2)Урок образотворчого мистецтва: вимоги до уроку, структура уроку, підготовка до уроку.

Основною формою роботи є уроки. Вони є незамінними в процесі виховання почуттів і творчого розвитку учнів. Образотворче мистецтво – це художній предмет. А викладання художнього предмету має свою специфіку. Визначимо деякі особливості уроку образотворчого мистецтва в початковій школі:

• Урок повинен торкатися емоцій учнів;

• В процесі образотворчої діяльності необхідно пробуджувати творчі здібності кожної дитини, сприяти її розвитку;

• На уроках образотворчого мистецтва учні, окрім власної творчості, повинні залучатися до досягнень світової художньої культури. Ознайомлення зі світом мистецтва збагачує не тільки розум, але й емоції дитини, формує чутливість, чуйність, вміння сприймати і розуміти прекрасне.

Всі уроки, в тому числі й уроки образотворчого мистецтва, повинні проводитися з урахуванням вікових особливостей школярів. Діти молодшого шкільного віку із задоволенням беруться за малювання, користуються фарбами, ліплять. Роботи їх сміливі, емоційні, але схематичні. Діти не передають об’ємності зображення, реальні пропорції предметів, розміщення їх у просторі і кольорові відношення. Однак, їх малюнки характеризуються щирістю, безпосередністю і переконливістю.

Малюнки молодших школярів завжди несуть певне смислове навантаження, пояснюють щось. Спостережливість у дитини в цей період ще слабо розвинута, але вона вже знає суттєві ознаки предметів і намагається передати їх у малюнку. Діти дають „відкритий колір”, тобто користуються чистою фарбою, яка, зазвичай, передає не конкретний відтінок, а колір в принципі (червоний, жовтий тощо). Просторові ж відношення на площині передаються за допомогою доперспективних прийомів. При малюванні з пам’яті і за уявленням діти можуть легко переходити від одного сюжету до іншого, змінювати задум.

Всі ці особливості образотворчих робіт пояснюються: недостатніми знаннями дитини, нестійкою увагою, невмінням цілеспрямовано спостерігати, а також швидкою втомлюваністю.

Емоційність, зацікавленість, захоплення – обов’язкові компоненти уроків образотворчого мистецтва в початкові школі. Крім вікових особливостей образотворчої діяльності молодших школярів, слід враховувати неоднорідність структури їх здібностей. Всіх дітей за їх схильностями і характером здібностей до малювання можна розділити на три групи:

• Діти з вираженим графічним обдаруванням;

• Діти з домінантою живописного начала над графічним;

• Діти третьої групи мають в рівній мірі виражені графічні й живописні здібності, і досить легко справляються з тими й іншими роботами.

Структура уроку. Відомо, основним типом заняття в навчальних класах є урок, що містить всі ланки процесу засвоєння, об’єднує роботу з набуття нових знань і навичок з удосконаленням вже засвоєних. Причому, нові знання і навички в галузі образотворчого мистецтва повинні набуватися в процесі активної діяльності.

В структурі уроку образотворчого мистецтва можна виділити наступні компоненти:

• Усне викладання нового матеріалу;

• Демонстрація дидактичних посібників чи об’єктів оточуючого середовища;

• Демонстрація творів образотворчого мистецтва або їх репродукції;

• Практичний показ прийомів роботи;

• Бесіда по новому матеріалу;

• Основна навчальна робота (виконання практичного завдання)

• Заключна частина (аналіз робіт, підведення підсумків).

Таким чином, різноманітність методів показує, що у своїй педагогічній діяльності з викладання образотворчого мистецтва вчителю початкових класів необхідно пройти між двома небезпеками. Перша – це анархія, яка часто буває на уроках малювання, а друга – рутинна скутість стереотипами, коли необхідно сформувати усвідомлену самостійність мислення учнів. Методичні шляхи вчителя повинні бути спрямовані саме на це.

Ефективність занять мистецтвом істотно залежить від зацікавлення художньою працею, від одержуваного дітьми в процесі занять емоційного задоволення, радості. Забезпечення цієї умови досягається дотриманням вищезазначених положень і характером організації занять (уроків);

Заняття образотворчим мистецтвом мають бути організовані за законами мистецтва, що передбачає:

а) нестереотипність, структурну різноманітність, структурну режисуру;

б) залучення учнів до співпереживання, створення відповідного до теми уроку емоційного настрою, чому сприятиме включення до сценарію уроку ігрових, казкових моментів, використання інших видів мистецтв (художнього слова, музики, елементів театрального дійства, кінофрагментів);

в) наявність трьох основних структурних елементів уроку (відповідно до законів будь-якої художньої творчості): сприймання, формування творчого задуму, його посильна творча реалізація.