Сучасний стан православ’я в Україні.

В умовах сучасного релігійного Ренесансу в Україні одним із гостріших сучасних протиріч релігійного життя є розкол православ’я та утворення паралельних конкуруючих між собою структур: УПЦ – Українська православна церква, УАПЦ – Українська автокефальна православна церква, УПЦ-КП – Українська православна церква – Київський патріархат.

УПЦ, створена як автономна частина Руської православної церкви у січні 1990 р. Їй надано адміністративні автономію при збереженні канонічного підпорядкування Московському патріархату. 9 червня 1990 р. представите лем став Філарет.

Після проголошення Української держави УПЦ отримала повну незалежність від Московського патріархату.

УПЦ-КП – утворена на об’єднавчому Всеукраїнському помісному православному соборі, що відбувся 25 – 26 червня 1992 р. у Києві. Після незгоди Мстислава з деякими умовами об’єднання частина УАПЦ відійшла від УПЦ-КП.

Представником УПЦ-КП є Патріарх. Після смерті у червні 1993 р. Патріарха Мстислава УПЦ-КП вперше провела вибори свого предстоятеля. 14 липня 1995 р. Патріарх Володимир помер, який був похований на території Святої Софії. В день похорону сталися події, які народ називав «новими українськими Крутами», чи «кривавим вівторком».

У жовтні 1995 р. Всеукраїнським собором УПЦ-КП Патріархом Київським був обраний Філарета.

Отже православ’я в Україні на сьогодні є розколене на три церковні організації. Предстоятелі двох з них мають патріаршу гідність, третя – найбільша – канонічно пов’язана з Московським патріархом.

Патріархи

На Вербну неділю 1944 року у Варшаві відбувся собор єпископів УАПЦ, на якому митрополита Діонісія Валединського було проголошено «Патріархом всієї України». Проте наступ радянських військ на Україну та Польщу не дав змоги реалізуватися планам канонічного оформлення українського патріархату.

У 1976 під час перебування на засланні задекларував свою приналежність до УАПЦ священик Василь Романюк (майбутній патріарх УПЦ-КП Володимир (Романюк)).

1989 року священик Володимир Ярема та єпископ Іоан (Боднарчук) переходять під омофор митрополита Мстислава (Скрипника).

Занепад комуністичного режиму дозволив УАПЦ відновити своє легальне існування в Україні. 5-6 червня 1990 року пройшов перший собор УАПЦ в Києві, де затверджено Статут УАПЦ й обрано її главу — Патріарха Мстислава (1898—1993). Після смерті Патріарха Мстислава 7 вересня 1993, Помісний Собор обрав наступника: Патріарха Димитрія (1915—2000) — та надав йому титул Патріарха Київського і всієї України. Інтронізований на Патріарха Київського і всієї України 14 жовтня 1993 року.

На Соборі УАПЦ 14-15 вересня 2000 року предстоятелем УАПЦ обраний Мефодій (Кудряков Валерій Андрійович) з титулом високопреосвящений митрополит Тернопільський і Подільський. В 2009 він нагороджений орденом «За заслуги» I ступеня за багатолітню плідну церковну діяльність, утвердження ідеалів духовності, милосердя і злагоди в суспільстві.

Віровчення і обряд

Українська Автокефальна Православна Церква визнає за джерела Божого Одкровення Святе Письмо і Святе Передання. Зберігає сім таїнств: хрещення, миропомазання, сповідь, євхаристію, вінчання, священство, єлеєпомазання.

За посередництвом єпископів Константинопільської, Болгарської, Єрусалимської, а пізніше — Російської та Польської Православних Церков зберігає апостольське спадкоємство свячень. Через відправу святих таїнств здійснюється невидима благодатна присутність у Церкві Святого Духа, що за молитвою Ісуса Христа зійшов у день П'ятдесятниці на апостолів.

УАПЦ відправляє богослужіння згідно з традицією візантійського обряду. Як і кожна з Православних Церков, УАПЦ виробила власний різновид візантійського обряду — візантійсько-український. Йому властиві особливе шанування Пресвятої Богородиці, українських святих, самобутні церковні розспіви, широке використання вишитих облачень, хоругов, рушників, оригінальна храмова архітектура, увага до проповіді, часта відправа молебінь і акафістів, а в пості — відправа чину пасії. Зберігається старий (юліанський) календар церковних свят, традиційний грецький покрій священичих риз.

Мова богослужіння — сучасна українська та церковнослов'янська. Сучасна мова запроваджується в богослужіння з 1919 р.