2. Види, порядок надання та погашення кредитів рефінансування

Важливим способом акумулювання запозичених ресурсів комерційними банками є операції з рефінансування. Рефінансування банків – це операції з надання банкам кредитів у встановленому НБУ порядку.

Національний банк може прийняти рішення про підтримання ліквідності банку через відповідні інструменти рефінансування, якщо банк дотримується таких основних вимог:

• строк діяльності – не менше, ніж один рік після отримання ліцензії НБУ на здійснення банківських операцій і відповідного письмового дозволу;

• має ліцензію НБУ на здійснення відповідних банківських операцій і письмовий дозвіл, у тому числі за операціями з валютними цінностями та з цінними паперами за дорученням клієнтів або від свого імені;

• має активи, які можуть бути прийняті НБУ у заставу;

• здійснює своєчасне погашення одержаних від НБУ кредитів та сплату процентів за користування ними.

НБУ відповідно до своїх розпорядчих документів у разі коливань на грошово-кредитному ринку може встановлювати додаткові вимоги до банків залежно від інструментів, строків рефінансування і виду забезпечення кредиту рефінансування.

Обсяг наданого НБУ кредиту рефінансування (крім кредиту овернайт), у тому числі за кредитами з урахуванням поданої заявки, не має перевищувати 50% розміру регулятивного капіталу банку, розрахованого за даними останнього балансу.

НБУ здійснює рефінансування банків за процентною ставкою, що не нижча, ніж облікова ставка НБУ і яка протягом дії кредитного договору не підлягає коригуванню.

НБУ щоденно засобами електронної пошти оголошує банкам процентні ставки. Один банк не може одержати більше, ніж 50% обсягу коштів, запропонованих на тендері з підтримання ліквідності банків.

Для нарахування процентів строк користування кредитом згідно з умовами кредитного договору між НБУ та банком починається з дня надходження коштів на кореспондентський рахунок банку і закінчується в день, який передує даті повернення коштів. Отримана застава за договорами, укладеними територіальними управліннями, обліковується на балансі територіального управління. Після погашення кредитів територіальні управління списують предмети застави, що обліковуються на позабалансових рахунках. Застава (отримана та надана) за договорами, укладеними відповідним структурним підрозділом, обліковується на балансі операційного управління НБУ.

Територіальне управління НБУ протягом дії кредитного договору між банком і НБУ може здійснювати перевірки банку (це передбачається у кредитному договорі) щодо правильності відображення в бухгалтерському обліку предметів застави, наданих під забезпечення кредитів рефінансування.

НБУ здійснює рефінансування банків лише під відповідне забезпечення:

• державними облігаціями України (облігації внутрішньої державної позики України, облігації зовнішньої державної позики України, цільові облігації внутрішньої державної позики України);

• державними облігаціями України, які перебувають у довірчій власності банку згідно з договором управління майном між установником управління і банком-управителем та письмовою згодою установника управління на заставу державних облігацій України, які перебувають у довірчій власності, під забезпечення кредиту рефінансування НБУ;

• депозитними сертифікатами;

• векселями суб’єктів господарювання – резидентів України, врахованими банком за дисконтною ставкою, не нижчою, ніж облікова ставка НБУ. Національний банк в окремих випадках може здійснювати рефінансування банків під забезпечення векселями нерезидентів, авальованими іноземними банками з рейтингом, не нижчим, ніж «інвестиційний клас»;

• векселями банків, авальованими іншим банком;

• гарантіями іншого банку-резидента;

• облігаціями місцевих позик, що вільно обертаються на ринку;

• цінними паперами Державної іпотечної установи, у тому числі розміщення яких здійснено під гарантію КМУ та підтверджено коштами в Державному бюджеті України;

• облігаціями підприємств, що вільно обертаються на ринку (крім цільових), у тому числі розміщення яких здійснено під гарантію КМУ;

• іпотечними облігаціями, що вільно обертаються на ринку;

• іпотечними сертифікатами з фіксованою дохідністю;

• подвійними складськими свідоцтвами, що містять складські свідоцтва та заставні свідоцтва, за умови надання банком кредиту під їхнє забезпечення;

• заставою майнових прав, що виникли у банку в результаті укладення кредитного договору між ним та відповідним суб’єктом господарювання. НБУ бере в заставу майнові права за кредитами, які визначені як стандартні та під контролем відповідно до нормативно-правових актів з питань формування і використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків;

• акціями власників істотної участі в банку (тільки для кредитів рефінансування понад 14 днів).

НБУ здійснює підтримку короткострокової (миттєвої) ліквідності банку в національній валюті через постійно діючу лінію рефінансування. Одним із кредитів за такою лінією є кредити овернайт.

Кредит овернайт – це кредит, наданий комерційному банку НБУ за оголошеною процентною ставкою через постійно діючу лінію рефінансування строком на один робочий день.

Кредит строком на один робочий день надається на умовах, які визначаються генеральним кредитним договором. Кошти кредиту перераховуються в день отримання НБУ заявки від банку.

Національний банк може надавати банкам кредити овернайт:

• під забезпечення державними облігаціями України (крім облігацій зовнішньої державної позики України) або депозитними сертифікатами (кредит овернайт під забезпечення);

• без забезпечення (кредит овернайт бланковий).

Обов’язковою умовою для подання банком заявки на одержання кредиту овернайт є укладення генерального кредитного договору з НБУ. Банки можуть подавати до НБУ заявки на одержання кредиту овернайт під забезпечення державними облігаціями України та депозитними сертифікатами за умови, що вони перебувають у власності банку-клієнта депозитарію державних цінних паперів (або депонента-клієнта депозитарію) НБУ і не обтяжені будь-якими зобов’язаннями.

Умовою розгляду заявки банку на одержання кредиту овернайт бланкового є його згода на застосування НБУ режиму блокування коштів на кореспондентському рахунку банку-позичальника в сумі наданого кредиту та процентів за користування ним на строк до його повернення.

НБУ може встановлювати згідно зі своїми розпорядчими документами частоту звернень банків до НБУ та максимальний розмір кредиту овернайт бланкового.

Генеральний кредитний договір про надання НБУ кредитів овернайт укладається комерційним банком з відповідним територіальним управлінням НБУ на відповідний календарний рік незалежно від періодичності користування таким кредитом і наявності забезпечення.

У генеральному кредитному договорі між комерційним банком і НБУ передбачається, що в разі недостатності коштів на кореспондентському рахунку банку для одночасного погашення заборгованості за кредитом, процентів за користування ним та можливої пені в першу чергу погашається заборгованість за кредитом, у другу – проценти за користування ним і можлива пеня.

Відповідні територіальні управління за допомогою засобів електронної пошти надають відповідному структурному підрозділу інформацію про укладені з банками генеральні кредитні договори та додаткові договори до них щодо використання лінії рефінансування протягом двох робочих днів після їхнього укладення.

У разі виникнення потреби у підтриманні ліквідності банк може протягом будь-якого робочого дня тижня до часу, зазначеного в розпорядчих документах НБУ, подати до відповідного структурного підрозділу та відповідного територіального НБУ управління заявку на одержання кредиту овернайт.

Територіальне управління НБУ перевіряє виконання комерційним банком вимог, оперативно розглядає можливість надання банку кредиту овернайт за допомогою програмно-технологічного забезпечення протягом дня звернення банку в термін, визначений у розпорядчому документі, повідомляє про своє рішення у відповідний структурний підрозділ. Відповідний структурний підрозділ на підставі висновку територіального управління готує пропозиції для подання на розгляд керівництва Національного банку України для прийняття рішення.

Відповідний структурний підрозділ надсилає банку повідомлення і на підставі генерального кредитного договору та задоволеної заявки до закінчення операційного дня Національного банку України забезпечує перерахування банку коштів за наданим кредитом овернайт.

Повернення банком кредиту овернайт здійснюється наступного робочого дня одночасно з процентною платою. Наступний кредит овернайт може надаватися лише за умови погашення попереднього.

Крім кредитів овернайт, НБУ здійснює також рефінансування комерційних банків строком до 14 днів та до 365 днів шляхом проведення кількісного або процентного тендера.

Кількісний тендер – це тендер, на якому НБУ наперед встановлює ціну (процентну ставку), за якою банки можуть одержати кредити рефінансування або розмістити в НБУ кошти. Сума коштів, що пропонується для рефінансування або для розміщення, може оголошуватися або не оголошуватися.

Процентний тендер – це тендер, під час оголошення якого банки у своїх заявках до НБУ зазначають ціну (процентну ставку), за якою вони погоджуються одержати кредит рефінансування або розмістити кошти.

НБУ повідомляє банкам про проведення кількісного або процентного тендера щотижня у п’ятницю засобами електронної пошти. За умови, що п’ятниця оголошується неробочим днем, повідомлення про проведення тендера надсилається банкам у четвер того тижня, який передує дню проведення тендера.

Тендери проводяться щосереди з такою періодичністю:

три середи підряд – рефінансування строком до 14 днів;

одна середа – рефінансування строком до 365 днів.

На початку року НБУ оголошує графік проведення тендерів з підтримання ліквідності банків. Залежно від ситуації на грошово-кредитному ринку та стану ліквідності банків НБУ може змінювати періодичність і черговість проведення тендерів, а також оголошувати позачергові тендери, про що повідомляється банкам за допомогою засобів електронної пошти.

Комерційний банк, який на основі прогнозу своєї ліквідності планує взяти участь у тендері, має заздалегідь, орієнтуючись на терміни проведення тендерів НБУ, подавати до територіального управління НБУ документи для здійснення перевірки запропонованого ним виду забезпечення, що приймається НБУ.

Територіальне управління бере до розгляду лише ті документи, які дають змогу зробити висновок про можливе прийняття запропонованого виду забезпечення, і не менше, ніж за один робочий день до оголошення про проведення чергового тендера має повідомити у банк щодо прийнятності забезпечення.

Розподіл кредитів під час проведення кількісного тендера здійснюється відповідно до поданих заявок до закінчення суми, запропонованої на цей тендер. Якщо запропонованої на кількісний тендер суми недостатньо для задоволення всіх заявок банків, то кредитні кошти за оголошеною ціною розподіляються між усіма банками пропорційно до поданих заявок.

За умови проведення НБУ процентного тендера банки самостійно пропонують процентну ставку з точністю до одного десяткового знака після коми, за якою вони погоджуються одержати кошти, але не нижчу, ніж облікова ставка НБУ.

На процентному тендері заявки задовольняються відповідно до зниження запропонованої в них процентної ставки, починаючи з найвищої, і надалі поступово до закінчення запропонованого обсягу кредитів або задоволення всіх заявок банків.

Якщо два або кілька учасників процентного тендера пропонують однакову процентну ставку, а обсяг кредитів, що залишився, недостатній для задоволення всіх заявок банків з однаковою процентною ставкою, то кошти пропорційно розподіляються між цими банками.

Результати проведеного тендера повідомляються банкам, які брали участь у тендері, територіальним управлінням та Операційному управлінню НБУ (за умови задоволення заявки банку в повному обсязі або частково).

Комерційні банки, заявки яких задоволені, мають укласти кредитний договір та договір застави (гарантії) з відповідним територіальним управлінням НБУ, яке має повідомити у відповідний структурний підрозділ про укладення договорів, обов’язково зазначивши в повідомленні встановлені терміни погашення кредиту і сплати процентів за користування ним.

Кредитний договір і договір застави (гарантії) укладаються комерційним банком з територіальним управлінням НБУ залежно від виду забезпечення відповідно до законодавства. НБУ може ініціювати дострокове розірвання кредитного договору за кредитами, наданими на строк понад 14 днів, за умови виявлення фактів надання банком недостовірної інформації (у тому числі звітної), яка мала істотний вплив на прийняття рішення щодо підтримання заявки банку про надання кредиту рефінансування.

Банк повертає кредити рефінансування, що одержані від Нацбанку, у строки відповідно до укладеного договору.

Комерційний банк може достроково повернути кредит і проценти за користування ним повністю або частково, письмово повідомивши, але не пізніше, ніж за один робочий день до повернення коштів у відповідні територіальні управління, відповідний структурний підрозділ та Операційне управління НБУ.

Іншим видом кредитів рефінансування, що можуть надаватися НБУ комерційним банкам, є стабілізаційний кредит.

Стабілізаційний кредит – це кредит НБУ, що може надаватися комерційному банку на підтримку здійснення заходів фінансового оздоровлення для забезпечення його ліквідності на визначений НБУ строк.

Для отримання стабілізаційного кредиту банк подає до територіального управління НБУ клопотання і затверджену радою банку програму фінансового оздоровлення, яка відповідає вимогам нормативно-правових актів НБУ з питань регулювання діяльності банків у нашій державі.

Після здійснення аналізу фінансового стану банку і його програми фінансового оздоровлення територіальне управління НБУ надсилає відповідні пропозиції структурному підрозділу, що здійснює нагляд за діяльністю банків. Структурний підрозділ НБУ, що здійснює нагляд за діяльністю банків, готує пропозиції на розгляд Правління НБУ про можливість надання комерційному банку, який перебуває у стані фінансового оздоровлення або взяв на себе борг банку, що перебуває у стані фінансового оздоровлення, стабілізаційного кредиту.

НБУ може надавати стабілізаційний кредит за плату, що не нижча, ніж облікова ставка НБУ, таким комерційним банкам:

• фінансово стабільному банку, який узяв на себе борг банку, що перебуває у стані фінансового оздоровлення, за умови цільового його використання та укладення з НБУ договору застави державних облігацій України або інших цінностей. Такий банк за згодою кредиторів банку-боржника має укласти договір (який додається до програми фінансового оздоровлення) про переведення боргу банку-боржника, що перебуває у стані фінансового оздоровлення;

• банку, який розробив програму фін. оздоровлення і звернувся з клопотанням про надання стабілізаційного кредиту під заставу держ облігацій України або інших цінностей;

• банку, який перебуває у стані фінансового оздоровлення і звернувся з клопотанням про надання стабілізаційного кредиту під гарантію чи поруку фінансово стабільного банку (іншої фінансової установи), що згідно з його фінансовим станом, достатністю капіталу може забезпечити виконання взятих на себе зобов’язань.

Стабілізаційний кредит надається банку строком до трьох років, а якщо програма фін. оздоровлення забезпечує достатні грошові потоки, то банку може надаватися короткостроковий кредит строком до одного року. Рішення про надання банку стабілізаційного кредиту приймається Правлінням НБУ на підставі аналізу й оцінювання програми фін. оздоровлення, що здійснені відповідним територіальним управлінням, пропозицій структурного підрозділу, який здійснює нагляд за діяльністю банку, та Юридичного департаменту НБУ щодо юридичної надійності наданого забезпечення. У цьому рішенні визначаються строк користування стабілізаційним кредитом, порядок його погашення і сплати процентів за користування ним.

У разі прийняття Правлінням НБУ позитивного рішення про надання стабілізаційного кредиту відповідне територіальне управління вживає організаційних заходів щодо укладення з банком договору про надання кредиту і відповідного договору застави. Договір про надання стабілізаційного кредиту має передбачати порядок, строки надання і погашення кредиту, а також порядок обрахування та сплати процентів за користування стабілізаційним кредитом, відповідальність за несвоєчасне його погашення та ін.

У разі надання стабілізаційного кредиту комерційному банку, який узяв на себе борг іншого банку, що перебуває у стані фінансового оздоровлення, НБУ відповідно до договору може встановлювати особливі умови надання стабілізаційного кредиту цьому банку, окремий режим контролю за його цільовим використанням, інші обмеження та застереження.

Комерційний банк має розробити графік погашення стабілізаційного кредиту і дотримуватися його строків. У разі зміни облікової ставки НБУ підлягає коригуванню відповідно і процентна ставка за користування стабілізаційним кредитом.

Перерахування коштів стабілізаційного кредиту комерційному банку відповідно до укладених кредитного договору та договору застави забезпечується відповідним структурним підрозділом НБУ. Відповідне територіальне управління НБУ і структурний підрозділ, що здійснює нагляд за діяльністю банків, проводять контроль за графіком погашення стабілізаційного кредиту і повернення процентів за користування ним.

У разі неповернення комерційним банком стабілізаційного кредиту в строки відповідно до укладеного кредитного договору до банку застосовується безспірне списання заборгованості згідно Закону України «Про НБУ».

Відповідний структурний підрозділ НБУ, що здійснює нагляд за діяльністю комерційного банку, щокварталу аналізує стан виконання заходів, спрямованих на оздоровлення банку, контролює своєчасність погашення заборгованості за стабілізаційним кредитом та процентів за користування ним. У разі їхнього невиконання структурний підрозділ, що здійснює нагляд за діяльністю банку, подає пропозиції на розгляд Правління НБУ для прийняття відповідного рішення.