- •67. Загальні економіко-правові основи розвитку підприємництва в Україні.
- •70. Перетворення грошей у капітал. Загальна формула руху капіталу та її суперечності.
- •71. Капітал і праця. Наймана праця.
- •72. Вартість робочої сили: дискусійни аспекти.
- •73. Заробітна плата: сутність, форми, системи. Теорії заробітної плати. Основною формою розподілу доходів для найманих працівників є заробітна плата — ціна, що виплачується за використання праці.
- •74. Номінальна і реальна заробітна плата. Продукт праці та заробітна плата.
- •78. Форми господарювання в сільському господарстві та їх особливості в різних країнах.
- •79. Типи економічного зростання.
- •80. Науково-технічна революція та її роль в економічному зростанні.
- •86. Валовий внутрішній продукт, його суть і відтворювальна структура.
- •87. Чистий національний продукт. Національний дохід. Концепції національного доходу.
- •89. Суть і види економічного відтворення: просте і розширене. Безперервне повторення виробництва отримало назву відтворення.
- •90. Кругообіг доходу, ресурсів і продукту у процесі відтворення. Відтворення всіх елементів економічної системи.
- •93. Розподільчі відносини та їх місце у відтворювальному процесі.
- •94. Суть розподілу національного доходу.
- •95. Диференціація доходів населення. Проблеми багатих і бідних. Межа бідності: абсолютна і відносна.
- •96. Необхідність перерозподілу національного доходу і доходів населення.
- •97.Роль бюджету в перерозподілі національного доходу..
- •98. Споживання і заощадження. Доходи населення і соживання. Схильність до споживання і заожадження.
- •99. Прожитковий мінімум і соціальний захист населення.
- •101. Заощадження та інвестиції. Роль інвестицій в економічному зростанні.
- •102. Матеріальні фактори фактори економічного зростання.
- •106. Теорії циклів: дискусійні проблеми.
- •107. Повна зайнятість, виробничий потенціал і ефективність виробництва.
- •112. Проблема зайнятості та відтворення робочої сили в Україні.
- •114. Державне регулювання суспільного відтворення та його форми.
- •Економічна система капіталізму вільної конкуренції: суть і основні ознаки.
- •125. Методи державного регулювання змішаної економіки.
- •126. Соціально-економічний прогрес та історичні перспективи економічної системи змішаного капіталізму.
- •127. Теорія і практика економічної системи соціалізму.
- •Механізм функціонування соціалістичної адміністративно-командної економіки: директивне планування і централізоване управління.
- •Загальна криза і розпад світової системи соціалізму.
- •131. Зміст перехідної економіки: загальне і особливе. Об”єктивні чинники перехідного стану.
- •132. Державне регулювання зайнятості та його методи.
- •133. Становлення різних форм власності в перехідній економіці. Роздержавлення та приватизація власності.
- •134. Змішана економіка і соціально-економічні перетворення у постсоціалістичних країнах. Структура змішаної економіки.
- •135. Особливості ринкової трансформації економіки України.
- •138. Інтернаціоналізація господарських відносин і продуктивних сил.
- •139. Транснаціональні корпорації та їх роль в економічному розвиту.
- •140. Міжнародна торгівля та її економічні основи. Протекціонізм і вільна торгівля.
- •141. Сутність і форми міжнародного руху капіталів, його масштаби, динаміка та географія.
- •142. Міжнародні валютно-фінансові відносини.
- •143. Міжнародна валютна система, валютні ринки і валютний курс.
- •144. Міжнародна міграція робочої сили.
- •145. Необхідність і методи державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.
- •148. Екологічна криза та форми її прояву.
- •149. Фінансово-монополістичні групи. Фінансова олігархія.
- •150. Міжнародне співробітництво в розв”язанні глобальних проблем та розвитку світового господарства.
134. Змішана економіка і соціально-економічні перетворення у постсоціалістичних країнах. Структура змішаної економіки.
Найбільш прикметною рисою сучасного економічного розвитку цих держав є складне переплетіння процесів взаємодії та розмежування як наслідок формування національних господарських комплексів в умовах неможливості повної ліквідації закладеної раніше економічної взаємозалежності. Загальною особливістю сучасного етапу розвитку всіх країн є незавершеність формування цілісної моделі функціонування їхніх господарств. Усі вони обрали шлях прискореного переходу до ринкової економіки. На сучасному етапі складність пристосування до загальносвітових економічних процесів викликана відсутністю ринкового механізму як системного утворення. Окремі ж елементи цього механізму є чужими для народного господарства, що функціонує поки що у напівринковому режимі. Невизначеність шляхів подальшого політичного та економічного розвитку є основною причиною відсутності у багатьох країн чітко окреслених схем входження до регіональних і світових господарських структур. Національна економіка кожної з країн має істотні відмінності у своїй структурі, співвідношенні матеріальних, трудових та фінансових ресурсів, потенційних можливостях до саморозвитку й включення у загальносвітові та регіональні господарські процеси. Загальною особливістю цих країн є перехідний характер економічних процесів у народному господарстві. При цьому чітко проглядається багатоплановість перехідного стану: водночас відбуваються формування національного господарства, побудова ринкової економіки й спроби адаптуватись до світових та регіональних економічних структур.
Взагалі всі країни відносяться до змішаної економіки. Вона характеризується різноманітністю форм власності та господарювання, якісними зрушеннями у відносинах приватної власності, конкурентному механізмі, значною економічною роллю держави, прогнозуванням соціально-економічних процесів тощо.
135. Особливості ринкової трансформації економіки України.
Для України на сучасному етапі характерний стан перехідної економіки. Трансформаційні процеси відбуваються суперечливо, бурхливо, із гострими соціально-економічними потрясіннями, кризовими явищами. Структура економіки України на сучасному етапі значною мірою орієнтована на низькі потреби. Суттєво впливає на потреби глибока економічна криза. Головний інтерес суспільства полягає в здійсненні ринкових реформ, що є передумовою подальшого економічного й соціального прогресу суспільства. Функціонування й дієздатність усіх елементів ринкової інфраструктури є важливою і необхідною умовою реальної ринкової трансформації економіки України. Розвиток цієї інфраструктури вимагає відповідного законодавства, юридичних гарантій, дійового механізму й матеріально-фінансового забезпечення, що ще не достатньо розвинуто в нашій країні. Але процес іде. Характерними рисами аграрного сектора є такі: взаємопов”язаний АПК як ціле тільки формується, переважну частку АПК створює с/г. економічна реформа передбачає формування багатоукладної економіки шляхом розвитку різних форм власності та організації господарювання, утворення повноцінних суб”єктів ринкових відносин. Першочерговою є потреба вироблення власної загальнодержавної економічної політики. В Україні здійснюється інтенсивна робота державних і виконавчих органів та наукових закладів щодо визначення сутності, засад і основних напрямів самостійної соціально-економічної політики, спрямованої на ринкові перетворення. Проходить процес здійснення радикальних економічних реформ. Виробляється виважена стратегія здійснення соціально орієнтованої трансформації ринкової економіки, розробляються механізми проведення ринкових реформ, робиться все для економічної стабілізації країни.
136. Світове господарство: його суть та структрура.
В загальному плані під світовим господарством розуміється сукупність національних господарств та економічних зв'язків між ними.
Передумови виникнення:
1. Перш за все - це міжнародний поділ праці., який визначає необхідність спеціалізації виробництва країн відповідно до їх природно-кліматичних, історичних та економічних умов, що забезпечує підвищення ефективності виробництва, економію затрат суспільної праці, раціональне розміщення продуктивних сил.
2. Спеціалізація на певному етапі породжує процес інтернаціоналізації виробництва й всього господарського життя (тобто кооперування у світовому масштабі). Отже, інтернаціоналізація виробництва стає економічною формою розвитку міжнародного поділу праці та міжнародного усуспільнення виробництва. Однією з найважливіших форм інтернаціоналізації виробництва виступили транснаціональні корпорації.
3. Інтернаціоналізація в свою чергу передбачає розвиток економічної інтеграції, яка зумовлює тенденцію до економічної єдності світу на основі зближення й взаємопереплетіння національних економік, проведення узгодженої державної економічної політики.
Суть міжнародної економічної інтеграції можна виразити через такі її найважливіші характеристики:
1. Міждержавне регулювання економічних процесів.
2. Поступове формування міжнаціонального господарського комплексу із загальною структурою відтворення.
3. Усунення адміністративних і економічних бар'єрів, що перешкоджають вільному руху товарів, робочої сили і фінансових ресурсів в межах регіону.
4. Зближення внутрішніх економічних умов держав, що беруть участь в інтеграційних об'єднаннях.
Фактори утворення світового господарства:
1. Розгортання науково-технічної революції, що вимагає об'єднання зусиль для використання сучасних досягнень науки і техніки,
2. Прагнення народів до мирного співіснування в умовах загрози ядерної війни.
3. Необхідність об‘єднувати зусилля при вирішенні глобальних проблем.
Структура:
- розвинуті капіталістичні країни
- країни соціалістичної орієнтації
- країни капіталістичної орієнтації з малоефективною економікою
137. Міжнародний поділ праці і спеціалізація. Міжнародні економічні відносини.
Міжнародний поділ праці визначає необхідність спеціалізації виробництва країн відповідно до їх природно-кліматичних, історичних та економічних умов, що забезпечує підвищення ефективності виробництва, економію затрат суспільної праці, раціональне розміщення продуктивних сил.
Спочатку визначальними факторами міжнародного поділу праці були природні фактори: відмінність між країнами за наявністю природних багатств, грунтово-кліматичні умови, географічне положення, розміри трудових ресурсів. Починаючи з другої пол. 19 ст., в умовах розгортання НТР, фактором формування міжнародного поділу праці стає також рівень розвитку продуктивних сил у різних країнах, стан науки й техніки. Це особливо очевидно на прикладі Японії й нових індустріальних країн -Південної Кореї, Тайваню, Сінгапуру та ін.
Нині номенклатура продукції, особливо промислових галузей, настільки велика, що жодна країна не зможе забезпечити економічно вигідне виробництво всієї цієї номенклатури. Досвід багатьох країн показує, що найефективнішою є концентрація зусиль на створенні спеціалізованих галузей виробництва, органічно вписаних у систему міжнародного поділу праці.
Спеціалізація на певному етапі породжує процес інтернаціоналізації виробництва й всього господарського життя (тобто кооперування у світовому масштабі). Отже, інтернаціоналізація виробництва стає економічною формою розвитку міжнародного поділу праці та міжнародного усуспільнення виробництва. Однією з найважливіших форм інтернаціоналізації виробництва виступили транснаціональні корпорації.