Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
№15 скор вар 2.doc
Скачиваний:
17
Добавлен:
20.08.2019
Размер:
591.36 Кб
Скачать

1.6. Управління бжд на глобальному рівні

Усе більшої актуальності набувають такі міжгалузеві проблеми, як освоєння Світового океану та космосу.

Органами, які здійснюють управління на глобальному рівні, тобто суб’єктами СУБЖД, є ООН та її спеціальні організації, міждержавні об’єднання, міждержавні договори, угоди.

Сталий розвитокпроцес гармонізації продуктивних сил, забезпечення гарантованого задоволення необхідних потреб усіх членів суспільства за умови збереження і поетапного відтворення цілісності природного середовища, створення можливостей для рівноваги між його потенціалом і вимогами людей усіх поколінь

Основні міжнародні організації та інституції, які опікуються питаннями сталого розвитку:

1.Комісія сталого розвитку ООН. Створена в 1992 році, штаб – квартира розташована в м. Нью – Йорк (США).

2.Міжвідомчий комітет з питань сталого розвитку ООН. Створена у 1992 році, штаб – квартира розташована в м. Нью – Йорк (США) та інші.

2. Небезпеки соціально-політичного характеру та їх вплив на життєдіяльність людини

Основу всіх соціально – політичних небезпек становлять конфлікти. Конфлікти неминучі і необхідні тому, що вони є рухомою силою суспільства, розвитком особистості та групи. Але, коли вони загрожують здоров’ю і життю людей, вони стають небезпечними чинниками.

Конфлікт – це зіткнення протилежних інтересів, поглядів, гостра суперечка, ускладнен-ня, боротьба ворожих сторін різного рівня та складу учасників. Конфлікт передбачає усвідомлення протиріччя і суб’єктивну реакцію на нього.

Джерелом конфлікту є соціальна нерівність, яка існує в суспільстві, та система поділу таких цінностей, як влада, соціальний престиж, матеріальні блага, освіта.

Конфлікти бувають різних видів: державні, політичні, соціальні, економічні, воєнні, робочі, сімейні, психологічні, конфлікт із самим собою (почуття неповноцінності, низька самооцінка) та ін.

Досить часто після завершення конфлікту виникає ще один етап – пост-конфліктний синд-ром, який характеризується напруженням у відносинах сторін, які щойно конфліктували. Пост-конфліктний синдром у разі загострення може започаткувати новий конфлікт. Це ми спостерігає-мо на прикладах перманентного близькосхідного конфлікту, конфліктів у Північній Ірландії, Іспанії та ін.

2.1. Війни

Війна – це збройна боротьба між державами (їх коаліціями) або соціальними, етнічними та іншими спільнотами; у переносному розумінні слова – крайній ступінь політичної боротьби, ворожих відносин між певними політичними силами.

Сучасний світ дуже малий і вразливий для війни. Врятувати і зберегти його неможливо, якщо не покінчити з думками та діями, які століття будувалися на прийнятності та припустимості війн та збройних конфліктів.

2.2. Екстремальні ситуації криміногенного характеру

Гострою соціальною проблемою сучасності є злочинність. Кількість зареєстрованих у світі злочинів зростає в середньому на 5% щороку. Особливо швидко зростає частка тих злочинів, що належать до категорії тяжких (убивства, насильства, згвалтування тощо). В умовах економіч-ної кризи, що спостерігалася в нашій країні останнім часом, нерівномірності суспільного розвитку, різкого падіння рівня життя, значних прогалин у законодавстві та інших негативних чинників збільшується кількість людей, які схильні до скоєння кримінальних злочинів.

Останнім часом особливо швидко зростають такі злочини:

- організована злочинність (у країнах СНД, російська, італійська мафія);

- бандитизм з метою пограбування;

- насильство та пограбування;

- захоплення заручників з метою викупу або шантажу;

- зґвалтування.

Під насильством, як правило, розуміють фізичну дію, але не треба забувати, що людина – це не лише тілесна істота, а ще й духовна, і тому психологічними засобами можна змучити не менше, ніж прямим фізичним насильством. Тому в широкому розумінні цього слова насильство – це будь – який зовнішній вплив на людину чи групу людей з метою підкорити їх волі того (чи тих), хто здійснює цей вплив.

За формою свого прояву насильство може бути фізичним (силовим, сексуальним), психологічним, моральним, економічним, інформаційним.

Місце прояву насильства – сім’я, трудовий, навчальний чи інший колектив, соціальні, релігійні, етнічні групи, народи.

Насильство в сім’ї може мати форми фізичного, сексуального, психологічного, економічного впливу та примусу. Зараз виділяють насильство в сім’ї на гендерній основі. Це насильство однієї людини стосовно іншої на підставі її статевої ознаки.

У 75% випадків домашнього насильства страждають діти. Жорстке поводження з дітьми, примушування їх до жебрацтва – це особливий вид насильства в сім’ї, який на превеликий жаль, стає все більш поширеним у світі і, зокрема, в Україні.

Насильство має місце також в інших колективах – серед групи підлітків, що збираються разом для проведення дозвілля, в навчальних групах, на роботі, у військових підрозділах.

Дослідження показують, що в багатьох випадках причиною стресу, тяжких захворю-вань, нещасних випадків і аварій стає так званий мобінг.

Мобінг (англ. tо тоЬ — нападати, гнобити, знущатися) — ситуація, коли в трудовому колективі одна або кілька осіб ставляться вороже до певної особи і здійснюють такі дії часто або впродовж тривалого часу (місяці, роки). Мобінг відрізняється від інших конфліктів тим, що тут відсутня рівність сил — сильніша група переслідує слабшого. Усім втлумачується, що жертва сама створює проблеми або що з її психічним здоров'ям не все гаразд. Мобінг є цільовою дією щодо усунення цієї особи, при цьому не всі учасники можуть бути свідками того, що діється. Що більше жертва потерпає, то більше заохочує переслідувачів до подальшого знущання.

Мобінг особливо поширений у військових частинах. Загальновідомі випадки, коли в армію йдуть здорові хлопці, а повертаються інвалідами на милицях; і не з причин бойових поранень. Командири, які допускають мобінг (дідівщину) в своїх частинах, порушують службові обов'язки. Вони не здатні навести лад і дисципліну в підлеглих частинах, а значить, не відповідають посаді, яку обіймають. Те ж стосується керівників навчальних закладів, трудових та інших колективів.

Мобінг — це суспільна небезпека і його не повинно бути у цивілізованому світі.