3.. Фінансові посередники фрн.
Для банківської системи Німеччини характерне посилення процесів універсалізації їхньої діяльності. Комерційні банки виконують усі банківські операції, у тім числі операції з цінними паперами.
Серед комерційних (кредитних) банків можна виділити такі:
гроссбанки − акціонерні товариства, кожне з яких має від 200 до 300 тис. акціонерів і розгалужену мережу філій. Такий банк очолює фінансово-промислову групу, до якої входять поряд з кредитними установами також виробничі концерни провідних галузей економіки, зокрема електротехніки, електроніки, атомної та металургійної промисловості, важкого машинобудування та ін.;
регіональні комерційні банки − це переважно середні за масштабами операцій банки, що перебувають під контролем гроссбанків. За активами вони перевищують активи гроссбанків, проте поступаються їм своєю значимістю в економіці, концентрації і централізації капіталу. Спочатку діяльність регіональних банків було обмежено визначеним районом або галуззю, проте нині вона поширюється на всю територію Німеччини та за її межі;
приватні банкіри − приватні комерційні банки, які не мають правового статусу акціонерного товариства; головними напрямами їхньої діяльності є операції з цінними паперами, нерухомістю і спеціальне фінансування;
відділення іноземних банків обслуговують зовнішньоторговельні операції підприємств своїх країн у Німеччині. Відкривають такі банки з дозволу німецької влади, а їхня діяльність підпорядкована німецькому банківському законодавству.
Публічно-правові кредитні установи раніше належали до спеціалізованих, однак нині діють як малі універсальні банки. Ця група охоплює ощадні каси і 12 жироцентралей, які є юридичними особами публічного права. Їхня частка в загальному обсязі банківських операцій становить близько 50 %. Майже всі ощадні каси у ФРН є державними. За виконання їхніх зобов’язань відповідають органи місцевого самоврядування. За кількістю і розміром активів вони набагато перевищують комерційні банки. Їхні пасиви становлять заощадження населення. Основні активні операції ощадних кас − довготермінове іпотечне та житлове кредитування. Надлишки прибутку ощадних кас надходять у бюджети місцевих громад.
Центральним органом муніципальних ощадних кас є 12 жироцентралей, головна функція яких − проведення безготівкових розрахунків між ощадними касами, вони керують їхніми ліквідними коштами і підтримують платіжний оборот за допомогою взаємозаліку. Стійка ресурсна база цих установ визначає їхню переважну спеціалізацію на довготерміновому кредитуванні населення, нефінансових компаній та держави. Очолює систему ощадних кас та жироцентралей Німецький комунальний банк. У деяких землях жироцентралі є банками федеральних земель, комунальними чи іпотечними банками.
У Німеччині існують також поштово-чекові ощадні каси, які є установами федеральної пошти. Кошти, отримані цими ощадними касами, вкладаються в державні цінні папери.
Будівельні ощадні каси пов’язані з фінансуванням будівництва. Це спеціальні ощадні каси, які, акумулюючи надходження до загального фонду, надають за планом розподілу коштів кредити на будівництво житлових об’єктів і квартир. Джерелами ресурсів для цільових житлових позик є вклади громадян, плата за користування кредитом, а також державна премія, яку виплачують за умови, що вкладник протягом року поклав на свій рахунок визначену суму. Вкладник повинен у визначений термін вносити певні суми до загального фонду. Тільки після цього він отримує право на позику. В цих інститутах беруть участь і гроссбанки.
Кооперативні банки пропонують універсальний спектр послуг, хоча головні види їхньої діяльності − безстрокові й ощадні вклади, видача коротко- і середньотермінових кредитів своїм членам. Співвласником кооперативного банку може стати кожний, хто придбав у ньому хоча б один пай. Так він отримує й право голосу для визначення цілей діяльності та управління. У кожного співвласника є лише один голос незалежно від кількості паїв. Це дає змогу досягати рівномірного розподілу впливу співвласників на діяльність банку.
Іпотечне кредитування в Німеччині засноване на широкій мережі кадастрових установ, які провадять опис і ведуть реєстрацією всіх земельних ділянок за декількома критеріями. Кадастр нерухомості фіксує розміри і межі земельних ділянок, а поземельна книга інформує про те, хто є власником земельної ділянки і будівель, які розташовані на ній, та які права забезпечення лежать на цьому майні. Ці два документи доповнюють один одного, їх ведуть різні державні служби. Іпотечні банки надають довготермінові позики під заставу нерухомості (на промислове та житлове будівництво) за кошти від емісії і реалізації іменних заставних листів (великі купюри) і на пред’явника (дрібнокупюрні). Контрольні пакети акцій багатьох приватних іпотечних банків належить гроссбанкам.
Кредитні товариства виникли у XIX ст. Промисловий розвиток країни зумовив великий попит на кредити. Їх гостро потребували малі та середні підприємства через обмежений доступ до ринку позикових капіталів: на місцях створювали місцеві кредитні товариства. Головний вид їхніх операцій − короткотермінове кредитування підприємців та фермерів. Група “кооперативних” банків і кредитні спілки нині охоплюють майже 15 млн членів. Ці кооперативні установи мають значні активи і широку мережу філій, займаються практично всіма видами банківської діяльності, вступаючи в конкурентну боротьбу на ринку капіталів з іншими кредитними інститутами. Центральною установою закладом є Німецький банк кредитних товариств.
Особлива група інвестиційних кредитних установ – це так звані банки з особливими завданнями. Ці фінансові посередники створені державою після Другої світової війни для відновлення зруйнованої економіки.
До групи спеціальних кредитних установ належать також Промисловий кредитний банк, Німецький комунальний банк та ін. Вони надають допомогу приватному сектору. Кошти до спеціальних банків надходять здебільшого з держбюджету відповідно до цільових призначень.
Серед державних кредитних установ насамперед треба виділи створений 1949 р. Банк відновлення, який спочатку видавав кредити для відновлення підприємств, а з 60-х років переорієнтувався на кредитування експорту. Середньотермінове кредитування експорту забезпечує Експортний банк. У 1949 р. відновив діяльність Сільськогосподарський рентний банк для довготермінового кредитування сільського господарства.
У Німеччині функціонують компанії зі страхування життя, майна, а також компанії перестрахування. Страхові компанії ФРН мають великі активи, значну частину яких надають у кредит, причому обороти компаній зі страхування майна значно перевищують обороти інших страхових установ.
Інвестиційні компанії - реалізують свої сертифікати (або акції) і на залучений капітал купують акції промислових та інших підприємств. Більшість фондів у ФРН працюють за принципом відкритої системи.
Електронні банки та інвестиційні – торгівля цінними паперами