту та створюють передумови для високого рівня працездатності.

Допустимі мікрокліматичні умови – це поєднання параметрів мі-кроклімату, які при тривалому та систематичному впливі на людину мо-жуть викликати зміни теплового стану організму, що швидко минають і нормалізуються та супроводжуються напруженням механізмів терморегуляції в межах фізіологічної норми. При цьому не виникає ушкоджень або порушень стану здоров’я, але можуть спостерігатись дискомфорт, по-гіршення самопочуття та зниження працездатності.

Допустимі мікрокліматичні умови встановлюються у випадках, ко-ли на робочих місцях не можна забезпечити оптимальних параметрів те-мператури, вологості та швидкості руху повітря за технологічних причин або економічно обґрунтованої недоцільності.

Основними заходами і засобами нормалізації параметрів мікроклі-мату на виробництві є

- будівництво приміщень і споруд згідно вимог державних будівель-них норм і правил. Забезпечення здорових і безпечних умов праці починається з доцільного вибору території для розміщення підпри-ємства і раціонального розташування на ній виробничих і допоміж-них будівель і споруд. Промисловий об’єкт розміщується на рівно-му, дещо підвищеному місці, з добрим продуванням вітрами. У приміщеннях згідно з санітарно-гігієнічних вимог монтуються сис-теми вентиляції та опалення;

- удосконалення технологічних процесів та устаткування. Темпера-тура повітря виробничих приміщень до певної міри залежить від самого технологічного процесу та інших джерел тепла. Виробничі приміщення, в яких загальна маса тепловиділення перевищує 20 ккал на один кубічний метр за годину, відносяться до так званих га-рячих цехів, а виробничі приміщення, в яких кількість виділеного тепла не перевищує цю величину – до так званих холодних (норма-льних) цехів. Впровадження в гарячих цехах нових технологій та устаткування, які не пов’язані з необхідністю проведення робіт в умовах інтенсивного нагріву, дасть можливість зменшити виділення тепла у виробничі приміщення. Наприклад, заміна гарячого способу обробки металу на холодний тощо.

- раціональний режим праці та відпочинку. Цей захід передбачає скорочення тривалості робочої зміни, введення додаткових перерв, створення реабілітаційних кімнат або зон відпочинку в гарячих це-хах (охолоджувальні альтанки);

- застосування теплоізоляції устаткування та захисних екранів. Як ізоляційні матеріали широко використовуються: азбест, мінеральна вата, пінопласт та ін.

- раціональна вентиляція, кондиціонування повітря та опалення при-міщень. Вони є найбільш поширеними способами нормалізації мік-роклімату у виробничих приміщеннях. Широко використовуються у гарячих цехах для запобігання перегрівання робітників повітряне та водоповітряне душування, а для створення нормальних теплових умов у холодну пору року на постійних робочих місцях у надто га-баритних та полегшених промислових будівлях широко застосову-ють променисте нагрівання. Для нагрівання приміщень у холодний період року використовують різні системи опалення: центральні та місцеві.

До систем центрального опалення належать: водяне, парове, пане-льне, повітряне та комбіноване.

Водяне опалення відповідає основним санітарно-гігієнічним вимо-гам і тому широко використовується на багатьох підприємствах різних галузях промисловості.

Парове опалення ефективно використовується на великих підпри-ємствах, де одна котельна забезпечує швидкий необхідний нагрів при-міщень. Але ця система опалення має низку санітарно-гігієнічних не-доліків, зокрема, перегріває повітря і робить його більш сухим, створює неприємний запах гару внаслідок підгоряння пилу, що осідає на нагрівальних приладах. Окрім того, існує небезпека пожеж та опі-ків. А тому не допускається цього опалення у вибухонебезпечних та пожежонебезпечних приміщеннях.

Панельне опалення доцільно застосовувати адміністративно-побутових приміщеннях. Ця система опалення забезпечує рівномірний нагрів та постійність температури і вологості повітря в приміщенні, економію виробничої площі.

Повітряне опалення – це подача нагрітого повітря від єдиного джерела тепла. Воно забезпечує швидкий тепловий ефект, економ-ність, особливо, якщо це опалення суміщене із загально обмінною вен-тиляцією.

До місцевого опалення належать пічне та повітряне опалення, а та-кож опалення місцевими газами та електричними пристроями. Це опа-лення застосовується, як правило, у невеликих виробничих приміщен-нях малих підприємств, у житлових та побутових приміщеннях.