4. Тепловий розрахунок.

4. 1. Визначаємо перевищення температури внутрішньої поверхні стрижня статора над температурою повітря всередені двигуна по формулі (2.167) із /1с.119/

де: ₁ – коефіцієнт тепловіддачі з поверхні осердя статора

по рис. 66 /1с. 119/; ₁ = 10,510^-5 Вт/(мм²⁰С);

k – коефіцієнт, який враховує частку втрат в осерді статора, переданих повітрю в середені двигуна по табл. 6. 2 /1с. 120/; k = 0,2;

k_ - коефіцієнт, що враховує значення електричної провідності міді, при класі нагрівостойкості F; k_ =1,07.

Δθпов1=(0,2*547,33*1,07*(2*115/631,52)+180,69)/3,14*145*115*10,5*10^-5=

=14,32 ⁰С.

4. 2. Визначаємо перепад температури в ізоляції пазової частини обмотки статора по формулі (2.168) із /1с.120/

,

де: П₁ - периметр поперечного перерізу паза статора;

;

П1=2*16,72+10,03+6,97=50,44 мм;

_екв – еквівалентний коефіцієнт теплопровідності ізоляції обмотки в пазу, враховуючі повітряні шари;

_екв = 16 10^-5 Вт/(мм²⁰С);

’_екв – еквівалентний коефіцієнт теплопровідності ізоляції провода по рис. 6. 7 /1с. 120/;

’_екв = 13 10^-4 Вт/(мм²⁰С);

при d/d_із = 0,946;

с_п1 – одностороння товщина ізоляції в пазу статора по табл. 5.11 /1с. 73/;

с_п1 = 0,4 мм.

Δθіз1=1,07*547,43*(2*115/631,52)/(0,4/16*10^-5+17/16*130*10^-5)=3,38 ⁰С.

4. 3. Визначаємо перевищення температури зовнішньої поверхні лобових частин обмотки статора над температурою повітря всередені двигуна по формулі (2.170) із /1с.120/

,

Δθл1=0,2*1,07*547,43*(2*200,76/631,52)/2*3,14*145*64,18*10,5*10^-5=12,03 ⁰С.

4. 4. Знаходимо перепад температури в ізоляції лобової частини обмотки статора по формулі (2.171) із /1с.121/

Δθіз.л1=(1,07*547,43*(2*200,76/631,52)/2*36*50,44*200,76)*16,72/12*130*10^-5 =

=0,55 ⁰С.

4. 5. Обчислюємо середнє значення перевищення температури обмотки статора над температурою повітря всередені двигуна по формулі (2.172) із /1с.121/

Δθ1΄=(14,32+3,38)*2*115/631,52+(12,03+0,55)*2*200,76/631,52=14,43 ⁰С.

4. 6. Визначаємо умовну поверхню охолодження двигуна по формулі (2.173) із /1с.122/

де: n_ph_p = 270 мм по рис. 7. 2а /1с. 141/;

Sдв=(3,14*225+8*270)*(115+2*64,18)=7,04*10⁵ мм².

4. 7. Обчислюємо сумарні втрати , в середені двигуна , які відводяться в повітря по формулі (2.174) із /1с.121/

де:

Рел1=1,07*547,43*2*115/631,52=213,29 Вт.

∑Р΄=1076,99-0,07*(244,7+547,43)=1020 Вт.

∑Рв=1020-(1-0,2)*(213,29+180,69)-0,9*57,66=65,29 Вт.

4. 8. Визначаемо середнє перевищення температури повітря всередині двигуна над температурою охолоджуючого середовища по формулі (2.177) із /1с.121/

де: _в – коефіцієнт підігріва повітря по /1с. 122/;

_в = 2,4*10^-5 Вт/(мм²⁰С);

Δθв=652,29/7,01*10⁵*2,4*10^-5=38,81 ⁰С.

4. 9. Обчислюємо середнє перевищення температури обмотки статора над температурою охолоджуючого середовища по формулі (2.178) із /1с.122/

Δθ1=38,81+14,43=53,24 ⁰С.

Одержане значення перевищення температури не перевищує допустиме значення для класа нагрівостійкості F за ГОСТ 183-74 по табл. 3. 1 /1с. 37/.