5.4 Облік основних засобів на консервації

Консервація основних фондів підприємства – це комплекс заходів, спрямованих на довгострокове (але не більше трьох років) зберігання основних фондів підприємств у разі припинення виробничої та іншої господарської діяльності з можливістю подальшого відновлення їх функціонування.

Існує безліч причин, у зв’язку з якими платник податків приймає рішення про консервацію основних фондів. Це передусім припинення виробничої і господарської діяльності, а також зниження обсягів продукції, що випускається. Однак рішення про консервацію основних фондів може бути прийняте також у випадку, якщо їх використання визнане тимчасово недоцільним.

У бухгалтерському обліку незалежно від того, до якої групи основних фондів належить об’єкт, що консервується, а також від того, пов'язаний він з виробничою діяльністю чи ні, нарахування амортизації припиняється на період консервації такого об’єкта.

Іншими словами, на час переведення основних фондів на консервацію продовжується термін корисного використання (експлуатації) об’єкта.

У бухгалтерському обліку затрати, пов’язані з утриманням законсервованих основних засобів, є, власне, іншими витратами операційної діяльності підприємства, які при застосуванні рахунків витрат класу 9 обліковуються на однойменному субрахунку 949 і списуються на фінансовий результат у дебет рахунку 79 “Фінансові результати”.

5.5. Амортизація основних засобів

У процесі експлуатації основні засоби фізично і морально зношуються. Суму нарахованої амортизації всі підприємства відображають збільшенням суми витрат підприємства і зносу основних засобів.

Амортизація – це систематичний розподіл вартості необоротних активів, що амортизуються протягом терміну їх корисного використання.

Об’єктом амортизації є всі основні засоби (крім землі).

Нарахування амортизації здійснюється протягом строку корисного використання об’єкта. Строк корисного використання об’єкта основних засобів визначається підприємством самостійно з урахуванням:

- очікуваного використання об’єкта, з урахуванням його потужності або продуктивності;

- фізичного та морального зносу, що передбачається;

- правових та інших обмежень.

Нарахування амортизації починається при визнанні об’єкта основних засобів активом (при зарахуванні на баланс) з місяця, наступного за місяцем, у якому об’єкт основних засобів став придатним до використання. Нарахування амортизації призупиняється на період його реконструкції, модернізації, добудови, дообладнання та консервації. Нарахування амортизації припиняється починаючи з місяця, наступного за місяцем вибуття, переведення на реконструкцію, модернізацію основних засобів. Нарахування амортизації проводиться щомісячно.

Підприємства можуть проводити нарахування амортизації основних засобів (крім малоцінних необоротних матеріальних активів та бібліотечних фондів) із застосуванням таких методів:

- Прямолінійний метод;

- Метод зменшення залишкової вартості;

- Метод прискореного зменшення залишкової вартості;

- Кумулятивний метод;

- Виробничий метод;

- “Податковий” метод.

Методи нарахування амортизації вибираються та застосовуються підприємствами самостійно. Залежно від мети, яку підприємство ставить перед собою у зв’язку із застосуванням основних засобів, в різних виробничих ситуаціях доцільно використовувати різні методи нарахування амортизації.

Перевагами прямолінійного методу є: рівномірність, стабільність, пропорційність нарахування амортизації та віднесення її на собівартість, простота і точність розрахунків.

Але на практиці основні засоби найінтенсивніше використовуються в перші роки експлуатації, і відповідно, в цей період вони найбільше зношуються. Тому виникла потреба застосовувати методи прискореної амортизації. Прискорена амортизація передбачає зменшення суми амортизаційних відрахувань щороку. Завдяки цьому швидше накопичуються кошти на заміни вже амортизованих об’єктів основних засобів.

Кумулятивний метод амортизації, зменшення залишкової вартості і прискореного зменшення залишкової вартості – найбільш привабливі для підприємств, оскільки протягом перших років експлуатації об’єктів (коли вони практично нові) накопичується максимальна сума грошових коштів на придбання нових об’єктів за допомогою амортизації, яка відноситься на собівартість продукції, що виробляється, виконаних робіт, послуг. При цьому в останні роки експлуатації тих же об’єктів, коли збільшуються затрати на їх утримання і ремонт, сума амортизації, яка нараховується, незначна, що балансує витрати виробництва протягом терміну використання таких основних засобів. Щодо вигідності застосування методів прискореної амортизації (зменшення залишкової вартості, прискореного зменшення залишкової вартості та кумулятивного), то висновки кожне підприємство змушене робити самостійно, враховуючи багато чинників: калькулювання цін на готову продукцію, обсяг та термін власних капітальних вкладень тощо.

Застосування виробничого методу можливе лише у випадку, коли фактичний місячний обсяг продукції (робіт, послуг) можна достовірно визначити. Цей метод змушує підприємство дбати про те, щоб виробничі об’єкти постійно експлуатувалися, тим самим швидше “переносили” свою вартість на вартість готової продукції.

Перевагами методу є відповідність величини нарахованої амортизації до обсягу продукції (робіт, послуг); недоліком – складність визначення (прогнозування) виробітку окремих об’єктів основних засобів.

Відповідно до Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” підприємства повинні проводити нарахування амортизації для обчислення прибутку, що підлягає оподаткуванню згідно із нормами цього Закону. Підприємства можуть застосовувати як тільки “податковий” метод нарахування амортизації , так і поєднувати його з методами, зазначеними в П(С)БО 7. Різниці між сумами нарахованої амортизації за “податковим” та бухгалтерським обліком відображаються відповідно до П(С)БО 17 “Податок на прибуток”.

Із запровадженням П(С)БО 7 підприємствам надано досить багато прав самостійно вирішувати питання, пов’язані з амортизацією, наприклад:

- визначення ліквідаційної вартості об’єктів (а отже, і вартості, що амортизується);

- визначення терміну корисного використання (експлуатації) об’єктів;

- вибору методу амортизації;

- застосування до різних груп об’єктів різних методів амортизації.

Визначення цих факторів дає змогу підприємству впливати на розмір амортизаційних відрахувань, а отже і на структуру витрат.

Нарахування проводиться протягом всього періоду експлуатації основного засобу. При вибутті основного засобу сума нарахованого зносу списується на зменшення первісної вартості основного засобу.

Відображення зносу на рахунках бухгалтерського обліку:

№ з/п	Зміст господарської операції	Кореспонденція рахунків		Сума, грн.
		Дебет	Кредит
1	Введення в експлуатацію об’єкта основних засобів	10	15	15000
2	Нарахування амортизації об’єкта основних засобів протягом терміну експлуатації об’єкта	23,91, 92,93	13	9000
3	Списання раніше нарахованого зносу на зменшення первісної вартості при вибутті основного засобу	13	10	9000
4	Списана залишкова вартість реалізованого об’єкта основних засобів	972	10	6000