30. Види цін, порядок їх визначення.

Оптова ціна — ціна відпускна, по якій підприємства фірми й інших суб'єктів, що хазяюють, незалежно від підпорядкованості і форм власності, реалізують (відпускають, продають) продукцію виробничо-технічного призначення і товари народного споживання всім покупцям, крім населення.

Включає:

• повну собівартість продукції (з податками і неподатковими платежами);

• прибуток (нормативну рентабельність);

• непрямі податки (наприклад, акцизи, податок на паливо, на додану вартість, на експорт і ін.).

Повинна забезпечувати нормально працюючому підприємству відшкодування витрат виробництва, внесення платежів у бюджет і позабюджетні фонди, фінансування інших витрат і одержання прибутку.

До переходу до ринкових відносин використовувалися два її види:

Оптова ціна підприємства, по якій виготовлювач реалізовував свою продукцію безпосередньо чи споживачу збутовим організаціям;

Оптова ціна промисловості, по якій оптові (постачальницько-збутові й ін.) організації продавали її споживачу. Оптова ціна промисловості включала ціну підприємства, податок з обороту і націнку постачальницько-збутових організацій. В даний час вона встановлюється за згодою сторін (покупця і продавця) з урахуванням попиту і чи пропозиції декларується в органи ціноутворення, що реєструють неї. Порядок декларування цін встановлюється урядом, виходячи з економічної і соціальної значимості товару. Можуть установлюватися граничні коефіцієнти підвищення чи цін граничні рівні рентабельності.

Роздрібна ціна (фіксована або вільна)– ціна по якій товар реалізується населенню. Фіксована – установлюється органами ціноутворення, вільна – формується роздрібними торговцями (іншими господарюючими суб’єктами) виходячи з:

• ціни відпускної підприємства-виробника;

• ціни, сформованої споживачем, який здійснює ввіз продукції (товару) в державу;

• сплаченої оптової надбавки (при закупівлі у оптових постачальників);

• торгівельної надбавки, яка самостійно визначається роздрібними торговими та іншими підприємствами, виходячи з планових витрат обігу;

• встановлених податків і неподаткових сплат;

• необхідного прибутку.

1. Залежно від особливостей процесу купівлі-продажу та сфери економіки розрізняють такі ціни:

1. Світові ціни - це ціни, за якими реалізуються товари на світовому ринку; визначаються рівнем цін країни-експортера, цінами бірж та аукціонів, цінами провідних фірм виробників світу.

2. Гуртові (відпускні) ціни - це ціни, за якими державні, колективні та приватні підприємства розраховуються між собою або з гуртовими посередниками за великі партії товарів. Гуртові ціни поділяються на гуртові ціни підприємства та гуртові ціни промисловості.

3. Закупівельні ціни, за якими сільськогосподарські виробники (кооперативні, колективні, державні, фермерські, особисті підсобні господарства) продають свою продукцію державним, кооперативним, переробним, торговельним та іншим фірмам. Закупівельні ціни використовуються також при заготівлі продукції хутрового звіроводства, рибальства, вторсировини.

Закупівельні ціни включають гуртову ціну підприємства-виробника, податок на додану вартість, акцизний та ліцензійний збори, а також витрати зазначених підприємств для закупівлі, збереження, фасування, транспортування і реалізації продукції та прибуток.

4. Кошторисні ціни - ціни та розцінки, які використовуються для визначення розрахункової вартості нового будівництва, реконструкції будівель та споруд, їх розширення та переоснащення.

5. Роздрібні ціни - ціни, за якими здійснюється продаж товарів населенню торговельними підприємствами або закладами громадського харчування. Такі ціни встановлюються підприємствами самостійно, виходячи із якості товару, кон'юнктури ринку, ціни закупівлі.

1.6. Транспортні тарифи - це плата за перевезення пасажирів або вантажів, яка сплачується транспортним підприємствам населенням або відправниками вантажів.

1.7. Тарифи на платні послуги - це розмір оплати житлових, юридичних, комунальних, туристичних, банківських, побутових та інших послуг, які надаються юридичними або фізичними особами.