11.Оцінка та ефективність використання нематеріальних активів
Нематеріальні активи підприємства являють собою частину загального капіталу підприємства. На протязі всього часу діяльності підприємства нематеріальні активи частково відносяться до собівартості продукції. До нематеріальних активів належать:
- права використання майна, природних ресурсів;
- права промислової власності;
- права інтелектуальної власності;
- ділова репутація (гудвіл);
- привілеї;
- патенти;
- інші нематеріальні активи.
придбаний (отриманий) нематеріальний актив визнається активом, тобто відображається в балансі, якщо:
існує ймовірність того, що підприємство отримає в майбутньому економічні вигоди, пов’язані з використанням такого активу;
можна достовірно визначити його вартість.
Стосовно визначення вартості окремих об'єктів інтелектуальної власності та нематеріальних активів у цілому, так само, як і в процесі оцінки іншого майна підприємства, відповідно до міжнародних стандартів оцінки використовують три основні підходи: витратний, прибутковий (дохідний), ринковий. У межах кожного з цих підходів, у свою чергу, можна виділити кілька конкретних методів оцінки вартості нематеріальних активів.
Розрахунок ефективності використання нематеріальних активів викликає значні труднощі та потребує комплексного підходу. Ефект від придбання підприємством права використання запатентованого виробничого досвіду і знань, а також ноу-хау (незапатентованого досвіду) можна визначити лише за результатами реалізації підприємством продукції, виробленої з використанням ліцензії та ноу-хау. Однак обсяг продажу залежить від багатьох інших чинників (ціни, попиту, якості товару), і виявити дію кожного з них дуже складно.
Ефективність придбання ліцензії та ноу-хау залежить також від розмірів одноразових виплат за них; термінів фінансування й обсягу капітальних вкладень підприємства у виробничий та інші фонди; поточних витрат, пов'язаних із виготовленням і збутом ліцензованої продукції.
Розрахунок економічного ефекту (Е) використання ліцензії та ноу-хау за період Т можна розрахувати за формулою
,
де Т – період використання ліцензії;
Rt – вартісна оцінка результату використання ліцензованої технології на рік t;
St – витрати, пов'язані з використанням ліцензованої технології на рік t;
Р – ставка дисконту (порівняння різночасових витрат).
Витрати, пов'язані з використанням ліцензій, складаються:
а) з патентів за право користування ліцензіями, здійснюваних у формі одноразових або періодичних фіксованих платежів, або платежів у формі відрахувань із прибутку або обсягу реалізації ліцензованої продукції;
б) поточних витрат на виробництво і збут ліцензованої продукції.
12.Поняття і склад оборотних коштів підприємства. Джерела їх формування. Кругообіг оборотних коштів.
Оборотні кошти — це грошові ресурси, які вкладено в оборотні виробничі фонди і фонди обігу для забезпечення безперервного виробництва та реалізації виготовленої продукції, які беруть участь у виробничому процесі один раз і повністю переносять свою вартість на собівартість продукції
Оборотні кошти можна класифікувати за сферами обігу. Виробничі оборотні фонди - це предмети праці, які споживаються протягом одного виробничого циклу і повністю переносять свою вартість на виготовлену продукцію. Вони обслуговують процес виробництва. Фонди обігу - це засоби підприємства, залучені до обслуговування процесу обігу товарів (зокрема, готова продукція).
Виходячи з наведених визначень, основним призначенням оборотних коштів є . забезпечення безперервності і ритмічності виробництва.
За джерелами фінансування (джерелами формування) оборотні кошти розділяють на власні, залучені та прирівнювані до власних. Джерелами власних оборотних коштів є: уставний капітал', додатковий капітал;резервний капітал;резервні фонди; фонди накопичення;цільове фінансування і надходження; орендні зобов'язання нерозподілений прибуток; амортизаційні відрахування.
Джерелами залучених (довгострокових і короткострокових) оборотних коштів є:довгострокові кредити;довгострокові зпозичення;довгострокова оренда основних фондів;короткострокові кредити;короткострокові запозичення;аванси покупців і замовників;кредиторська заборгованість.
Джерелами прирівнюваних до власних оборотних коштів є:заборгованість підприємства перед працівниками по заробітній платі; заборгованість бюджету з відрахувань від заробітної плати.
За характером участі у виробничо-торговельному обороті оборотні виробничі фонди і фонди обігу залежать одне від одного і постійно переходять із сфери обігу в сферу виробництва і навпаки.
Кругообіг охоплює три стадії: заготівельну, виробничу і збутову. На стадії виробництва ресурси втілюються в товар, роботи або послуги. Результатом цієї стадії є перехід оборотного капіталу з виробничої форми в товарну.Після реалізації виробленого продукту оборотний капітал з товарної форми знову переходить в грошову.
Час повного кругообігу оборотних коштів називається часом (періодом) обороту оборотних коштів.
Час (тривалість) обороту оборотних засобів являє собою один з показників оборотності . Іншим показником оборотності служить коефіцієнт оборотності. Коефіцієнт оборотності - це кількість оборотів, яке здійснюють оборотні кошти за певний період; його розраховують за формулою:
Кобс=Р:ОБС
де Р - обсяг реалізованої продукції за розглянутий період; ОБС - середня сума оборотних коштів за той же період.
Час (тривалість) обороту прийнято називати оборотністю у днях . Цей показник визначають за формулою:
Т=Т:Коб
де К - число днів у даному періоді (360, 90, 30); К об - коефіцієнт оборотності .
Середні за період суми обігових коштів, що використовуються при розрахунку показників оборотності, визначаються з використанням формули середньої хронологічної. Середньорічну суму (середньорічні залишки обігових коштів) знаходять як середньоарифметичну чотирьох квартальних сум:
ередньоквартальний суму розраховують як середню трьох середньомісячних:
