4. Складання інвестиційного та фінансового бюджетів підприємства. Складання на базі інвестиційного та фінансового бюджетів підприємства планового балансу.

Інвестиційні потреби підприємства включають як поточні закупівлі устаткування для забезпечення виробничої програми короткострокового бюджетного періоду (як правило, кварталу), так і довгострокові "перехідні" програми (проекти) капітального будівництва, такі, що за тривалістю освоєння засобів і одержання ефекту охоплюють ряд короткострокових бюджетних періодів. Саме тому для складання інвестиційної програми в рамках короткострокового бюджетного періоду на середньому і великому промисловому підприємствах доцільно становити довгостроковий (на рік або більше) інвестиційний "бюджет розвитку" або ж індикативний "ковзний" бюджет строком на 1-3 року .

Таким чином, інвестиційний план компанії визначається як потребами поточного бюджетного періоду (закупівля устаткування та ін.), так і тимчасовим періодом, що виходить за рамки бюджетного (капітальне будівництво, програми модернізації та ін.)

При складанні проекту інвестиційного бюджету "клітинкою" обліку великомасштабних капітальних вкладень є проект. Також варто помітити, що бюджетування окремих інвестиційних проектів залежить від того, чи здійснюються вони господарським способом, або шляхом залучення підрядника (підрядним способом). У першому випадку в інвестиційному бюджеті показується розшифровка за статтями інвестиційних витрат (вартість устаткування, вартість будівельно-монтажних робіт, інші інвестиційні витрати). При підрядному способі будівництва об'єкт незавершеного будівництва до його здачі перебуває на балансі підрядника й у звіті про інвестиції фігурує лише вартісна величина фінансування підрядних робіт.

За дрібними вкладеннями (як правило, це закупівля встаткування, обумовлена поточними потребами короткострокового бюджетного періоду) облік ведеться за статтями інвестиційних витрат (вартість устаткування, вартість монтажу).

Величина інвестиційних витрат за довгостроковими інвестиційними проектами (програмами капітального будівництва) на поточний бюджетний період визначається на основі кошторисів за даними програмами з урахуванням реального виконання графіку освоєння засобів на початок бюджетного періоду. На додаток до проекту інвестиційного бюджету, що характеризує витратну частину планованих інвестиційних вкладень, у рамках інвестиційного планування доцільно становити прогнозний баланс руху необоротних активів підприємства на поточний бюджетний період.

Після визначення, за допомогою сумування, витрат передбачених в інвестиційних бюджетах, складається плановий баланс. В пасиві балансу може виникати потреба в додатковому фінансуванні (якщо реінвестованого прибутку не вистачатиме для фінансування усіх інвестиційних програм). В такому випадку необхідним є складання плану залучення коштів. Враховуючи на платність останніх може виникати потреба в коригуванні попередніх бюджетів.

5. Складання планового звіту про Рух грошових коштів.

Проект бюджету руху грошових коштів (інші назви - проект звіту про рух грошових коштів і фінансовий план) є першою із двох "вихідних форм" фінансового бюджету. Даний бюджетний документ визначає величину й структуру грошових надходжень і витрат підприємства на поточний бюджетний період. Проект бюджету руху грошових коштів складається на основі проектів звіту про фінансові результати ("вихідна форма" операційного бюджету) і інвестиційного бюджету. Треба, однак, помітити, що бюджет руху грошових коштів не є чисто розрахунковим із двох згаданих.

По-перше, статті звіту про фінансові результати можуть істотно відхилятися від відповідних статей грошових надходжень і витрат на величину сальдо зміни дебіторської й кредиторської заборгованості та зміну у закупівлях запасів.

Отже, на стадії складання бюджету руху грошових коштів моделюються баланси руху розрахунків (як активних, так і пасивних) - з покупцями, з постачальниками, по оплаті праці, з бюджетом та ін. Головним з них є баланс руху дебіторської заборгованості, тому що основою грошових надходжень підприємства є надходження за реалізовану продукцію (роботи, послуги), а це є не що інше, як погашення дебіторської заборгованості покупців і замовників. Таким чином, баланс руху дебіторської заборгованості показує кореляцію обсягу продажів (прибуткова частина балансу руху дебіторської заборгованості) і грошових надходжень за реалізовану продукцію (видаткова частина балансу руху дебіторської заборгованості).

По-друге, існують статті грошових надходжень і витрат, не пов'язаних з поточним кругообігом капіталу й інвестиційною діяльністю. Це залучення коштів (кредити й позики, емісія акцій) і, навпаки, здійснення розрахунків по кредитному фінансуванню (погашення відсотків і суми основного боргу по кредитах).

Бюджет руху грошових кошів має бути складений таким чином щоб забезпечити підприємству режим роботи за якого надходження грошових коштів перекриватимуть видатки. Для побудови річного бюджету (фактично планового Звіту про рух грошових коштів) частіше застосовується непрямий метод. Сутність такого методу полягає в коригуванні планового прибутку на величини змін в амортизації та статтях оборотного капіталу. Але в останні роки (з появою програмного забезпечення систем бюджетування) стає усе більше використовуватися прямий метод, який вважається більш точним. Прямий метод складання бюджету руху грошових коштів передбачає постатейне розписування майбутніх грошових надходжень і майбутніх грошових виплат. Для більш коротких бюджетних періодів прямий метод застосовується завжди.