- •Экономика п-я (вопросы)
- •1. Роль економічних знань для прийняття управлінських рішень в умовах формуючого ринку.
- •2. Підприємство - основна ланка промисловості. Функціонування підприємств як самостійної виробничої системи
- •3. Організаційно-правові форми і особливості підприємств.
- •4. Фонди підприємства і їх розподіл на виробничі і невиробничі, основні і оборотні.
- •5.Поняття, склад, структура і оцінка основних засобів
- •6.Методи обліку і оцінки основних виробничих фондів.
- •7.Знос і амортизація основних засобів
- •8.Порядок визначення і нарахування амортизаційних відрахувань. Прискорена амортизація.
- •9.Показники, що характеризують наявність і рушення основних фондів
- •10.Показники і шляхи поліпшення використання основних фондів.
- •11.Оцінка та ефективність використання нематеріальних активів
- •12.Поняття і склад оборотних коштів підприємства. Джерела їх формування. Кругообіг оборотних коштів.
- •13.Нормування оборотних коштів
- •14.Показники та шляхи ефективного використання оборотних коштів
- •15. Кадри промислових підприємств, їх склад і структура, показники чисельності
- •16. Рух персоналу та його показники
- •17. Показники продуктивності праці, резерви і шляхи її підвищення.
- •18. Сутність, функції заробітної плати
- •19. Принципи організації оплати праці і задачі її вдосконалення в нових умовах господарювання
- •20. Тарифна та безтарифна моделі оплати праці
- •Безтарифна система оплати праці.
- •21. Форми і системи заробітної плати. Розрахунок індивідуальних і бригадних розцінок оплати праці.
- •22.Контрактна система оплати праці. Мотивація праці.
- •23. Державне регулювання оплати праці
- •24. Загальна характеристика витрат та їх класифікація
- •25. Собівартість продукції. Кошторис виробництва. Види собівартості.
- •26.Калькуляція продукції. Класифікація витрат за статями. Нормативний метод калькулювання витрат.
- •27.Значення і суть класифікації витрат на виробництво продукції по елементах витрат.
- •28.Основні фактори зниження собівартості .Вибір варіанту технологічного процесу.
- •29.Основи ціноутворення. Основні етапи формування ціни.
- •Визначення мети ціноутворення.
- •Види цін, порядок їх визначення.
- •1. Залежно від особливостей процесу купівлі-продажу та сфери економіки розрізняють такі ціни:
- •2. За способом встановлення ціни поділяються на:
- •3. За типом модифікованих цін:
- •4. За системою франкування цін
- •Ціни в умовах ринку. Цінова еластичність.
- •Види прибутку і методи його розрахунку.
- •Рентабельність та показники її розрахунку
- •Ефективність як економічна категорія
- •Класифікація цілей оцінки ефективності за суб’єктами та об’єктами
- •Класифікація видів і форм прояву ефективності
- •Система показників оцінки ефективності
- •38. Особливості оцінки ефективності інвестицій
- •39. Розрахунок економічного ефекту нової техніки довготривалого застосування Визначення порівняльної ефективності нової техніки.
- •Порядок розрахунку економічного ефекту заходів нтп і вибір кращого варіанту
- •41. Економічне обґрунтування витрат на нову техніку в умовах ринку. Особливості визначення економічного ефекту від впровадження результатів нддкр.
- •Фактори підвищення ефективності діяльності підприємства
3. Організаційно-правові форми і особливості підприємств.
Організаційна (організаційно-правова) форма передбачає класифікацію підприємств залежно від трьох форм власності, визначених ст. 2 Закону «Про власність», та від способів розмежування в підприємствах окремих форм власності і управління майном. Юридичне значення цього полягає в урахуванні в законодавстві, тобто в Законі «Про підприємства в Україні» і спеціальних законах, особливостей правового становища підприємств окремих видів.
Загалом організаційна форма і вид визначають суб'єкта, який має право присвоювати результати діяльності підприємства. З точки зору організаційної форми підприємства визначаються як державні, колективні, приватні та підприємства двох і більше форм власності (змішані).
Державне підприємство являє собою організаційно-правову форму підприємства, заснованого на державній власності. Визначення державне вказує, що дане підприємство має особливості правового становища порівняно з недержавними підприємствами. Ці особливості обумовлені способом відмежування функцій власника від функцій управління майном в державному підприємстві. Саме державне підприємство як майновий комплекс є об'єктом права державної власності. Державні підприємства керуються спеціальними правилами заснування, утворення їх майна при заснуванні, визначення цілей і предмета діяльності (статути затверджують і контролюють уповноважені органи), управління майном, розподілу прибутку тощо
Державні підприємства як суб'єкти одної форми власності (організаційної форми) поділяються на види:
· державні підприємства, засновані на загальнодержавній власності;
· державні підприємства, засновані на республіканській (Республіки Крим) власності;
· державні комунальні підприємства, засновані на власності адміністративно-територіальних одиниць.Усі ці підприємства – державні юридичні особи.
Колективне підприємство – це організаційно-правова форма підприємства, заснованого на одному або кількох видах колективної власності.
Визначення колективне означає, що підприємство належить колективу співвласників (засновників, учасників), які діють як один суб'єкт права колективної власності. Це вид недержавної юридичної особи. Право колективної власності у колективному підприємстві безпосередньо здійснюють його органи управління – вищий орган управління (загальні збори або конференція) і правління. Отже, колективне підприємство, поки воно діє,– це об'єкт права власності відповідної юридичної особи. Його засновники і учасники є власниками часток (паїв, акцій, вкладів) у майні підприємства. Види колективних підприємств :1) колективні підприємства (наприклад, підприємство, приватизоване трудовим колективом державного підприємства і не перетворене в інший вид; колективне сільськогосподарське підприємство); 2) акціонерне або інше статутне господарське товариство ;3) виробничий кооператив ; 4) підприємство громадської організації (наприклад, профспілкове ); 5) підприємство релігійної організації ; 6) підприємство, створене господарським об'єднанням . Специфічним видом колективного підприємства с також орендне підприємство .
Приватне підприємство – це організаційно-правова форма підприємства, заснованого на приватній власності однієї і більше фізичних осіб. Визначення приватне, крім форми власності, виражає головну особливість правового становища підприємства цієї організаційної форми. Згідно із законодавством України власник уданому разі водночас є і підприємцем, тобто власність і управління майном у приватному підприємстві не розмежовуються. Три види приватних підприємств: 1. індивідуальне приватне підприємство, засноване на приватній власності і праці однієї фізичної особи (підприємство однієї особи); 2.сімейне приватне підприємство, засноване на приватній власності та праці громадян, що проживають спільно як члени однієї сім'ї (наприклад, сімейним підприємством може бути селянське [фермерське] господарство); 3. приватне підприємство з правом найму робочої сили засноване на приватній власності окремого громадянина України, який використовує найману працю.
Спільне підприємство – це організаційна форма підприємства, заснованого за законами України на базі об'єднання майна різних форм власності (так звана змішана форма власності). Спільні підприємства, як правило, мають форму господарських товариств, тобто є суб'єктами права колективної власності. Засновниками спільних підприємств можуть бути юридичні особи і громадяни України, інших держав. Залежно від цього є два види спільних підприємств: 1)звичайні (національні) спільні підприємства; 2) спільні підприємства з іноземними інвестиціями.
Спільне підприємство з іноземними інвестиціями – це підприємство будь-якої організаційно-правової форми, створене за законами України, якщо в його статутному фонді протягом календарного року є кваліфікаційна іноземна інвестиція .Іноземне підприємство – це організаційно-правова форма підприємства з місцезнаходженням в Україні, створеного як суб'єкт права згідно із законодавством іноземної держави, майно якого повністю є у власності іноземних громадян, юридичних осіб або держави. Визначення іноземне (іноземна власність) означає, що підприємство підпорядковується різним юрисдикціям. Порядок створення і внутрішньої діяльності іноземного підприємства регулюється законодавством країни, якій воно належить. Законодавство України не регулює цих відносин. Разом з тим умови реєстрації та діяльності іноземного підприємства в Україні регулюються українським законодавством, тобто на іноземні підприємства загалом поширюється національний правовий режим господарської діяльності.
