3.2 Екологічні проблеми великих портових міст
Одеса разом з портовими містами-супутниками Іллічівськ (на Сухому лимані) та Южне (на Григор’євському лимані) створюють вельми напружену екологічну обстановку для морської екосистеми. Забруднення морського середовища відбувається через скидання у море неочищених та недостатньо очищених стічних вод та поверхневого стоку з території міста та проммайданчиків.
Потенційно небезпечними в екологічному відношенні об’єктами є Одеський припортовий завод (хоча за період експлуатації з 1985 року аміакопроводу Тольятті-Одеса збоїв не спостерігалось) і Одеський нафтовий термінал.
Промислові підприємства машинобудування, хімії, нафтохімії, переробки риби та сільгосппродукції формують високе техногенне навантаження на атмосферне повітря і утворюють значні об’єми стічних вод. Очисні споруди перевантажені. Мають місце часті розриви каналізаційної мережі.
Для опалення котелень використовується, в основному, вугілля, що у сполученні зі штильовими туманами в осінньо-зимовий період негативно позначається на стані повітряного басейну міста.
Влітку різко зростає кількість автотранспорту та морських суден. На їхню долю припадає близько 75% викидів у повітря.
10 санаторіїв України знаходяться в Одесі. Однак недосконалість міської системи водовідведення періодично приводить до спалахів інфекційних захворювань та закриття пляжів.
Оповзневі явища у прибережній зоні будь-якого приморського міста – серйозна екологічна проблема. В Одесі близько 40 років успішно функціонує протизсувна берегозахисна система більше 20 км довжиною.
Штучні катакомби довжиною 1500 км зумовлюють провали та осідання земної поверхні у межах міста.
Одеса добре озеленена. 17% від загальної площі міста – це зелені насадження парків, скверів, вулиць та одеські приморські схили.
Іншими містами портового типу є Севастополь, Миколаїв, Херсон та Маріуполь.
3.3 Екологічні проблеми міст з переважним розвитком однієї галузі виробництва
Хоча промисловість міст має, як правило, багатофункціональний характер, одна з галузей часто буває переважаючою. В Україні досить багато міст, у яких переважно розвинута гірничодобувна, металургійна, хімічна або енергетична промисловість.
У Кривому Розі (Дніпропетровська область) переважно розвинута гірничодобувна промисловість і на її базі металургійна. Видобуток залізної руди у місті ведеться відкритим та шахтним способом. У місті, розчленованому численними балками, переважають техногенні форми рельєфу: кар’єри, відвали, хвостосховища. По дну та бортам хвостосховища влаштовані протифільтраційні екрани з двох шарів глини з прокладкою між ними надстійкої поліетиленової плівки. У зв’язку з порушенням цілісності екрану через просідання навколо хвостосховища формується зона підтоплення, яка завдає шкоди будівлям, розташованим поблизу.
Високе запилення повітряного середовища міста Кривий Ріг зумовлене викидами цементно–гірничого комбінату та пиленням відвалів і хвостосховищ, які підсихають. Залізна руда в кар’єрах видобувається з застосуванням підривних робіт, при яких викидається велика кількість пилу та азотних сполук. 8% об’єму викидів у атмосферу України доводиться на Кривий Ріг.
Видобування залізної руди протягом більше як 100 років привело до зневоднення території. Стік річок Саксагань та верхньої течії Інгулець формується кар’єрними та шахтними промстоками, тому мінералізація води Карачунівського водоймища перевищує 1,5 г/л. Для поповнення стоку цих річок використовуються води каналів Дніпро – Інгулець та Дніпро – Кривий Ріг, які беруть початок з водоймищ, відповідно, Кременчуцького та Каховського.
Площа зелених насаджень – близько 15% загальної площі міста – лише незначно поліпшує екологічну обстановку.
Тверді відходи теплових електростанцій, рудозбагачувальних фабрик та комбінату Криворіжсталь значною мірою використовуються цементно-гірничим комбінатом, і тим не менш, накопичення промислових відходів продовжується і досягло 6,5 млрд т.
На порядку денному рекультивація відвалів та хвостосховищ, яка вимагає відносно невеликих витрат.
Схожа екологічна ситуація склалася в містах Горлівка, Макіївка та інших.
У місті Сіверодонецьк (Луганська область) переважає хімічна промисловість (наприклад, виробничі об’єднання “Азот”, “Склопластик”, завод електронного обладнання та ін.). Сіверодонецьк демонструє, що цілком сумісні функціонування гігантських промпідприємств та сприятливий екологічний стан оточуючого середовища.
На очисні споруди ВО “Азот” подаються стічні води інших підприємств міста. Нормативно очищені стічні води скидаються у р. Сіверський Донець. Успішно вирішена проблема пило-газових викидів (“лисячих хвостів”).
Розміри санітарно-захисної зони достатні. Кількість твердих виробни-чих відходів незначна.
Половину площі міста займають зелені насадження. До міста прилягають потужні масиви хвойних лісів.
Такі міста в Україні, як Сімферополь, Полтава, Хмельницький, Ужгород, Мелітополь можуть бути віднесені до таких, де екологічна ситуація сприятлива.
Найкраща екологічна обстановка спостерігається в містах-курортах. До морських кліматичних курортів звичайно відносять рекреаційний район Велика Ялта, Євпаторія. До бальнеологічних курортів відносяться Трускавець, Миргород та ін.
Контрольні питання для самоперевірки.
Чим зумовлені складні екологічні обставини в містах?
Основні екологічні проблеми міста Києва.
З чим пов’язані екологічні проблеми індустріальних центрів?
В чому специфіка екологічних проблем великих портових міст?
Чим зумовлені екологічні обставини у містах де переважно розвинути гірничодобувна, металургійна, хімічна або енергетична промисловість?
Які екологічні обставини спостерігають в містах-курортах?