3. Походження ґрунту і значення його в природі

Утворення ґрунту відбувається при поселенні на гірських породах поверхні суші організмів і насамперед рослин, що руйнують ці породи, витягаючи з них необхідні поживні речовини, але одночасно збагачують поверхневий шар суші органічними сполуками, що містять зольні елементи поживи рослин і азот, якого немає в гірських породах.

Таким чином, виникнення в розвиток ґрунтів і ґрунтової родючості зумовлено життєдіяльністю рослин.

Ґрунт займає зовсім визначене і постійне місце на земній поверхні. Він завжди розташований на поверхні суші, там, де тверда земна кора — літосфера — стикається з областю життя — біосферою. Верхня частина літосфери, складена пухкими продуктами вивітрювання гірських порід, називається корою вивітрювання. Поверхневий шар кори вивітрювання, охоплений життям і володіючий родючістю, складає ґрунт.

Значення ґрунту в природі визначається тим, що в ньому відбувається нагромадження і збереження елементів, необхідних для підтримки і відтворення життя. Ці елементи — вуглець, азот, зольні елементи поживи рослин — відкладені в ґрунті в основному у формі органічних сполук ґрунтового перегною, у якому сконцентрована і зв'язана в доступній для живих істот потенційній формі кінетична енергія сонячних променів. Ґрунт є безпосередньою умовою існування надземних рослин.

Зольні елементи поживи знаходяться також у мінеральній частині ґрунту, але у формі важко доступних сполук. Нагромадження в ґрунті зольної й азотної поживи рослин у доступній формі представляє результат життєдіяльності організмів, насамперед рослин, вищих і нижчих. Необхідною умовою існування організмів є також вода, що міститься в ґрунті. Разом з тим ґрунт дуже впливає на все середовище, у якому протікає життя, тому що склад атмосфери теж зумовлений ґрунтами.

З ґрунтами зв'язаний також хімічний склад морської води і морського мулу. Морський мул шляхом діагенезу переходить в осадові породи, продукти руйнування яких утворюють головну масу материнських порід. Таким чином, ґрунт являє собою продукт життя і разом з тим умова його розвитку.

Ґрунт є, подібно мінералам і організмам, особливим тілом природи, що обумовлює існування і розвиток життя на Землі.

4. Значення ґрунту в житті людського суспільства

В інженерно-будівельній справі ґрунт разом з ґрунтом, що підстилає його, служить основою споруд і використовується як будівельний матеріал для земляних. У дорожньому будівництві він є основою дорожнього полотна шосейних доріг і матеріалом для будівництва ґрунтових доріг. У зв'язку з водним режимом і іншими властивостями, зокрема можливістю присутності хвороботворних мікроорганізмів, ґрунти відіграють велику роль у санітарному стані місцевості і повинні враховуватися при плануванні і будівництві населених пунктів. Нарешті, велике значення мають знання ґрунтів для цілей оборони.

Зміст і завдання ґрунтознавства. Ґрунтознавство вивчає походження і розвиток природної родючості ґрунтів і розробляє способи досягнення і підтримки умов максимальної ефективної родючості. Дослідження умов утворення природної родючості ґрунтів і досягнення максимальної ефективної родючості з метою розробки прийомів найшвидшого окультурення ґрунтів, збільшення їхньої родючості і підвищення врожаїв усіх сільськогосподарських культур — основне завдання ґрунтознавства.

Мічурінський девіз: “Ми не можемо чекати милостей від природи, взяти їх у неї — наше завдання”.

Найважливішими завданнями ґрунтознавства є наступні:

1. Розробка способів підвищення родючості ґрунтів.

1. Розробка найбільш ефективних прийомів освоєння й окультурення боліт і болотних ґрунтів.

2. Ґрунтові дослідження і картирування ґрунтів для проведення землевпорядкування, введення правильних сівозмін і впровадження передової агротехніки.

4. Ґрунтове районування з метою правильного планування заходів щодо подальшого розвитку землеробства, підвищенню врожайності і росту продуктивності тваринництва

5. Розробка правильних прийомів освоєнь нових земель — цілинних і перелогових у різних ґрунтових зонах на основі знання особливостей їхнього ґрунтового покриву.

6. Ґрунтові дослідження з метою лісорозведення і правильного ведення лісового господарства.

7. Розробка ефективних прийомів боротьби з ерозією ґрунтів.

5. Історія розвитку грунтознавства (на самостійне вивчення)

Нагромадження емпіричних знань про ґрунт почалося відтоді, коли людина перейшла від збору дикоростучих рослин до вирощування їх на полях, до обробітку ґрунту.

Перші спроби узагальнення знань про ґрунт, накопичених хліборобами, відносяться до античного періоду. Однак розвиток ґрунтознавства як науки почалося значно пізніше.

Наприкінці XVIII ст. і в першій половині XIX ст. у Західній Європі виникло два уявлення про ґрунт — агрогеологічне й агрикультурхімічне.

Ґрунтознавство як наука зародилося в Росії, де були розроблені його наукові основи і головні методи досліджень.

У 1725 р. у Росії була відкрита Академія наук, потім почалися перші дослідження ґрунтів російськими вченими. М.В. Ломоносов уперше висловив думку про те, що розвиток ґрунту протікає в часі в результаті взаємодії рослин і гірських порід.