Тема уроку: Лексико-граматичні особливості конфесійного стилю.

Мета: поглибити знання одинадцятикласників про конфесійний стиль, розвивати вміння орієнтуватися у сферах поширення, основному призначенні, мовно-стильових засобах конфесійного стилю, творчі вміння працювати над текстами конфесійного стилю, прищепити учням загальнолюдські цінності, їх взаємозв’язок з національними, навчити жити за народною мораллю.

Тип уроку: засвоєння нових знань.

«Не хлібом єдиним буде жити людина»

(Матв., 4: 4) "Найголовніша справа в житті – молитва,

а всі інші – справи другорядні"

(Св. Григорій Богослов)

Комунікативна розминка

«Асоціативне гроно»

Прокоментуйте перший епіграф до теми. Визначте, якого він походження. Поясніть, що він означає ( учні по черзі висловлюють свої думки). Відповіді записати у вигляді асоціативного грона.

Учитель наводить приклад з літератури для кращого розуміння змісту вислову:

Не дав і поїсти хлопцеві гаразд. — Аж розсердилась Мотузчиха, а Якимові сміх: — Не хлібом єдиним жив буде чоловік, тітко Марино (А. Го л о в к о).

Коментар учителя

Біблійний вислів "Не хлібом єдиним буде жити людина" став крилатим, його слід розуміти так: людина не може обмежитися самим лише задоволенням матеріальних потреб; духовні запити не менш важливі для неї.

Сьогодні ми маємо поговорити про конфесійний*, або як ще називають, сакральний* стиль української мови, прикладом якого і є вищенаведені афоризми. Що ж означають слова «сакральний», «конфесійний»? (Словникова робота в зошиті).

Конфесі́йний (від лат. Sacrum) — священний, присвячений богам.

Сакральний (латинське) — обрядовий, ритуальний, священний, заповітний, той, що його дуже цінують, оберігають.

[Бабич Н. Богословський стиль української мови у контексті стилістичної науки: збірник науково-дидактичних праць. – Чернівці, 2009.]

ОПЕРАЦІЙНО-ПІЗНАВАЛЬНИЙ ЕТАП

Хліб, вино, учитель, син, брат, сестра, віра — ці слова звично вживаємо у прямому значенні, і навпаки, слова типу воскресати, сповідувати, святий, рай, ірод, гріх — переносно. І здається, що між ними немає нічого спільного. Та є така сфера спілкування, котра об’єднує ці слова. Вона не нова, хоча довго була під забороною для нас, українців в Україні. Це спілкування людської душі з Богом через церкву, чим і займається конфесійний стиль. Конфесійний стиль виник як стильове запозичення у зв'язку з прийняттям християнства у Київській Русі. Культові книги почали перекладати з грецької мови старослов'янською і використовували в релігійних обрядах, додаючи окремі українські вимовні і граматичні риси. В XVI—XVII ст. в давній українській літературній мові склався і функціонував конфесійний стиль, що задовольняв релігійні потреби українського суспільства.

Конфесійний стиль - один з найменш вивчених в сучасній українській літературній мові. Це зумовлено, насамперед, екстралінгвальними чинниками, вилученням стилю з контексту української літературної мови. У 1753 р. було заборонено викладання українською мовою в Києво-Могилянській академії, яка готувала провідників вищого духовенства, і далі на цілі століття конфесійний стиль був вилучений з контексту української мови. З того часу з невеликою перервою (1918— 1928 рр.) і аж до проголошення України незалежною соборною державою конфесійний стиль з відомих причин не мав можливостей для вільного розвитку на етнічних українських територіях.

Однак розвиток нової української літературної мови, зокрема її художнього стилю, на початку XIX ст. стимулює і розвиток конфесійного стилю.

[Дзюбишина-Мельник Н. Ще один стиль української літературної мови// Культура слова. – К., 1994. – Вип. 45. – С. 14–20.]

1. Міні-лекція (учні записують особливості конфесійного стилю)

Сфера поширення конфесійного стилю — культові установи: церкви, монастирі, скити, теологічні навчальні заклади, молитовні будинки, релігійні громади, віруючі родини.

Головне призначення конфесійного стилю — допомагати віруючим у спілкуванні їхніх душ з Богом, зберігати і продовжувати культові ритуали, об'єднувати віруючих одним почуттям щиросердної віри в Бога.

Головні конститутивні ознаки конфесійного стилю: урочистість і піднесеність як стилістичні домінанти, благозвуччя, символізм та стійкість (стандартність) стильової норми, велика кількість запозичень із старослов’янської мови: благословення, прах, возвістити, використання епітетів, порівнянь, метафор, алегорій, символів, непрямий порядок слів у реченні та словосполученні.

Основні жанри конфесійного стилю: євангеліє, притча, послання, апокаліпсис, псалом, молитва, проповідь, єктенія, тропар, кондак, канон, стихира, сідальний, антифон, іпакої, ікос, світильний, екзапостиларій, акафіст, апологія, про­мова, бесіда, слово, повчання, лист, мучеництво, житіє, ска­зання, пам’ять, правила і постанови соборів, рішення синоду, акти про канонізацію, грамоти, відпускні листи.

[Шевченко Л. Л. Конфесійний стиль // Українська мова: Енциклопедія. — 3-тє вид., змін. і доп. — К., 2007. — С. 284.]

2. Прочитайте текст. Визначте стиль та жанр. Підберіть заголовок, який виражатиме основну думку. Випишіть незрозумілі слова та разом з учителем дайте їм визначення.

Пречиста Діва Маріє, Мати Божа, що непорочно народила, і на благо всього світу Свого Єдинородного Сина виховала, вислухай, моя свята Заступнице й Покровительнице, мою тиху щиру молитву і дай мені сили й терпіння виплекати й виховати моїх дітей чесними і богобоязними людьми, щоби були втіхою і підпорою мені на старість і всьому народові українському окрасою і щоб чистим серцем славили ім'я Твоє, Богородице. Амінь.

[Великий молитовник. — К., 1992.]

Словникова робота

Амінь (від грецького і латинського «амен» і давньоєврейського хай буде істинно) — "правда", "напевно", "погоджуємося", "нехай так буде" − завершальне слово в молитвах, богослужебних текстах і діях, проголошуване на підтвердження і закріплення істини. Часто використовується у давніх сказаннях і повістях, народних замовляннях, у заклинаннях і т. ін. Народне амінь — не тільки закінчити що-небудь, проголошуючи амінь, а й знешкодити, замовити хворобу, захиститися від нечистої сили.

Непорочний - а, -е. − Морально чистий, ні в чому не винний; безгрішний.

Р обота з наочними матеріалами

3. Розгляньте малюнок і поясніть, що на ньому зображено.

• Давайте повернемося до другого епіграфа уроку. Прокоментуйте його і скажіть, яке значення в житті людини має молитва? Для чого вона призначена?

К оментар учителя

Слово вчителя

Духовну культуру й побут українського суспільства неможливо уявити без звичаїв та різноманітних обрядів. Кожна родина щиро шанує українські традиції та звичаї. Коли ми почнемо приглядатися, то побачимо, що звичаї нашого народу на диво між собою близькі. Староукраїнські традиції ввійшли у плоть і кров наших звичаїв і тепер ми собі не уявляємо Різдва – без куті, Великодня –без писанки, Святої Трійці – без клечання. Все це – наша культура, наша найстарша традиція. Релігійне свято в українській народній традиції завжди займало провідну роль.